Постанова

від 03.07.2014 по справі 804/8438/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 р. Справа № 804/8438/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Вінстон» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

У червні 2014 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог послався на те, що 12.02.2014 року ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів в Дніпропетровській області на підставі наказу №128 від 12.12.2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Вінстон». Згідно наказу № 309 від 31.03.2014 року, податковим органом було проведено повторну перевірку ПП «Вінстон» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «СІЛЕНТРА» за період січень 2012 року, ТОВ «РУБЕН» за період лютий, березень, квітень, травень 2012 року, ТОВ «ЕРВАНД» за період лютий 2012 року, ПП «Голдіс» за період березень 2012 року, ПП «СІМЕКС» за період червень 2012 року, ТОВ «АСТUAL» за період червень 2012 року, ТОВ «С.Т.С-СІЧ» за період липень, серпень, жовтень, грудень 2012 року, ТОВ «ТАНТУМ» за період листопад 2012 року, за результатами якої було складено акт № 65/04-61-22-2/32329010 від 19.05.2014 року.

Позивач зазначає, що відповідач почав проводити перевірку до того моменту, як ним були отримані наказ та повідомлення про проведення перевірки, що свідчить про грубе порушення відповідачем порядку проведення документальної позапланової перевірки, передбаченого нормами Податкового кодексу України. Також позивач вважає, що дії відповідача щодо складання зазначеного акту та внесення змін до показників податкової звітності ПП «Вінстон» є неправомірними, спростовуються матеріалами справи, а тому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Вінстон», за результатами якої складено акт № 65/04-61-22- 2/32329010 від 19.05.2014 року;

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення корегування показників податкової звітності додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість ПП «Вінстон» за період січень-грудень 2012 року у інформаційній базі даних АІС «Податковий блок», що було здійснено на підставі акту № 65/04-61-22-2/32329010 від 19.05.2014 року;

- зобов'язати відповідача відновити показники додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість ПП «Вінстон» за період січень-грудень 2012 року у інформаційній базі даних АІС «Податковий блок», що було здійснено на підставі акту № 65/04-61-22-2/32329010 від 19.05.2014 року.

Представник позивача пред'явлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та пояснила, що надала суду всі докази в обґрунтування заявлених позовних вимог та не заперечувала проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження. Також зазначила, що ПП «Вінстон» звернулося до податкового органу з листом щодо проведення корегування показників податкової звітності додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість ПП «Вінстон» за період січень-грудень 2012 року у інформаційній базі даних АІС «Податковий блок», але відповіді позивач ще не отримав.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заперечень проти позову не надав.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, частина 6 статті 128 КАС України, надає суду можливості проводити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Вінстон» (код ЄДРПОУ 32329010) зареєстроване Запорізьким міським управлінням юстиції за № Ю0020920 від 23.01.2003 р. Згідно виписки з ЄДР юридичних та фізичних осіб від 10.06.2013 р. №12241200000048900, ПП «Гранд» перейменовано на ПП «Вінстон». Позивача взято на податковий облік у ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів в Дніпропетровській області 03.02.2003 р. за № 4724.

Відповідно до листа ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів в Дніпропетровській області від 31.03.2014 р. позивача було повідомлено, що відповідач отримав заперечення ПП «Вінстон», вхідний номер 2700/10 від 24.03.2014 року, до акту №434/04-61-22-2/32329010 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Вінстон» (код ЄДРПОУ 32329010) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «СІЛЕНТРА» (код ЄДРПОУ 33669023) за період січень 2012 р., з ТОВ «РУБЕН» за період лютий, березень, квітень, травень 2012 р., ТОВ «ЕРВАНД» код ЄДРПОУ 36792591 за період лютий 2012 р., ПП «ГОЛДІС» код ЄДРПОУ 32689944 за період березень 2012 р., ПП «СІМЕКС» код ЄДРПОУ 21946069 за період червень 2012 р., ТОВ «АСТUAL» код ЄДРПОУ 32135937 за період червень 2012 р., ТОВ «С.Т.С.-СІЧ» код ЄДРПОУ 32638303 за період липень, серпень, жовтень, грудень 2012 р., ТОВ «ТАНТУМ» 37812917 за період листопад 2012 р. Згідно наказу ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області № 309 від 31.03.2014 року на підставі п.п.78.1.5. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, із змінами та доповненнями, призначено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Вінстон» (код ЄДРПОУ 32329010) з метою дослідження обставин, що зазначені у зауваженнях.

Судом також встановлено, що дійсно згідно наказу № 309 від 31.03.2014 року, податковим органом було проведено повторну перевірку ПП «Вінстон» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «СІЛЕНТРА» за період січень 2012 року, ТОВ «РУБЕН» за період лютий, березень, квітень, травень 2012 року, ТОВ «ЕРВАНД» за період лютий 2012 року, ПП «Голдіс» за період березень 2012 року, ПП «СІМЕКС» за період червень 2012 року, ТОВ «АСТUAL» за період червень 2012 року, ТОВ «С.Т.С-СІЧ» за період липень, серпень, жовтень, грудень 2012 року, ТОВ «ТАНТУМ» за період листопад 2012 року, за результатами якої було складено акт № 65/04-61-22-2/32329010 від 19.05.2014 року. Перевірка проводилась з 31.03.2014 р. по 19.05.2014 року.

Згідно висновків акту перевірки від 19.05.2014 року № 65/04-61-22-2/32329010 у ПП «Вінстон» встановлені наступні порушення:

- ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України, п.185.1. ст.185, п.187.1. ст.187, п.188.1. ст.188 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Вінстон» при придбанні та наступному продажу товарів (послуг), «нереальність» проведення господарських операцій між ПП «Вінстон» з контрагентами постачальниками, здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб;

- п.198.1., п.198.3., п.198.6. ст.198, Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), що призвело до завищення податкового кредиту по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) та заниження податку на додану вартість всього на суму у 2012 р. - 2 002 601,41 грн., у 2013 р. - 120 526,30 грн.

В якості обґрунтування висновків, викладених в акті перевірки, відповідач посилається на акти ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області «Про неможливість проведення зустрічної звірки від 18.12.2013 р. № 517/22/32638303; ТОВ «С.Т.С.-СІЧ» (код ЄДРПОУ 32638303) щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.01.2012 р. по 30.11.2013 року; акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ЕРВАНД» (код ЄДРПОУ 36792591) щодо підтвердження господарських відносин за період 01.01.2012 р. по 30.11.2013 року від 18.12.2013 р. №520/2200/36792591; акт від 18.12.2013 р. №519/2200/32689944 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ГОЛДІС» (код ЄДРПОУ 32689944) щодо підтвердження господарських відносин за період 01.01.2012 р. по 30.11.2013 р.; акт від 18.02.2013 року №126/2210/32135937 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АСТUAL» (податковий номер 32135937) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень-грудень 2012 року; акт від №522/2200/37301398 від 18.12.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Рубен» (код ЄДРПОУ 37301398) щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.01.2012 р. по 30.11.2013 р.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

У відповідності до п.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Згідно до п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Статтею 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу.

Будь-які юридичні наслідки (застосовані наслідки), що безпосередньо випливають з результатів перевірки, можуть бути предметом оскарження в адміністративному суді.

Відповідно до статті 63 ПК України - облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно зі статтею 66 ПК України податковому органу надано право вносити зміни до облікових даних платника податків на підставі інформації органів державної реєстрації; інформації банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків; документально підтвердженої інформації, що надається платниками податків; інформації суб'єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків; рішення суду, що набрало законної сили; даних перевірок платників податків.

Пунктами 183.1., 183.12., 183.15. статті 183 ПК України визначено, що будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає, до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. Центральний орган державної податкової служби веде реєстр платників податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих як платники податку. У разі зміни платником податку місцезнаходження (місця проживання) або його переведення на обслуговування до іншого органу державної податкової служби зняття такого платника з обліку в одному органі державної податкової служби і взяття на облік в іншому здійснюється в порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

З огляду на вищевказані правові норми можливо дійти висновку, що податковому органу надано право вносити зміни в облікові дані платника, проте, лише в ті, що не пов'язані із зміною податкового навантаження чи податкового кредиту, оскільки такі зміни за собою несуть податкові зобов'язання, які визначені підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України.

В той же час, згідно з підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 ПК України - податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податкові зобов'язання визначаються платником податків на підставі поданих декларацій самостійно чи визначаються контролюючим органом.

Відповідно до підпункту 14.1.157. пункту 14.1. статті 14 ПК України - податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 ПК України - контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Зазначене кореспондується і з приписами пункту 4.6 наказу ДПА України від 24.05.2011 року №306 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (від'ємного значення податку на додану вартість)», яким передбачено, що у разі, якщо згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган самостійно визначає суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення про розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань, зроблений за результатами перевірки, за формою «Р» згідно з додатком 2 до наказу №985.

Таким чином, зміни в облікові дані операцій по податку на додану вартість здійснюються лише на підставі податкових повідомлень-рішень чи на підставі довідок, складених за результатами перевірок, коли контролюючим органом не виявлено фактів порушень платником податків законодавства України.

Відповідно до п.49.2. ст.49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно п.49.8. ст.49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває па обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3. та 48.4. статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію.

Враховуючи викладене, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в автоматизованій системі співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів «Податковий блок», формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком № 5, і повинні їм відповідати.

Пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та(або) податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.6., 201.10. ст.201 ПК України).

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктами 2.1 та 2.2 вказаного Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Суд критично відноситься до посилання відповідача на вищезазначені акти щодо неможливості проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, оскільки чинним законодавством України не передбачено право контролюючих органів при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого, виходячи із наступного.

На момент здійснення господарських операцій між ПП «ВІНСТОН» та його контрагентами, останні були зареєстровані у встановленому законом порядку, доказі зворотнього суду не надано, а матеріали справи не містять. Відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій.

Крім того, суд враховує й той факт, що згідно висновків акту відповідачем зазначено порушення позивачем ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України, п.185.1. ст.185, п.187.1. ст.187, п.188.1. ст.188 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями).

Так, нормами статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Частиною 1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Акт перевірки від 19.05.2014 року № 65/04-61-22-2/32329010 не тільки не містить посилань про вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу позивача, та не містить посилань і на обставину в чому таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, позиція відповідача про те, що в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Вінстон» при придбанні та наступному продажу товарів (послуг), «нереальність» проведення господарських операцій між ПП «Вінстон» з контрагентами постачальниками, здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, а саме: рішеннями суду про визнання їх такими або вироком суду відносно посадових осіб позивача, який би свідчив про наявність умислу у діях посадових осіб позивача на порушення публічного порядку.

В силу ст.3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Позивач в позовній заяві зазначає, що посадовими особами ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська не було досліджено належним чином надані первинні документи, у зв'язку з чим було зроблено неправдиві висновки щодо здійснення ПП «Вінстон» фінансово-господарських операцій з контрагентами та які є суто суб'єктивною думкою контролюючого органу. Між ПП «Вінстон» та контрагентами було складено та підписано всі необхідні первинні документи, якими підтверджено реальність та законність господарських взаємовідносин між підприємствами, що відображені в бухгалтерському та податковому обліку. При цьому будь-які розбіжності показників податкової звітності між підприємствами відсутні.

Відповідно до п.78.4. ст.78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно п.79.2. ст.79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як вбачається із матеріалів справи, повідомлення про проведення перевірки позивача № 54 було видано ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська 31.03.2014 року. Проте позивачем дане повідомлення отримано лише 01.04.2014 року. У зв'язку з чим вбачається, що повідомлення про проведення перевірки ПП «Вінстон» № 54 від 31.03.2014 року було вручено позивачу після початку фактичного проведення перевірки, що є порушенням порядку проведення документальних перевірок, передбаченим Податковим кодексом України. Доказів зворотнього суду не надано, а матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності з п.п.1, 2 ч.2 ст.162 КАС України, суд в порядку адміністративного судочинства може визнати протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення та зобов'язати відповідача вчинити певні дії.

За таких обставин, суд вважає за можливе задовольнити позов ПП «Вінстон» до ДПІ в АНД м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, з викладених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 128, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Амур- Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Вінстон», за результатами якої складено акт від 19.05.2014 року № 65/04-61-22-2/32329010.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Амур- Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення корегування показників податкової звітності додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість ПП «Вінстон» за період січень-грудень 2012 року у інформаційній базі даних АІС «Податковий блок», що було здійснено на підставі акту від 19.05.2014 року № 65/04-61-22-2/32329010.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області відновити показники додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість ПП «Вінстон» за період січень-грудень 2012 року у інформаційній базі даних АІС «Податковий блок», що було здійснено на підставі акту від 19.05.2014 року № 65/04-61-22-2/32329010.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Суддя Кучма К.С.