Ухвала

від 08.04.2014 по справі 872/16360/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У  Х  В  А  Л  А і м е н е м           У к р а ї н и 08 квітня 2014 рокусправа № 808/5843/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)                                         суддів:           Панченко О.М.  Чередниченко В.Є. за участю секретаря судового засідання:          Фастовської М.А.  розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького  окружного адміністративного суду   від 10.10.2013р. у справі №808/5843/ 13-а за  позовом:Фермерського господарства «Марія» до: про:Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ: 22.06.2013р. Фермерське господарство «Марія» (далі – ФГ «Марія») за допомогою засобів поштового зв'язку звернулось до Запорізького  окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі – ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, судом першої інстанції адміністративний позов зареєстровано 27.06.2013р. /том 1  а.с. 4-17,149/. Ухвалою Запорізького  окружного адміністративного суду від 25.07.2013р. за вищезазначеним адміністративним позовом  відкрито провадження в адміністративній справі №808/5843/13-а  та справу призначено до судового розгляду / том 1 а.с. 1/. Позивач,  посилаючись у позовній заяві на те, що в результаті проведеної відповідачем документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.06.2012р., податковим органом було, серед іншого, зроблено висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що було відображено в акті перевірки №18/2211/20494292 від 18.02.2013р., на підставі якого податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052311 від 06.03.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість (далі – ПДВ) у загальній сумі на 500448 грн., яке було оскаржено позивачем в порядку адміністративного оскарження, та за результатами розгляду скарг позивача відповідачем 04.06.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000212311, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ у загальній сумі на 730165,15 грн., яке було також оскаржено підприємством в порядку адміністративного оскарження, але скарги залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін, позивач вважає висновки податкового органу, які зазначені у акті перевірки №18/2211/20494292 від 18.02.2013р., та прийняте відповідачем за результатами перевірки податкове повідомлення - рішення №0000212311 від 04.06.2013р. необґрунтованими та безпідставними з огляду на те, що контрагенти позивача, які зазначені у акті перевірки,   на момент укладення господарських договорів з позивачем та виконання сторонами за договорами своїх зобов'язань, були зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, придбані позивачем у контрагентів товари (послуги) були використані  ним у подальшому у власній господарській діяльності, вартість придбаного товару позивачем сплачена продавцю у безготівковій формі у повному обсязі, у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують факт виконання позивачем та його контрагентом своїх зобов'язань за договором, що свідчить про те, що ці угоди були укладені свідомо з метою настання певних наслідків, і саме на підставі цих належних первинних документів у відповідних звітних періодах позивачем формувалась податкова звітність та було визначено розмір валових витрат підприємства та сформовано податковий кредит , також необґрунтованими та безпідставними є висновки податкового органу щодо нецільового використання ФГ «Марія» акумульованих коштів зі спеціального рахунку, також позивач вважає що відповідачем порушено порядок прийняття податкового повідомлення-рішення та цим рішенням податковим органом двічі заявлено до стягнення суму податків, тому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000212311 від 04.06.2013р.. Постановою Запорізького  окружного адміністративного суду від 10.10.2013р. у справі №808/5843/13-а позов задоволено,  скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області  №0000212311 від 04.06.2013р..  (суддя Горобцова Я.В. ) / том 2 а.с. 153-167/. Відповідач, не погодившись з постановою Запорізького  окружного адміністративного суду від 10.10.2013р. у даній справі, подала апеляційну скаргу / том 2 а.с. 170-171/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 10.10.2013р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі. Позивач, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу / том 2 а.с. 182-185/, посилаючись на те, що судом першої інстанції було об'єктивно та повно з'ясовано усі обставини справи та постановлено у справі рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 10.10.2013р. у даній справі залишити без змін. Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги відповідача, підтримали доводи викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу та просили апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 10.10.2013р. у даній справі залишити без змін. Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Відповідач про день, годину та місце розгляду даної справи повідомлялись / том 2 а.с. 179,180/, про поважність причин не явки свого представника у судове засідання, або про можливість розгляду справи у відсутність свого представника, суд у встановленому законом порядку не повідомив. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у відсутність представника  відповідача. Заслухавши у судовому засіданні представників позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з  наступних підстав. ФГ «Марія», ідентифікаційний код 20494292, зареєстровано як юридична особа 28.08.1992р. розпорядженням представника президента в Запорізькому районі, та як платник податків, у тому числі ПДВ,   перебуває на податковому обліку у відповідача та на підставі Свідоцтва про реєстрації сільськогосподарського підприємства зареєстровано як суб'єкт спеціального оподаткування податком на додану вартість. Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у період з 01.02.2013р. по 11.02.2013р. було проведено документальну позапланову перевірку невиїзну перевірку ФГ «Марія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.06.2012р., за результатами якої було складено акт №18/2211/204944292 від 18.02.2013р. (далі – акт перевірки). Як вбачається з наданої суду ксерокопії  акту перевірки / том 1 а.с.18-64/ податковим органом за результатами перевірки було зроблено висновки про порушення ФГ «Марія»: -           п.1.7 ст.1, п.3.1. ст.3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 ст. 7, п.п. 7.7 ст. 7, п.8-1.2, п. 8-1.15 ст. 8-1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму, яка в поточному звітному періоді підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається в розпорядженні с/г підприємства всього у сумі ПДВ 23  352грн., в т.ч. за липень 2010р. в сумі 13  085грн., за жовтень 2010р. - в сумі 10  267 грн.; -          п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198,  п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, ст. 209 Податкового кодексу України , в результаті чого підприємством занижено суму ПДВ, яка у поточному звітному періоді підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства на суму 40  928грн., в т.ч. у лютому 2011р. в сумі 40  038грн., за червень 2011р. в сумі 608грн., за січень 2012р. в сумі 282грн. ФГ «Марія» використано суми, що не сплачені до бюджету в наслідок застосування податкової пільги (код пільги 14010450) не за призначенням, а саме - сума ПДВ нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (робіт, послуг), яка не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства, використана не на відшкодування сум податку, сплачених (нарахованих) постачальнику на вартість виробничих факторів чи для інших виробничих цілей всього у сумі 40  038грн., за червень 2011р. в сумі 608грн., за січень 2012р. в сумі 282 грн.. -          п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України, п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011р. №11 «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках , відкритих у банках, що призвело до порушення цільового використання акумульованих коштів на спецрахунку в сумі 336  078,4грн. За результатами перевірки, на підставі акту №18/2211/204944292 від 18.02.2013р.. податковим органом 06.03.2013р. прийнято податкові повідомлення-рішення: - №0000052311, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість  у загальному розмірі 500 448,0грн., в тому числі - основний платіж 400  358,4грн. та за штрафними(фінансовими) санкціями(штрафами) -100  089,6грн. / том 1 а.с. 68/; - №0000042311, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій(штрафу) у розмірі 400  358,4грн. /том 1 а.с. 70/. Рішенням Державної податкової служби у Запорізькій області від 26.04.2013р. №1914/10/10420, за результатами розгляду скарги ФГ «Марія» за вих..№19 від14.03.2013р.: - податкове повідомлення-рішення відповідача №0000052311 від 06.03.2013р. скасовано в частині 34  128,45грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих згідно п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, в іншій частині – залишено без змін, - податкове повідомлення-рішення відповідача №0000042311 від 06.03.2013р. скасовано в частині 136  513,8грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих згідно п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, - збільшено на 1 грн. розмір штрафної санкції згідно з п.7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України за порушення податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 30.06.2011р., та зобов'язано  відповідача скласти та направити платнику податків окреме податкове повідомлення рішення на суму збільшення у відповідності до вимог Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків/том 1 а.с.95-102/. На підставі рішення Державної податкової служби у Запорізькій області від 26.04.2013р. №1914/10/10420 та акту перевірки  №18/2211/204944292 від 18.02.2013р. відповідачем14.05.2013р. були прийняті податкові повідомлення – рішення : - №0000162311, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість  у загальному розмірі 466  319,55грн., в тому числі - основний платіж 400  358,4грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -65  961,15 / том 1 а.с. 113/; - №0000172311,  яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій(штрафу) у розмірі 263  844,6грн. /том 1 а.с.115/; - №0000182311, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій(штрафу) у розмірі 1грн. /том 1 а.с.117/. Відповідач своїм листом від 04.06.2013р. №1045/10/22-1 відкликав податкові повідомлення рішення від 14.05.2013р. :-№0000162311 на суму 466  319,55грн.; -№0000172311 на суму 263  844,6грн; -№0000182311 на суму 1 грн. та направив податкове повідомлення №0000212311 від 04.06.2013р., яким  збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість  у загальному розмірі 730  165,15грн., в тому числі - основний платіж 400  358,4грн. та за штрафними(фінансовими) санкціями(штрафами) -329  806,75грн. / том 1 а.с. 129,130/. При цьому, з акту перевірки  вбачається, що висновки за результатами проведеної перевірки позивача податковим органом (відповідачем у справі) також було зроблено з урахуванням актів перевірок контрагентів позивача – ТОВ «ПК «Серіол-Плюс» №178/23-253/30599933 від 20.05.2011р. та ТОВ «Благо» - №94/22-6/31231082 від 16.08.2012р.,  які були складені відповідними податковими органами за місцем податкового обліку ТОВ «ПК «Серіол-Плюс» та ТОВ «Благо», та в яких зроблено висновок про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності, відсутність підтвердження поставки товарів по всьому ланцюгу постачання, що свідчить про нікчемність цих угод,  а також з урахуванням того, що на думку податкового органу податкові зобов'язання позивача по взаємовідносинам  з ТОВ «ПК «Серіол-Плюс» та ТОВ «Благо» не підтверджені, оскільки  господарські операції з цими контрагентами не мають підтвердження реальності здійснення фінансово-господарської операції, так  не спричиняють реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність права на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, та податкового кредиту з урахуванням господарських операцій з цими контрагентами. З матеріалів справи вбачається, що позивач у справі протягом перевіряємого періоду мав господарські операції з ТОВ «Компанія «Євронафта»,  ТОВ «ПК «Серіол-Плюс», ТОВ «Благо»   по отриманню дизельного пального та бензину та з ТОВ «Ареал», контрагенти позивача за цими господарськими операціями під час виконання сторонами своїх зобов'язань за цими операціями були у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстровані у якості юридичних осіб та платників податків, у тому числі ПДВ, при цьому позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу усі первинні документи за цими правочинами, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, та які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, а саме постачання продавцем товарів покупцю, виконання підрядником робіт та оплату покупцем вартості поставленого продавцем товару та виконаних підрядником робіт з урахуванням ПДВ , та подальше використання отриманих позивачем за цим договорами товарів та послуг у власній господарській діяльності, і які, у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», є підставою для здійснення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, і на підставі яких у відповідні звітні періоди позивачем формувались валові витрати підприємства та визначались податкові зобов'язання та податковий кредит . Приймаючи до уваги положення  ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 20 Податкового кодексу України, які визначають функції податкових органів та основні засади їх діяльності, обсяг прав та обов'язків податкових органом, можливо зробити висновок про те, що  одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства та надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків і жодною нормою чинного законодавства не передбачено право органу  державної податкової служби, яким є відповідач у справі, самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, які вказані платником податків в податкових деклараціях. Враховуючи положення ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 228 ЦК України, які пов'язують недійсність  господарського зобов'язання з наявністю наступних обставин: невідповідність його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, укладення правочину учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) та порушення публічного порядку, у разі якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної  або юридичної особи, держави, та положення ст. 234 ЦК України  відповідно до якої правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків є фіктивним, і фіктивний правочин визнається недійсним судом, і відповідачем у справі під час розгляду даної адміністративної справи в порушення вимог ст. 71 КАС України, не було надано суду будь-яких належних письмових доказів – судових рішень щодо визнання недійсними угод, які протягом перевіряємого періоду були укладені між позивачем та його контрагентами, як і не було надано суду доказів стосовно того, що ці угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. Аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правових актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов'язаннях,  при цьому це стосується і податкових зобов'язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару покупець зобов'язаний сплатити вартість товару продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару цього обов'язку  саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару, який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів)  у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару податку до додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару і не може бути підставою для позбавлення платника податку (покупця товару) на відшкодування податку на додану вартість, у разі якщо такий платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі визначені чинним законодавством документи на підтвердження розміру податкового кредиту. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійним податкового повідомлення-рішення (реєстраційний номер в ЄДРСР – 14222198), яке відповідно до ст. 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України. Так, у вищезазначеній постанові Верховний суд України зазначив, що у разі коли контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що така правова позиція, щодо розв'язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який  під час розгляду справи «БУЛВЕС» АД  проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. З огляду на  вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та приймаючи до уваги положення п.п.14.1.181, п.14.1 ст.14  п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п. 188.1 ст. 188, п.198.6, ст. 198, п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України,   колегія суддів вважає, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для визначення податкових зобов'язань  та формування податкового кредиту з урахуванням сум податку на додану вартість, який  ним було сплачено протягом перевіряємого періоду у вартості отриманих від його контрагентів з ТОВ «Компанія «Євронафта»,  ТОВ «ПК «Серіол-Плюс», ТОВ «Благо», ТОВ «Ареал» товарів (робіт, послуг), оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів щодо фактичного здійснення господарських операцій, які у свою чергу надають право позивачу на відображення в особовому рахунку платника сум ПДВ, які залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства, а тому висновки в акті перевірки про заниження сум, які в поточному звітному періоді підлягають відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишаються в розпорядженні сільськогосподарського підприємства, суперечать фактичним обставинам справи і підстави для визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у відповідача були відсутні. Стосовно використання позивачем коштів спецрахунку на придбання пального, то позивач, діяв в межах наданого йому письмової податкової консультації, яка була викладена в листі Міністерства доходів і зборів України 10.06.2013р №4522/6/99-99-10-01-15 і відповідно до п.53.1 ст.53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків,який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 10.10.2013р.  у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального  права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-   УХВАЛИВ:           Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення. Постанову   Запорізького  окружного адміністративного суду від 10.10.2013р. у справі №808/5843/13-а  – залишити без змін.   Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.           Повний текст виготовлено – 02.07.2014р. Головуючий:                                                            А.О. Коршун           Суддя:                                                            О.М. Панченко           Суддя:                                                            В.Є. Чередниченко