Рішення

від 09.07.2014 по справі 915/958/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року Справа № 915/958/14

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Сьяновій О.С.,

з участю представників сторін:

від позивача: Яновська В.А., довіреність № 8/36 від 15.01.14р.;

від відповідача: Калашникова І.В., керівник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/958/14

за позовом: Міського комунального підприємства "Миколаївводоканал",

54055, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 161

до відповідача: Комунального підприємства с.Мішково, вул. Миру, 38, с.Мішково-Погорілове, Жовтневий р-н, Миколаївська обл., 57214,

про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Міське комунальне підприємство "Миколаївводоканал" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства с.Мішково 20561,31 грн. боргу за отримані у 2013-2014 роках послуги з водопостачання та водовідведення.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору № А/6837 від 30.07.2013 р., норм Цивільного законодавства України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань ЖКГ за № 190 від 27.06.2008 р.

Заявою від 09.07.2014р. позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 17809,80 грн. основного боргу.

Відповідач проти нарахованої позивачем до стягнення суми основного боргу у судовому засіданні не заперечував.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

30.07.2013 року між Міським комунальним підприємством "Миколаївводоканал" та Комунальним підприємством с.Мішково було укладено договір № А/5837 на приймання стічних вод, згідно з умовами якого позивач, як виробник за договором, зобов'язався надавати відповідачу, споживачу за договором, послуги з приймання від нього стічних вод в точці приймання відповідно до умов цього договору, а відповідач зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування водою з комунальних водопроводів і скидання стічних вод до комунальної каналізації, що встановлений Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.08 № 190, Тимчасовими правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в місті Миколаєві, затвердженими рішенням Миколаївської міської ради від 22.04.10 № 45/10, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.02 № 37, Правилами приймання стічних вод у комунальну каналізацію м. Миколаєва, затвердженими рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23.01.03 № 70, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до 3.1.1. договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу від споживача, визначається: за показаннями засобів обліку стічних вод або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями засобів обліку води, зареєстрованих за споживачем у виробника, та/або іншими способами визначення обсягів стоків, погодженими виробником у відповідності до Правил користування та Місцевих правил приймання (п.3.1.1).

У відповідності до п.3.4 договору, при відсутності засобів обліку стічних вод, обсяг фактично відведених стоків визначається за розрахунком витрат води на технологічні потреби, які розраховуються за технологічними нормативами використання води, передбаченими ст. 40 Водного кодексу України.

Відповідно до п.3.2.3. договору оплата вартості послуг повинна була здійснюватись відповідачем шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок позивача до останнього числа поточного календарного місяця, виходячи з обсягу фактично спожитих послуг за період з 20 числа попереднього по 20 число поточного календарних місяців та діючих тарифів. В разі утворення боргу за цим договором, оплата за надані послуги, що надходить від відповідача, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховувалась позивачем в погашення боргу.

Відповідно до п. 4.3.5 договору відповідач був повинен своєчасно, у встановлені договором строки, сплачувати вартість наданих йому позивачу.

Пунктом 3.2.5 договору визначено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у рахунку, відповідач мав право у триденний термін з дня отримання рахунку письмово повідомити про це позивача та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючи документами для проведення звіряння та підписання акту звіряння взаємних розрахунків. В іншому випадку відмова відповідача оплатити рахунок позивача вважатиметься безпідставною.

На виконання умов договору за період з 30.07.2013 по 20.05.2014 позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 34949,80 грн., що підтверджено актами приймання - передачі наданих послуг, рахунками - фактурами, прийнятими відповідачем без заперечень. (а.с. 16-40).

Зобов'язання щодо своєчасної оплати спожитих послуг відповідач належним чином не виконував, сплатив лише 14388,31 грн. Факт сплати відповідачем 14388,31грн. підтверджений копіями платіжних документів. (а.с. 52-56).

Таким чином, заборгованість відповідача станом на 02.06.2014 складає 20561,31 грн.

Несплатою основного боргу відповідач порушує право позивача, умови Договору та вимоги закону, а саме ст.526 Цивільного кодексу України ( далі -ЦК) та ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК), згідно з якими зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до приписів ст.610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.ч.1,2 ст.612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем через відділ документального забезпечення суду було подано заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку із погашенням відповідачем частково суми боргу у сумі 2751,51 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Як наголошено в п. 4.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення

З огляду на викладене та виходячи з того, що відповідачем після порушення провадження у справі було частково сплачено позивачу заборгованості за послуги водопостачання, суд вважає в частині стягнення з відповідача суми боргу 2751,51 грн. провадження у справі припини на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором, відповідач, у порушення приписів ст. 33 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують неналежне виконання відповідачем вимог договорів, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані чинним законодавством, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, п.1-1 ст. 80, 82 1 , 83, 84, 85 ГПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження в частині стягнення 2751,51 грн. суми боргу.

2. Стягнути з Комунального підприємства с.Мішково, (вул. Миру, 38, с.Мішково-Погорілове, Жовтневий р-н, Миколаївська обл., 57214, ідентифікаційний код 33578738) на користь Міського комунального підприємства "Миколаївводоканал" (54055, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 161, ідентифікаційний код 31448144), 17809 (сімнадцять тисяч вісімсот дев'ять) грн. 80 коп.- основного боргу за спожиті послуги з водопостачання та приймання стічних вод; 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Коваль

Рішення підписано 10.07.2014р.