Рішення

від 07.07.2014 по справі 23/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

07 липня 2014 року Справа № 23/24

За позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" , м.Луганськ

до Товариства з додатковою відповідальністю "Одяг" , м.Луганськ

про стягнення 152407 грн 91 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання Дрожанова О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - Басенко О.О. - юрисконсульт, довіреність № 94-д від 12.06.2014;

від відповідача - представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 422 від 09.08.2001 на поставку теплової енергії в сумі 132292 грн 26 коп., 3% річних у сумі 3940 грн 06 коп., інфляційних втрат у сумі 1266 грн 21 коп., пені в сумі 14909 грн 38 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 02.04.2010 (суддя - Воронько В.Д.) було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 16.04.2010.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.04.2010 була оголошена перерва до 20.04.2010.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 20.04.2010 (суддя - Воронько В.Д.) було зупинено провадження у справі до вирішення Ленінським районним судом м.Луганська справи № 2а-1919/09 за позовом Луганського закритого акціонерного товариства "Одяг" до Виконавчого комітету Луганської міської ради, треті особи - Луганське міське комунальне підприємство "Теплокомуненерго", Державна інспекція з контролю за цінами в Луганській області, про визнання протиправними дій та про скасування рішень суб'єктів владних повноважень та набрання законної сили судовим рішенням.

Постановою Ленінського районного суду м.Луганська від 22.10.2013 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Росія" та Товариства з додатковою відповідальністю "Одяг" задоволено частково.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.02.2014 постанову Ленінського районного суду м.Луганська від 22.10.2013 у справі № 2а-93/13 скасовано, у задоволені позову відмовлено.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 19.05.2014 (суддя - Воронько В.Д.) було поновлено провадження у справі та її розгляд призначений на 03.06.2014.

Ухвалою господарського суду Луганської області (суддя - Воронько В.Д.) від 03.06.2014 розгляд справи відкладений на 17.06.2014.

12.06.2014 у зв'язку із перебуванням судді Воронько В.Д. у відпустці був проведений повторний розподіл в автоматизованій системі документообігу суду, у відповідності до вимог ст.2 1 Господарського процесуального кодексу України та дана справа передана на розгляд судді Косенко Т.В.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 17.06.2014 розгляд справи відкладений на 07.07.2014.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст.64 та ст.87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманої на сайті www.irс.gov.ua місцезнаходженням відповідача є: вул.Совєтская, б.77, м.Луганськ. На вказану адресу господарський суд і надсилав поштову кореспонденцію. Правильним найменуванням відповідача є Товариство з додатковою відповідальністю "Одяг", що судом приймається до уваги.

Відповідно до п.3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно з ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, не забезпечив явку представника у судове засідання, не надання відзиву на позовну заяву та не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 07.07.2014 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

09.08.2001 між Луганським міським комунальним підприємством "Теплокомуненерго" (позивач, постачальник) та Луганським закритим акціонерним товариством "Одяг", яке в подальшому перейменоване в Товариство з додатковою відповідальністю "Одяг" (відповідач, споживач) був укладений договір на поставку теплової енергії № 422, за яким постачальник взяв на себе зобов'язання подавати споживачу теплову енергію необхідної якості і в необхідних розрахункових договірних об'ємах (п.1 договору).

Відповідно до п.2 договору теплова енергія подається споживачу в об'ємах згідно додатку № 1.

Споживач теплової енергії зобов'язаний оплачувати рахунки за отриману теплову енергію в 10-денний термін з дня його отримання (п.3.2.9).

У відповідності до п.4.2.2 договору постачальник зобов'язаний повідомляти споживача письмово і через засоби масової інформації про зміну тарифів.

Пунктом 5.1 договору сторони встановили, що облік теплової енергії здійснюється розрахунковим способом.

Згідно п.6.1 договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються виключно у грошовій формі відповідно до затверджених тарифів на підставі виставлених постачальником рахунків.

Відповідно до п.6.3 договору оплата здійснюється в 10-денний термін з дня вручення споживачу рахунка.

В п.7.2.3 договору сторони передбачили, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,5 підлягаючої оплаті суми за кожен день прострочки, але не більше 2-х облікових ставок НБУ.

Як зазначив позивач, свої договірні зобов'язання він виконував своєчасно та в повному обсязі, але відповідач оплату отриманої теплової енергії за період з грудня 2008 року по квітень 2009 року (включно) здійснював частково, внаслідок чого за ним виникла заборгованість у сумі 132292 грн 26 коп., за стягненням якої позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1, ч.2 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтями 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачена обов'язковість укладення договору на постачання теплової енергії між енергоспостачальником і споживачем.

Відповідно до ч.3 ст.31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 24.06.2008 № 188 "Про встановлення (затвердження) та погодження тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води та пари" були затверджені тарифи на послуги теплопостачання. Пунктом 1 вказаного рішення затверджено перехід до розрахунків за двоставковими тарифами, які встановлені (затверджені) та погоджені в п.2 рішення. Зазначене рішення опубліковане в міській громадсько-політичній газеті "Жизнь Луганська" № 26 від 25.06.2008.

13.10.2008 виконавчим комітетом Луганської міської ради прийнято рішення № 303 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 188 від 24.06.2008 "Про встановлення (затвердження) та погодження тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води та пари", яким збільшено тарифи. Вказане рішення опубліковане в міській громадсько-політичній газеті "Жизнь Луганська" № 43 від 15.10.2008.

24.02.2009 виконавчим комітетом Луганської міської ради прийнято рішення № 51 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 188 від 24.06.2008 "Про встановлення (затвердження) та погодження тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води та пари", яким збільшено тарифи. Вказане рішення опубліковане в міській громадсько-політичній газеті "Жизнь Луганська".

У відповідності до п.4.2.2 договору постачальник зобов'язаний повідомляти споживача письмово і через засоби масової інформації про зміну тарифів.

Листами № 15/42-7/619 від 08.08.2008, № 15/42-7/1099/18 від 30.10.2008, № 15/42-7/186 від 18.03.2009 позивач повідомляв відповідача про зміну тарифів.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п.3.2.9 та п.6.3 договору сторони передбачили, що оплата здійснюється в 10-денний термін з дня вручення споживачу рахунка.

Факт поставки теплової енергії позивачем відповідачу підтверджується актом включення (відключення) опалення (а.с.27) та відповідачем не оспорений.

Відповідачу були виставлені за період з грудня 2008 року по квітень 2009 року (включно) відповідні рахунки (а.с.17-21), що підтверджується реєстрами рознесення рахунків споживачам (а.с.22-26).

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 422 від 09.08.2001 за період з грудня 2008 року по квітень 2009 року в сумі 132292 грн 26 коп.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки, як зазначив позивач, і це не оспорено відповідачем, останній своєчасно у передбачений п.3.2.9, п.6.3 договору строк оплату наданих послуг не здійснив, тобто має місце неналежне виконання зобов'язань за спірним договором відповідачем.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п.7.2.3 договору сторони передбачили, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,5 підлягаючої оплаті суми за кожен день прострочки, але не більше 2-х облікових ставок НБУ.

Суд, перевіривши розрахунок заявленої позивачем за період з 23.01.2009 по 20.01.2010 пені в сумі 14909 грн 38 коп. (а.с.16), дійшов висновку про те що він фактично здійснений по 22.11.2009, є обгрунтованним, зроблений відповідно до діючого законодавства, з урахуванням умов договору № 422 від 09.08.2001 та даних первинних документів, у зв"язку з чим вказана вимога підлягає до задоволення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період 23.01.2009 по 15.03.2010 в сумі 3940 грн 06 коп. та інфляційних збитків за період з лютого 2009 року по червень 2009 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю, оскільки надані позивачем розрахунки вказаних сум (а.с.14, 15) зроблені відповідно до діючого законодавства, з урахуванням умов договору № 422 від 09.08.2001 та даних первинних документів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідач позов не оспорив, доказів відсутності заборгованості не подав.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" до Товариства з додатковою відповідальністю "Одяг" задовольнити повністю .

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Одяг", вул.Совєтская, б.77, м.Луганськ, ідентифікаційний код 01554166, на користь Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", вул.Куракіна, б.23-а, м.Луганськ, ідентифікаційний код 24047779, заборгованість у сумі 132292 грн 26 коп., пеню в сумі 14909 грн 38 коп., 3% річних у сумі 3940 грн 06 коп., інфляційні збитки в сумі 1266 грн 21 коп., державне мито у сумі 1524 грн 08 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.07.2014.

Суддя Т.В. Косенко