Рішення

від 08.07.2014 по справі 914/1580/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ             08.07.2014 р.                                                                      Справа № 914/1580/14 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромдор», смт. Лугини, Житомирська область до відповідача: Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс», м. Старий Самбір, Старосамбірський район, Львівська область про стягнення заборгованості у розмірі 12     673, 48 грн.                                                                                   Суддя Коссак С.М.                                                                                при секретарі Довгополов А.О. Представники: Від позивача: не з`явився;   Від відповідача: не з`явився.                    На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромдор» подано позов до Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» про стягнення заборгованості у розмірі 12     673, 48 грн.           Ухвалою суду від 07.05.2014р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 02.06.2014р. З підстав викладених в ухвалі від 02.06.2014р. розгляд справи відкладено на 16.06.2014р., а 16.06.2014р. на 08.07.2014р.           В судове засідання 08.07.2014р. позивач явку повноважного представника  не забезпечив. Подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю прибуття представника на судове засідання, оскільки  проходить лікування до 16.07.2014р.           Відповідно до пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.           Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.           З врахуванням вище наведеного, суд відмовляє в клопотанні про відкладення розгляду справи та зазначає, що суд обмежений строками розгляду справи відповідно ст. 69 ГПК України.           Відповідач в черговий раз у судове засідання 08.07.2014р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив,  хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.           Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.           Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 ГПК України.           Враховуючи те, що норми статті 38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.           У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України – за наявними у ній матеріалами.           У судовому засіданні 08.07.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши наявні у справі докази, судом встановлено наступне. ТзОВ «Агропромдор» (позивач у справі) в період з 17.08.2008р. по 20.11.2008р. перерахувало на рахунок Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» (відповідач у справі) передоплату за товар, а саме лісопродукцію 70    000,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку позивача, та не заперечується  відповідачем. Відповідач частково постави позивачу продукцію, на суму 37    326,52 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, які скріплені печатками та підписана сторонами, що на 32    673,48 грн. менше від належної суми передоплати здійсненої позивачем. Даний факт відповідачем у справі не заперечується. Позивач стверджує, що відповідач за усною домовленістю зобов'язаний був повернути 32    673,48 грн. суми передоплати. 08.11.2010р. відповідачем повернуто частково суму передоплати в розмірі 20    000,00 грн., що підтримується, визнається позивачем та не заперечується відповідачем. На момент звернення до суду не повернутою залишається сума 12    673,48 грн., що не заперечується відповідачем. Позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати, на яку відповідач не повернув тобто 12    673,48 грн. На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості сторонами у справі суду не надано. При прийнятті рішення суд виходив з такого. Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 202 ЦК України, дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків є правочином. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право  обирати форму правочину, якщо інше не встановлено  законом. Правочин, для якого законом  не встановлена  обов'язкова  письмова форма , вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю  до настання  відповідних правових наслідків (ст. 205 ЦК України).           Приписами частини першої статті 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.           Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 статті 639 ЦК України).           Частиною другою статті 184 ГК України передбачено, що укладення договору на основі вільного волевиявлення може відбуватись у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього кодексу. У відповідності до вимог ст. 181 ГК України, господарський договір  за загальним правилом  викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами  та скріпленого печатками. Допускається  укладення  господарських договорів  у спрощений спосіб, тобто  шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами  тощо, а також  шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень,  якщо  законом не встановлено  спеціальні вимоги до форми та порядку укладення  даного виду договорів.           Таким чином, підписані та скріплені печаткою повноважними представниками сторін товарно-транспортні накладні на поставлення товару, докази здійснення передоплати позивачем за лісопродукцію, свідчать про факт отримання товару, а  отже і  прийняття відповідачем умов договору поставки, укладення між сторонами договору поставки у спрощений спосіб та наявність між сторонами у справі зобов'язальних відносин на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки.           Відповідно до частини другої статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ч. 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.           Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.           Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України (11/114) у справі № 43/308-10 від 28.11.2011р.           Позивачем здійснено передоплату на суму 70 000,00 грн., відповідачем поставлено товар (лісопродукцію) на загальну суму  37 326,52 грн., що підтверджується матеріалами справи. Відповідачем частково повернуто суму передоплати в розмірі 20    000,00 грн. чим і визнано існування передоплати. Доказів поставки товару на суму 12   673,48 грн. не подано та доказів повернення  суми передоплати в розмірі  12   673,48 грн. не подано. Виходячи з вищенаведеного, вимога позивача про стягнення суми попередньої оплати 12 673,48 грн. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, такою, що не заперечується відповідачем та підлягає задоволенню. Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Виходячи зі змісту наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю. Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК покладаються на відповідача. Крім того, в силу положень ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність повернення з Державного бюджету України ТзОВ «Агропромдор» зайво сплаченого судового збору в розмірі 0,50 грн. згідно квитанції № 11611851 від 03.03.2014р., у зв'язку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. На підставі викладеного та керуючись ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 181, 184, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 15, 202, 205, 626, 639, 693, 712 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 22, 33, 34, 49, 69, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,  суд -                                                                                                                                                                                                                          ВИРІШИВ: 1.   Позов задоволити повністю. 2.  Стягнути з Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» (82000, Львівська область, Старосамбірського район, місто Старий Самбір, вул. Вітовського, буд. 1; ідентифікаційний код юридичної особи 30742131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромдор» (11303, Житомирська область, Лугинський район, смт. Лугини, вул. Карла Маркса, буд. 58; ідентифікаційний код юридичної особи 35099986) 12 673,48 грн. – суму попередньої оплати 1 827,00 грн. - витрат по оплаті судового збору. 3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропромдор» (11303, Житомирська область, Лугинський район, смт. Лугини, вул. Карла Маркса, буд. 58; ідентифікаційний код юридичної особи 35099986) 0,50 грн. зайво сплаченого судового збору сплаченого згідно квитанції № 11611851 від 03.03.2014р., у зв'язку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. 4.   Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 11.07.2014 року. Суддя                                                                                 Коссак С.М.