Ухвала

від 03.07.2014 по справі 707/7931/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

03 липня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Куцина М. М.,

суддів - Павліченка С. В.., Бондаренка О. Ю.,

при секретарі - Чейпеш С. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 14 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району, міжрайонного управління Держкомзему в м. Мукачево та Мукачівському районі, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування державних актів на земельні ділянки, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із зазначеним позовом.

Позов обґрунтовано тим, що позивачам стало відомо з листа Управління Держкомзему від 25 квітня 2012 року про те, що ОСОБА_5 видано два державні акти серії №ЯЛ 52637 та серії №ЯЛ №751974 на право володіння земельними ділянками площею 0,15 га землі для будівництва і обслуговування житлового будинку і 0,2801 га землі для ведення особистого селянського господарства в с. Куштановиця, Мукачівського району.

Позивачі вважають державні акти на спірні земельні ділянки, видані відповідачеві, незаконними, .оскільки порушують їх право землекористування. Зокрема, існує межовий спір, тому що частину земельної ділянки по межі між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 передано на підставі державних актів відповідачеві по справі ОСОБА_5., що привело до змешення земельної ділянки ОСОБА_3.

У зв'язку з наявністю межового спору між суміжними користувачами, які є сторонами по справі , позивач ОСОБА_3 не може оформити та виготовити технічну документацію та отримати державний акт на земельну ділянку.

Позивачі в суді першої інстанції, посилаючись на зазначені у позовній заяві обставини справи, та з підстав, передбачених ст. ст.4,116,120,126,152, 158, 159 ЗК України, ст. ст. 11-16, 215, 215,216, 229,230,236,286,393 ЦК України, просили визнати і скасувати державні акти на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва та житлового будинку АДРЕСА_1 серії ЯЛ №525637, а також площею 0,2801 га для ведення особистого селянського господарства серії ЯЛ № 751974 на ім'я ОСОБА_5 (кадастровий номер №2122781607).

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 14 серпня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Представник позивача ОСОБА_3 не погодився з рішенням місцевого суду, оскаржив його в апеляційному порядку, вважає , що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, є неповним та обставини при постановленні даного рішення не всебічно з'ясовані, і просив скасувати дане рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_4 рішення місцевого суду у апеляційному порядку не оспорив.

Представник позивача у суді апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Відповідач та його представник в суді апеляційної інстанції вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, що з'явилися по справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. ст. 10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відмовляючи у задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог, місцевий суд виходив з положень ч.1 ст.60.116,126 ЗК України. Позивачка набула право власності на зазначені земельні ділянки та, відповідно до державних актів серії №751974 та серії ЯЛ №525637 від 30 січня 2012 року, виданих на підставі рішення 7 сесії 6 скликання Верхньокоропецької сільської ради №92 від 26 травня 2011 року, є власником земельних ділянок площею 0,2801 га для ведення особистого селянського господарства та площею 0,1500 га для будівництва житлового будинку , господарських будівель і споруд .

Зокрема, суд першої інстанції вважав, що зібраними по справі належними та допустимими доказами не доведений факт того, що передача відповідачці у власність спірної земельної ділянки площею 0.15 га землі в АДРЕСА_1 „ Для будівництва та обслуговування житлового будинку" і видача їй на цю ділянку державного акту, порушують право позивача користуватися своєю земельною ділянкою та призводить до зменшення розміру земельної ділянки або накладення земельної ділянки відповідача на земельну ділянку позивачів.

Також, місцевий суд вважав, що право позивачів, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки, яке позивачами не оспорюється і на час розгляду у суді апеляційної інстанції є чинним.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого суду, який, розглядаючи заявлений по справі позов, повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Судом першої інстанції встановлені наступні факти.

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13 жовтня 2003 року ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 10 жовтня 2003 року. належить на праві власності домоволодіння АДРЕСА_2

Відповідно до рішення 9- сесії 4- скликання Верхньокоропецької сільської ради за №92 від 26 грудня 2003 року передано у приватну власність земельну ділянку 0.17 га землі для будівництва та обслуговування будинку № АДРЕСА_2 та 0.03 га землі для ведення особистого селянського господарства.

Дана земельна ділянка розташована в АДРЕСА_2

На час ухвалення рішення судом першої інстанції позивачем не виготовлено державного акту на указану земельну ділянку.

Рішенням 4-ї сесії 5- скликання Верхньокоропецької сільської ради від 15 грудня 2009 року №364 відповідачеві ОСОБА_5 наданий дозвіл на виготовлення технічної документації щодо оформлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0.15 га для будівництва та 0.19 га для ведення підсобного господарства в АДРЕСА_1

Рішенням Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 22 липня 2010 року №433 затверджено акт комісії про встановлення меж земельної ділянки для видачі державного акту на право власності відповідачці ОСОБА_5.

Рішенням Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 22 липня 2010 року № 434 затверджено встановлення та погодження меж земельної ділянки відповідачці ОСОБА_5.

На підставі рішення 7- сесії 6- скликання Верхньокоропецької сільської ради за №92 від 26 травня 2011 року передано у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0.2801 га землі для ведення особистого селянського господарства .

Також рішенням 7- сесії 6- скликання Верхньокоропецької сільської ради за №92 від 26 травня 2011 року передано у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0.1500 га землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд.

На підставі рішень 7- сесії 6- скликання Верхньокоропецької сільської ради за №92 від 26 травня 2011 року ОСОБА_5 30 січня 2012 року цією ж радою видані два державні акти серії №ЯЛ 52637 та серії №ЯЛ №751974 на право володіння земельними ділянками площею 0,15 га землі для будівництва і обслуговування житлового будинку і 0,2801 га землі для ведення особистого селянського господарства в с. Куштановиця Мукачівського району.

На підставі рішення Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 22 липня 2010 року №433 та рішення Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 22 липня 2010 року № 434 ОСОБА_5 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 525637 від 30 січня 2012 року (кадастровий № 2122781607:00:000:0025) стосовно земельної ділянки площею 0.15 га землі в АДРЕСА_1 „ Для будівництва та обслуговування житлового будинку.".

Дана земельна ділянка розташована в АДРЕСА_1

Із письмової відповіді ТзоВ „ГТЗ Сервіс" від 22 серпня 2013 року вбачається, що при виготовленні кадастрового плану на земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_2 підприємством виконане горизонтальне знімання показаної замовником території в державній системі кординат, за результатми якого встановлено накладку земельних ділянок АДРЕСА_1 ОСОБА_5 на земльну ділянку в АДРЕСА_2 що належить землекористувачеві та позивачеві по справі ОСОБА_3, площею 0.00753 га.

Із висновку експерта, проведеної по цій справі судово- технічної експертизи за №170/14 від 24 квітня 2014 року вбачається, що розміри меж у кадастровому плані земельної ділянки №2122781607:00:000:0025, яка передана у власність гр. ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинкуНОМЕР_1, не відповідають лінійним розмірам межі В-Г земельної ділянки, які встановлені у витягу рішення №433 „ Про затвердження акту комісії по встановленню меж земельної ділянки для видачі державного акту". Також не відповідають лінійним розмірам межі земельної ділянки, які встановлені у рішенні Верхньокоропецької сільської ради від 22 липня 2010 року №434 „ Про встановлення та погодження меж земельної ділянки". Зокрема встановлена суттєва невідповідність геометричної форми земельної ділянки по встановленним лінійним розмірам, зазначеним в рішеннях до кадастрових планів.( т. 2. а. с.2-23).

У поворотних точках, встановлених первинним кадастровим планом планом №2122781607:00:000:0025, у зв'язку зі зміною кутів у поворотних точках 9, 10, 1, загальня площа земельної ділянки становить 0.16466 га.

На час ухвалення рішення у цій справі по суті постановою Львівського апеляційного суду від 7 лютого 2013 року розглянутий позов ОСОБА_3 до Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, де треті особи: Міжрайонне управління Держкомзему в м. Мукачево та Мукачівському районі, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання нечинним та скасування рішень.

Позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано противоправним та скасовано рішення Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 22 липня 2010 року №433 „ Про затвердження акту комісії про встановлення меж земельної ділянки для видачі державного акту на право власності." Визнано противоправним та скасовано рішення Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 22 липня 2010 року № 434 „ Про встановлення та погодження меж земельної ділянки".

Дана постанова у цій адміністративній справі є чинною на час розляду цієї справи в суді апеляційної інстанції .

Даним судовим рішенням у адміністративній справі відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України встановлені обставини, які не доказуються при розгляді даної цивільної справи.

Позивачами по справі рішення 4-ї сесії 5- скликання Верхньокоропецької сільської ради від 15 грудня 2009 року №364, яким відповідачеві ОСОБА_5 наданий дозвіл на виготовлення технічної документації щодо складання документації, що посвідчує право власності на земельну ділянку площею 0.15 га для будівництва та 0.19 га для ведення підсобного господарства в АДРЕСА_1 та рішення 7- сесії 6- скликання Верхньокоропецької сільської ради за №92 від 26 травня 2011 року, яким передано у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0.1500 га, на підставі яких відповідачці видані державні акти, у судовому порядку не оспорені, на час розгляду у суді першої інстанції та апеляційної інстанції є чинними .

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких припинення правовідношення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частинами першою, другою статті 116 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (частина перша статті 126 ЗК України в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Так, відповідно до частин першої, другої, шостої - дев'ятої цієї статті (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.

Держава забезпечує громадянам рівні умови захисту права власності на землю. Власник земельної ділянки, відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Висновок про те, що держаний акт на право власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення органу, на підставі якого такий акт видано, міститься й у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року (справа № 6-12цс13) та від 23 жовтня 2013 року (справа № 6-93цс13).

Отже, матерілами справи не встановлені і не доведені факти порушення права землекористування позивачів, зазначених у позовній заяві по справі, зокрема, наявність межового спору щодо накладення земельних ділянок відповідача по справі на земельну ділянку позивачів, в наслідок чого зменшився розмір площі ділянок позивачів та збільшився розмір земельної площі відповідача за рахунок площі позивачів по справі.

З врахуванням вищенаведених та зібраних по справі належних та допустимих доказів, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду, який вважав, що відсутні правові підстави для визнання незаконними спірних державних актів, наданих відповідачці, у зв'язку з тим, що позивачами у встановленому законом порядку не доведено факт порушення їх земельних прав з боку суміжного землекористувача - відповідача по справі , внаслідок передачі відповідачці у власність спірної земельної ділянки площею 0.15 га землі в АДРЕСА_1 „ Для будівництва та обслуговування житлового будинку." Видача державного акту права власності на земельну ділянку серія ЯД № 525637 від 30 січня 2012 року (кадастровий № 2122781607:00:000:0025) на ім'я ОСОБА_5 відбулася на підставі рішенням Верхньокоропецької сільської ради 15 грудня 2009 року №364 та 26 травня 2011 року з мотивів, зазначених у висновку експерта за №170/14 від 24 квітня 2014 року.

Позивачі по справі не позбавлені права звернутися до суду для визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, на підставі яких видані державні акти відповідачці у спосіб, передбачений ст. 16 ЦК України

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються й не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу - позивача ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 14 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили, шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: