Постанова

від 09.07.2014 по справі 820/8167/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 липня 2014 р. № 820/8167/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання - Малишевої І.М.,

за участю: представника позивача- Баленка П.І.,

представника відповідача- Коваленко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Державного науково-виробничого підприємства"Об'єднання Комунар" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне науково-виробниче підприємство"Об'єднання Комунар", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районні м. Харкова ГУ Міндохоів у Харківській області № 0000972201 від 27.03.2014р. та № 0000982201 від 27.03.2014р.

В обґрунтовування позову позивач зазначив, що порушень законодавства не допускав, податки обчислював правильно, спірні податкові повідомлення-рішення суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України. Так, позивач послався на безпідставність висновків Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій Державного науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар" з контрагентом - ТОВ "Укрпромпостачсеріс" (податковий номер 32950792), оскільки за даними операціями товар був поставлений у повному обсязі, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій. Окрім того придбаний товар був у подальшому використаний позивачем у власній господарській діяльності, та в подальшому реалізовано, що не заперечується відповідачем .

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через необґрунтованість. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржуване в даній справі податкові повідомлення-рішення № 0000972201 від 27.03.2014р. та № 0000982201 від 27.03.2014р. є цілком законним та обґрунтованим, винесені відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, посилаючись на письмові заперечення на адміністративний позов.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач - Державне науково-виробниче підприємство "Об'єднання Комунар", зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 12.01.1993 року як юридична особа, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 14308730.

ДНВП "Об'єднання Комунар" перебуває на обліку як платник податків в Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області з 10.07.1997 року, та є платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №200031082.

Також, згідно даних довідки АА №671946 Головного управління статистики Харківської області, предметом та видами діяльності позивача за КВЕД-2010, зокрема, є: виробництво повітряних і космічних летальних апаратів, супутнього устаткування; виробництво інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження і навігації; виробництво електророзподільної та контрольної апаратури; функціювання спортивних споруд; організуванні інших видів відпочинку та розваг; дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук. (а.с.74, т.с. 1)

Суд зазначає, що статтями 75, 76 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно ст.77 Податкового кодексу України документальна виїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна виїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Судом встановлено, що фахівцем ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДНВП "Об'єднання Комунар" (код ЄДРПОУ 14308730) з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, також податку на прибуток по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Укрпромпостачсервіс» (код ЄДРПОУ 32950792) , за період жовтень 2012 року та подальшому ланцюгу постачання.

За наслідками перевірки було складено акт від 11.03.2014 року №527/20-31-22-02-07/14308730, згідно висновків якого було встановлено порушення ДНВП "Об'єднання Комунар" п.п. 14.1.27., пп.14.1.36 .14.1 ст.14, абз.2 п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2 ст.138, п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198, 200.1., 200.2,п.200.3, п.200.4, ст.200 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено суму податку на прибуток, та податку на додану вартість.

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів були винесені податкові повідомлення-рішення №0000972201 від 27.03.2014 року, яким ДНВП "Об'єднання Комунар" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку прибуток у сумі 78276,25грн., у тому числі за основним платежем - 62621,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 15655,25грн.(а.с.55, т.с.1); №0000982201 від 27.03.2014 року яким ДНВП "Об'єднання Комунар" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість у сумі 74548 грн.75 коп. у тому числі за основним платежем -59639 грн., за штрафними санкціями 14909грн.75 коп.

Не погодившись із висновками податкового органу, позивачем було подано скаргу на оскаржувані податкові повідомлення-рішення до Головного управляння Міндоходів і зборів України. За результатами розгляду цієї скарги податкові повідомлення-рішення від №0000972201 від 27.03.2014 року та №0000982201 від 27.03.2014 року залишено без змін, а скарга - без задоволення (а.с. 59-60, т.с. 1).

Судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного ППР, є висновок Індустріальної МДПІ у м. Харкові, викладений у акті від 20.06.2013 р. №2676/22.1-06/32950792 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Укрпромпостачсервіс" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за жовтень 2012 року . (а.с.156-161, т.с. 1)

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень - рішень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

Судом за матеріалами справи встановлено, що 20.10.2009 року між ДНВП "Об'єднання Комунар" (замовник) та ТОВ "Укрпромпостачсервіс" (Постачальник) укладений договір поставки №335, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується протягом дії цього договору передати Замовнику стеклопластикові вироби, на суму, що визначається сторонами в видаткових накладних, а замовник зобов'язаний прийняти Товар та оплатити його на умовах, встановлених цим Договором. (а.с.45, т.с. 2)

Оцінивши зазначений правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, даний договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання зазначеного договору поставки постачальником ТОВ "Укрпромпостачсервіс" позивачеві поставлено товар (стекло пластикові вироби) згідно специфікацій (а.с.51-92,т.с.2), що підтверджується видатковими накладними: №157 від 09.10.2012 року; №158 від 09.10.2012 року; № 162 від 11.10.2012 року; №163 від 12.10.2012 року; 164 від 12.10.2012 року; №166 від 22.10.2012 року; № 167 від 22.10.2012 року ,№169 від 24.10.2012 року; № 171 від 26.10.2012 року; № 172 від 26.10.2012 року; № 173 від 29.10.2012 року; №174 від 29.10.2012 року; № 175 від 29.10.2012 року; № 176 від 29.10.2012 року; № 177 від 29.10.2012 року; №178 від 31.10.2012 року; №170 від 26.10.2012 року; №165 від 19.10.2012 року; №151 від 09.10.2012 року; №152 від 09.10.2012 року; №153 від 09.10.2012 року; №154 від 09.10.2012 року; №155 від 09.10.2012 року; №156 від 09.10.2012 року; які містять перелік товару, їх кількість і ціну, по якій вони поставлені покупцеві. (а.с.88-138, т.с.1)

На підтвердження реальності господарських операцій, що були проведені в межах договору поставки №335 від 20.10.2009 року, укладеного між ДНВП "Об'єднання Комунар" (замовник) та ТОВ "Укрпромпостачсервіс" (Постачальник), позивачем надані до суду виписані ТОВ "Укрпромпостачсервіс" податкові накладні від 09.10.2012 року №5, від 11.10.2012 року №10, від 12.10.2012 року №11, від 17.10.2012 року №13, від 18.10.2012 року №14, від 19.10.2012 року № 16, від 26.10.2012 року №18, від 29.10.2012 року №19, від 09.10.2012 року №4. (а.с.75-87, т.с.1)

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ "Укрпромпостачсервіс", відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Зазначені суми податку на додану вартість було віднесено ДНВП "Об'єднання Комунар" до складу податкового кредиту за жовтень 2012 року.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарських операцій за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до справи товарно-транспортними накладними (а.с.89,91,93,95,97,99,101,103,105,107,109,111-112,115,117,119,121,123-124,126-127,130-131,133-134,136-137,139-140, том справи 1).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд зазначає, що приєднані до справи документи, а саме платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ТОВ "Укрпромпостачсервіс", що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій. (а.с.237-250, т.с.1)

Окрім того, судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що з придбаного товару позивачем було виготовлено продукцію, та в подальшому реалізовано у листопаді 2012 року, а придбані витрати за даним договором включено до декларації з податку на прибуток 2012 року у рядку Д5 (а.с. 1-2 т.с.2), та у розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) (а.с. 7-16), окрім того, на виконання умов договору №335 від 20.10.2009 року укладеного між ТОВ "Укрпромпостачсервіс" та ДНВП "Об'єднання Комунар", позивачем до матеріалів справи долучені видаткові та податкові накладні, якими підтверджується факт отримання товарів останніми.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку ТОВ "Укрпромпостачсервіс", на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного ДНВП "Об'єднання Комунар" товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст. 6 і 8 Конституції України, ст. 2 і 11 КАС України суд не знаходить підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, оскільки зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків ДНВП "Об'єднання Комунар" порушень Податкового кодексу України ґрунтується лише на мотивах складеного акту про проведення документальної позапланової виїзної перевірки контрагента позивача - ТОВ "Укрпромпостачсервіс".

Що стосується посилання відповідача на акт про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Укрпромпостачсервіс", то суд вважає зазначені посилання відповідача необґрунтованими, оскільки у відповідності до вимог ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагентів позивача не вказує на факт нереальності укладеного між позивачем та його контрагентом правочину.

В силу приписів ч.4 ст.70 КАС України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Суд прийшов до висновку, що відповідачем не було доведено наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Суд також зазначає, що згідно із змістом суджень відповідача, які викладені в акті перевірки, висновок суб`єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на проведені заходи податкової інспекції та обліку в якій знаходиться контрагент позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб`єктом господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочинів вимогам закону.

Аналізуючи положення ст.ст.54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Суд зазначає, що в акті перевірки від 11.03.2014. №527/20-31-22-02-07/14308730 суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про порушення ДНВП "Об'єднання Комунар" вимог діючого податкового законодавства.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін, судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом - ТОВ "Укрпромпостачсервіс" за жовтень 2012 року.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0000972201 від 27.03.2014р. та № 0000982201 від 27.03.2014 р. винесено з порушенням норм чинного законодавства та підлягають скасуванню, як такі що прийняті з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000972201 від 27.03.2014 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000982201 від 27.03.2014року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар" (61070, м. Харків, вул. Григорія Рудіка, буд. 8, код ЄДРПОУ 14308730, інші відомості суду не відомі) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 305,65 грн. (триста п'ять грн. 65 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 11 липня 2014 року.

Суддя І.С. Нуруллаєв