Рішення

від 10.07.2014 по справі 912/1748/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 рокуСправа № 912/1748/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/1748/14

за позовом: приватного підприємства "Агрохім", м. Кіровоград

до: фермерського господарства "Золота Бджола-Кіровоград", Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Грузьке

про стягнення 542103,27 грн.

представники сторін:

від позивача: Кульчевська Н.А., довіреність від 06.10.2011 № 6496;

від відповідача: участі не приймали.

Приватне підприємство "Агрохім" (надалі - ПП "Агрохім") звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з фермерського господарства "Золота Бджола-Кіровоград (надалі - ФГ "Золота Бджола-Кіровоград") 553949,23 грн заборгованості за поставлений товар відповідно до договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту з відстроченням платежу від 10.05.2012 № 68, з яких: 216947,29 грн основний борг, 14836,53 грн втрати від інфляції, 120636,20 грн відсотки за користування товарним кредитом, 74017,66 грн відсотки за користування чужими коштами, 62427,36 грн пеня, 65084,19 грн штраф з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позов мотивовано невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого ПП "Агрохім" товару за договором купівлі-продажу на умовах товарного кредиту з відстроченням платежу від 10.05.2012 № 68.

На адресу суду 01.07.2014 надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача: 216947,29 грн основний борг, 14836,53 грн втрати від інфляції, 120636,20 грн відсотки за користування товарним кредитом, 74017,66 грн відсотки за користування чужими коштами, 50581,40 грн пеня, 65084,19 грн штраф, а також судовий збір у розмірі 10842,06 грн.

Відповідно до ст.22 ГПК України позивач вправі до винесення рішення збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відтак заява прийнята господарським судом.

Відповідач вимоги господарського суду, викладені в ухвалі від 27.06.2014 року, не виконав, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 08.07.2014 № 00008686.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між приватним підприємством "Агрохім" (продавець) та фермерським господарством "Золота Бджола-Кіровоград" (покупець), 10.05.2012 року укладено договір купівлі - продажу на умовах товарного кредиту з відстроченням платежу №68 ( надалі - договір).

Так, згідно пункту 1.1 договору, продавець зобов'язався передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікацій до договору, які є його невід'ємною частиною, (надалі-товар), а покупець в свою чергу зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього грошову суму в розмірі та порядку, що передбачені специфікаціями до даного договору.

Згідно пункту 1.2 договору сторони домовились, що ціна, комплектація, кількість, одиниця виміру товару вказується в Специфікаціях, що оформлюються у вигляді додатку до договору та є його невід'ємною частиною.

Сторони також узгодили, що товар передається покупцю на умовах товарного кредиту з відстроченням платежу (п. 2.1 договору); під датою передачі товару розуміють дату складання видаткової накладної (п. 2.2 договору); право власності на товар, ризик випадкового знищення, пошкодження, втрати товару переходить до покупця з моменту передачі йому товару продавцем (п.2.3 договору).

Сторонами складено п'ять Специфікацій, що оформлені у вигляді додатків до договору: № 1 від 10.05.2012, № 2 від 10.05.2012, № 3 від 20.06.2012, № 4 від 02.07.2012, № 5 від 13.07.2012.

На виконання умов договору позивачем здійснено поставку товару відповідачеві на загальну суму 216947,29 грн, що підтверджується накладними:

- № АХ-0000941 від 15.05.2012 на суму 24800,00 грн;

- № АХ-0000942 від 15.05.2012 на суму 27217,20 грн;

- № АХ-0001064 від 23.05.2012 на суму 27000,00 грн;

- № АХ-0001065 від 23.05.2012 на суму 3508,80 грн;

- № АХ-0001144 від 31.05.2012 на суму 62021,88 грн;

- № АХ-0001154 від 31.05.2012 на суму 7575,00 грн;

- № АХ-0001286 від 20.06.2012 на суму 23455,27 грн;

- № АХ-0001287 від 20.06.2012 на суму 2592,00 грн;

- № АХ-0001337 від 02.07.2012 року сна суму 1881,36 грн;

- № АХ-0001353 від 05.07.2012 року на суму 10440,58 грн;

- № АХ-0001395 від 17.07.2012 року на суму 26455,20 грн.

На підтвердження отримання товару ФГ "Золота Бджола- Кіровоград" надано довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від 15.05.2012 року № 5, 23.05.2012 року № 6, 31.05.2012 року №7, 20.06.2012 року № 8, 05.07.2012 року № 9, 17.07.2012 року № 10.

Згідно специфікацій - оплата здійснюється в строк до 15.10.2012.

Доказів сплати заборгованості сторонами не надано.

Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 18.09.2012 року підписаний сторонами. Відповідно до даного акту відповідачем підтверджено заборгованість перед позивачем в розмірі 216947,29 грн (а.с. 33).

З метою врегулювання спору, ПП "Агрохім" направило відповідачу претензію від 17.12.2013 року № 16/12-13, щодо погашення боргу (а.с. 34-36).

Відповідачем відзиву на претензію надано не було.

Станом на 30.05.2014 року основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 216947,29 грн.

В зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті поставленого товару, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Розглядаючи позовні вимоги господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно визначення, наведеного у ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого позивачем товару за договором поставки.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 Господарського кодексу України.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу статей 173, 174, частини 1 статті 175 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач, не виконавши зобов'язання з оплати поставленого йому товару, допустив порушення зобов'язання, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги про стягнення основної заборгованості в сумі 216947,29 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем заявлено до стягнення 120636,20 грн відсотків за користування товарним кредитом.

У відповідності до п. 4.4 договору відсотки за користування товарним кредитом встановлюються в розмірі 22,00 % річних при умові розрахунку за товар в строк встановлений в договорі, в разі прострочення платежу, відсотки за користування товарним кредитом становлять 28,0 % річних.

Пунктами 4.6 договору передбачено, що нарахування відсотків за користування товарним кредитом починається з моменту отримання товару покупцем і завершується після повної оплати вартості товару покупцем.

Договір передбачає, що право власності на товар переходить покупцеві в момент передачі товару покупцем

Відповідно до п. 1 ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Згідно пункту 5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Крім того, у Висновках Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за 2010- 2011 рр. зазначено, що відповідно до змісту ст. 199, ч. 1 ст. 216, ч. 6 ст. 231 ГК, ст. 549, ст. 627, ч. 5 ст. 694 ЦК, статей 1, 3 Закону від 22 листопада 1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" сторони договору мають право передбачати обов'язок покупця щодо сплати процентів на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару покупцю (постанова Верховного Суду України від 30 травня 2011 р. у справі № 3-44гс11).

Так, у згаданій постанові від 30.05.2011 зазначено, що право передбачити в договорі обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем, надано сторонам ч. 5 ст. 694 ЦК, яка регулює правовідносини, пов'язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК, оскільки сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи зазначене та перевіривши розрахунок, господарський суд прийшов до висновку про те, що правомірним та правильним є нарахування позивачем відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 120636,20 грн за період з 15.05.2012 по 30.05.2014 та, відповідно, в цій частині позов підлягає задоволенню.

Позивач просить також стягнути з відповідача відсотки за користування чужими коштами в розмірі 74017,66 грн.

Підставу для стягнення з відповідача вказаної суми позивач визначає п. 7.3, 7.5 договору та ст. 625 ЦК України, тобто позивач наполягає на тому, що ці кошти є відсотками річних в розумінні статті 625 ЦК України, мотивуючи однаковим порядком нарахування.

При розгляді даної вимоги, господарський суд враховує, що згідно п. 7.3. договору у випадку несвоєчасного здійснення розрахунку за товар покупець зобов'язаний сплатити продавцю відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 21 % річних.

Відповідно до п. 7.5 договору сторони домовились, що нарахування неустойки, відсотків за користування чужими коштами, здійснюється з дати прострочення умов оплати до дати виконання винною стороною зобов'язань в межах позовної давності, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу.

Таким чином, господарський суд не погоджується з позицією позивача стосовно того, що передбачені п. 7.3 договору відсотки за користування чужими грошовими коштами є саме відсотками річних, розмір яких встановлено на рівні 21% сторонами у договорі, а вважає, що вони є відсотками за користування чужими грошовими коштами в розумінні статті 536 ЦК України, так як, по-перше: саме таке формулювання визначено у договорі; по-друге: п.7.3 не містить посилання на статтю 625 ЦК України; по-третє: порядок нарахування річних, про який зазначає позивач, може бути застосований і для нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами.

Враховуючи те, що на підставі п. 5 ст. 694 ЦК України, та ст. 536 ЦК України відповідачу нараховано та стягнуто відсотки за користування товарним кредитом і те, що ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності, господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 74017,66 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Крім того, сторони не встановили в договорі інший розмір процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України, а тому, враховуючи обґрунтування даної вимоги саме статтею 625 ЦК України, вимога позивача про стягнення навіть 3% річних також не підлягає задоволенню, так як у даному випадку договором передбачений порядок з оплати товару з відстрочкою платежу, тобто на умовах товарного кредиту.

У статті 694 ЦК України міститься пряма вказівка Закону на застосування положень ст. 536 Кодексу як спеціальної міри відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

За таких умов стягнення процентів, передбачених ст. 536 ЦК України виключає можливість застосування ст. 625 Кодексу.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в аналізі практики затосування ст. 625 ЦК України в цивільному судочинстві та аналогічний висновок наведений у постанові ДАГС від 20.03.2014 у справі № 912/1213/13.

Позивачем заявлено до стягнення 14836,53 грн. втрат від інфляції, нарахованих за період з 15.05.2012 до 30.04.2014.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом враховано, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів від інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку, позивач нараховує втрати від інфляції починаючи з травня 2012 року.

Однак згідно специфікацій товар має бути оплачений до 15.10.2012.

Відтак правильним буде визначення періоду нарахування збитків від інфляції за період з 15.10.2012 по 30.04.2014.

За розрахунком суду збитки від інфляції за вказаний період складають 15301,72 грн, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог тобто у повному обсязі.

Позивачем також заявлено до стягнення пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 50581,40 грн за період з 16.10.2012 по 30.05.2014 та штраф у розмірі 65084,19 грн.

Розглядаючи дані вимоги позивача, господарський суд виходить з наступного.

Згідно п. 7.3 договору у випадку несвоєчасного здійснення розрахунку за товар покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що розраховується від суми заборгованості за кожен день прострочення здійснення покупцем розрахунків.

Пунктом 7.4. Договору передбачено, що у випадку порушення покупцем будь-яких умов договору, він сплачує штраф у розмірі 30 % від загальної суми договору.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Згідно п. 8.2. договору, за домовленістю сторін строк позовної давності по вимогам, що випливають з даного договору, є договірним та становить 3 роки. Перебіг позовної давності починається з моменту вчинення стороною по даному договору порушення взятого на себе зобов'язання.

Частина 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В свою чергу, пунктом 7.5 договору встановлено що нарахування неустойки, відсотків за користування чужими коштами, здійснюється з дати прострочення умов оплати до дати виконання винною стороною зобов'язань в межах позовної давності, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, сторони у п. 7.5 договору збільшили строк, встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України для нарахування штрафних санкцій.

Відтак, розраховані позивачем розміри штрафу та пені, відповідають вимогам законодавства та умовам договору.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України закріплено право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У відповідності до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи надмірно великий розмір штрафних санкцій (50581,40 грн пені та штраф у розмірі 65084,19 грн), стягнення 120636,20 грн відсотків за користування товарним кредитом, інфляційних у розмірі 14836,53 грн, штрафу у розмірі 65084,19 грн., які мають компенсувати підприємству позивача понесені негативні фінансові наслідки через несвоєчасне виконанням відповідачем зобов'язань за договором, господарський суд приходить до висновку про необхідність зменшення штрафних санкцій, а саме пені до 16226,12 грн. з урахуванням строку встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, тобто за період з 16.10.2012 по 15.04.2013 (період прострочення за договором починається з 15.10.2012 відтак до 15.04.2013).

Позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме про стягнення з відповідача пені у розмірі 16226,12 грн. та 65084,19 грн. штрафу.

При задоволенні позову у цій частині, господарським судом враховано: ступінь виконання сторонами договору (позивач зі свого боку виконав належним чином свої зобов'язання, поставивши товар відповідачеві з відстрочкою платежу майже на 5 місяців, а відповідач порушив строки оплати платежів і не розрахувався з позивачем повністю); суму основного боргу, строк прострочення, допущений відповідачем, без урахування того, що позивачем надавалась відстрочка з оплати товару; відсутність будь-яких об'єктивних поважних причин невиконання відповідачем протягом такого строку грошових зобов'язань по договору, а відтак суми пені з урахуванням зменшення та штрафу є розумними і співрозмірними із сумою основної заборгованості.

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення пені господарський суд позивачу відмовляє.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (п. 3.17.4 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18).

Згідно положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати на судовий збір покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства Золота Бджола-Кіровоград" (27632, Кіровоградська область, Кіровоградський район, село Грузьке, вул. Сабліна, 73, код ЄДРПОУ 33083618) на користь приватного підприємства "Агрохім" (25009, м. Кіровоград, вул. Комарова, 74, код ЄДРПОУ 23694198) - 216947,29 грн основної заборгованості, 120636,20 грн відсотків за користування товарним кредитом, 14836,53 грн втрат від інфляції, 16226,12 грн. пені та 65084,19 грн штрафу, а також 9361,71 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення направити відповідачу у справі за адресою 27632, Кіровоградська область, Кіровоградський район, село Грузьке, вул. Сабліна, 73.

Повне рішення складено 11.07.2014.

Суддя В.Г. Кабакова