Рішення

від 09.07.2014 по справі 902/589/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 липня 2014 р. Справа № 902/589/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А. , при секретарі судового засідання Віннік О.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта-Плюс"

про стягнення 4 700 грн. боргу згідно договору № 31/07/2013 про перевезення грузовим автомобільним транспортом

За участю представників сторін:

позивач, ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_7, виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області 05.10.1995 р., виписка з ЄДР серії НОМЕР_8 від 10.01.14 р., ФОП;

позивача, ОСОБА_2, довіреність № 904 від 26.05.2014 р., паспорт НОМЕР_9, виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 31.01.2003 р., представник.

відповідача, не з"явився.

ВСТАНОВИВ :

В провадженні судді Говор Н.Д. перебувала справа № 902/589/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта-Плюс" про стягнення 4 700 грн. боргу згідно договору № 31/07/2013 про перевезення грузовим автомобільним транспортом .

Розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 19.06.2014 року.

Розпорядженням керівника апарату суду від 19.06.14 р. справу №902/589/14 для подальшого розгляду розподілено судді Мельнику П.А.

Ухвалою суду від 20.06.14 р. справу №902/589/14 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 09.07.14 р.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити з підстав, визначених в позові.

Відповідач правом захисту не скористався, відзиву по справі не надав, незважаючи на той факт, що про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 4665 від 03.07.14 р.

З урахуванням викладеного, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

31 липня 2013 року між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (надалі ФОП ОСОБА_1, Позивач, Виконавець, Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атланта-Плюс" було укладено договір № 31/07/2013 про перевезення грузовим автомобільним транспортом в міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування (надалі Договір № 31/07/2013), згідно положень якого цей договір регулює взаємовідносини сторін при виконанні Виконавцем доручень Замовника по плануванню, організації перевезень і транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів в міжнародному сполученні, а також при розрахунках за виконанні послуги.

Відповідно до п. 1.2. Договору № 31/07/2013 Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе організацію транспортно-експедиторського обслуговування експортно-імпортних вантажів у відповідності з вказівками (інструкціями) і за рахунок Замовника.

Згідно п.2.2. Договору № 31/07/2013 на кожну партію вантажу, що перевозиться на одному транспортному засобі, оформляється товарно-транспортна накладна зразка СМК, що надається Виконавцем.

Згідно акту наданих послуг від 13.01.2014 року перевезення здійснювалось по маршруту м. Вінниця (Україна) - м. Буковно (Польша) автомобілем МАN НОМЕР_5/НОМЕР_6.

Виконуючи умови Договору № 31/07/2013, ФОП ОСОБА_1 надав транспортно- експедиторські послуги по перевезенню вантажу ТОВ "Атланта-Плюс" за маршрутом міжнародного перевезення: м. Вінниця (Україна) - м. Буковно (Польща), про що свідчать наказ про відрядження № В-14/1 від 10.01.2014 року, посвідчення про відрядження водія ОСОБА_3 терміном 45 днів, подорожній лист Серії 10 ААА № 125320 від 10.01.2014 року вантажного автомобіля МАN номерний знак НОМЕР_5 (номерний знак напівпричепа НОМЕР_6) в міжнародному сполученні, міжнародна товарно-транспортна накладна (СМК) Серії А № 002444, акт наданих послуг від 13.01.2014 року на суму 4 700 грн., згідно якого, надані послуги позивача прийняті відповідачем без зауважень та претензій.

Сторони передбачили, що відповідно до п. 5.1. Договору № 31/07/2013 підставою для оплати за автоперевезення являється оригінал рахунку, і оригінал СМК з відміткою прикордоних митних органів і вантажоодержувача про отримання товара в одному екземплярі. Вказані документи повинні бути наданні не пізніше 14 (чотирнадцяти) днів після виконання вантажоперевезення. Ненадання Виконавцем вищевказаних документів дає право Замовнику відмовити в оплаті фрахту до моменту надання вказаних документів.

Пунктом 5.2. Договору № 31/07/2013 передбачено, що розрахунки за перевезення автомобільним транспортом здійснюються між Замовником та Виконавцем за кожне окреме перевезення по погодженим тарифам безготівковим шляхом. Банківські витрати по комісії бере на себе Замовник.

Оплата за перевезення здійснюється Замовником на протязі 5 (п'яти) банківських днів після отримання документів, вказаних в п.5.1. (пункт 5.3. Договору перевезення).

За результатами здійснення перевезення 13.01.2104 року відповідачу було надано рахунок №1 на суму 4 700 грн. та СМК (Серії А № 002444), про що свідчить Акт наданих послуг від 13.01.2014 року.

Рахунок оплачено не було, що 28.04.2014 року до ТОВ "Атланта-Плюс" позивачем було повторно направлено цінним листом вказаний рахунок та СМК, що підтверджується описом-вкладенням у цінний лист № 23219, який знаходиться у матеріалах справи.

Однак, порушуючи умови Договору № 31/07/2013 від 31.07.13 р., ТОВ "Атланта-Плюс" відмовляється добровільно виконати своє зобов'язання перед ФОП ОСОБА_1 щодо сплати коштів за наданні транспортно- експедиторські послуги по перевезенню вантажу за маршрутом м. Вінниця (Україна) - м. Буковно (Польша) в розмірі 4 700 грн., що і спонукало позивача звернутись за захистом своїх прав та інтересів до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відносини транспортної експедиції на загальному рівні врегульовано гл. 65 ЦК, ст. 316 ГК. Спеціальним нормативним актом у цій сфері є Закон "Про транспортно-експедиторську діяльність". Відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності також регулюються законами "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", Законом України від 20 жовтня 1999 р. "Про транзит вантажів", транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Так, згідно зі ст. 929 ЦК за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. За договором транспортного експедирування має місце виконання або організація виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; іншими словами, за відповідним договором надаються транспортно-експедиторські послуги, безпосередньо пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування (ст. 1 Закону "Про транспортно-експедиторську діяльність").

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, оскільки позов підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Витрати на сплату судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст.75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта-Плюс" (23219, Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Немирівське шосе, 170, код ЄДРПОУ 23102424) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_4) 4700 грн. боргу згідно договору № 31/07/2013 про перевезення грузовим автомобільним транспортом та 1827,00 грн. судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 11 липня 2014 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2, 3 - позивачу (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2)

4 - відповідачу (вул. Немирівське шосе, 170, с. Вінницькі Хутори, Вінницька область, 23219)