Постанова

від 09.07.2014 по справі 908/3448/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року Справа № 908/3448/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г., суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФермерського господарства "ЧАС" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 04.02.2014р. у справі№908/3448/13 Господарського судуЗапорізької області за позовомФермерського господарства "ЧАС" доФермерського господарства "ВРЕМЯ" провідшкодування збитків, -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд з даним позовом, Фермерське господарство "ЧАС" (далі - позивач) просило стягнути з Фермерського господарства "ВРЕМЯ" (далі - відповідач) 77809,85 грн. збитків. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач знищив посіви позивача на орендованій позивачем земельній ділянці, чим заподіяв збитки, а тому витрати на здійснення посіву знищеного ячменю, підлягають відшкодуванню.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.11.2013р. (суддя Серкіз В.Г.) позов задоволено повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.02.2014р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сгара Е.В., судді М'ясищев А.М., Москальова І.В.) це рішення суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

У відзиві відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що апеляційний суд повно встановив обставини справи та правильно застосував норми права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відповідно до приписів статті 111 11 ч.2 п.4 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.03.2013 року позивачем на орендованій ним земельній ділянці (кадастровий номер 2324581400:01:001:0001) площею 9,0600 га, переданій в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ботіївської сільської ради, був здійснений посів ярового ячменю на всій площі вищевказаної орендованої земельної ділянки.

У квітні 2013 року позивачем було виявлено, що на орендованій ним земельній ділянці були знищені посіви ярового ячменю, а саме - земельна ділянка була культивована паровим культиватором КПС-4.

Актом обстеження земельної ділянки від 14.05.2013р., складеним та підписаним комісією у складі Табія С.А. - голови комісії, начальник відділу Приазовської райдержадміністрації, Чебуклієва М.С. - голови Ботіївської сільської ради, Мунжийської С.С. - землевпорядника Ботіївської сільської ради, Гажева А.З. - голови ФГ "ЧАС" (позивач), ОСОБА_8 - тракториста ФГ "ЧАС" (позивач) зафіксовано, що на орендованій позивачем земельній ділянці кадастровий номер 2324581400:01:001:0001 площею 9,06 га були знищені посіви ярового ячменю, про що свідчать сліди культивації паровим культиватором КПС-4.

Згідно постанови про закриття кримінального провадження №12013080330000389 за фактом навмисного пошкодження майна у зв'язку із відсутністю в діях працівників відповідача ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.194 Кримінального кодексу України, у квітні 2013 року механізатор відповідача ОСОБА_9 та тракторист відповідача ОСОБА_10 обробляли паровим культиватором КПС-4 землі відповідача на території Ботіївської сільської ради. Під час культивування ними було встановлено, що посередині поля знаходиться засіяна яровим ячменем земельна ділянка, про що вони повідомили голову відповідача ОСОБА_11 Останній наказав, щоб ОСОБА_9 та ОСОБА_10 проводили обробку всього поля, оскільки ним там нічого посіяно не було. Після чого, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 закультивували вказані посіви.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги своє рішення мотивував тим, що матеріалами справи підтверджено факт заподіяння шкоди працівниками відповідача, який в силу приписів статті 1172 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати завдану шкоду.

Апеляційний господарський суд, відмовляючи в позові, виходив з того, що громадяни ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не перебували у трудових відносинах з відповідачем на момент знищення посівів ярового ячменю, що виключає відповідальність відповідача відповідно до положень статті 1172 Цивільного кодексу України, крім того, збитки у заявленому позивачем розмірі не доведено.

Між тим, з висновками апеляційного суду повністю погодитись не можна з огляду на наступне.

Спростовуючи висновки місцевого господарського суду про те, що громадяни ОСОБА_9 та ОСОБА_10 перебували у трудових відносинах з відповідачем на момент знищення посівів ярового ячменю позивача, суд апеляційної інстанції виходив з представлених в апеляційну інстанцію копій трудових книжок та заяв про звільнення ОСОБА_10 та ОСОБА_9, пославшись на те, що вказані особи були звільнені за власним бажанням з посад працівників відповідача до настання подій щодо знищення посівів ярового ячменю позивача.

Разом з тим із матеріалів справи вбачається, що відповідач про час та місце розгляду справи у суді першої інстанції був повідомлений належним чином (а.с.41, 47) та зазначав, що надасть суду витребувані документи.

Відповідно ж до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України додаткові докази приймаються судом апеляційної інстанції, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Згідно вимог статті 84 ч.1 п.3, статті 105 ч.2 п.7 цього кодексу судові рішення є законними і обґрунтованими тоді, коли всі обставини справи, що входять до предмету доказування в справі та мають значення для її розгляду, відображені, в судових рішеннях, а висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, у порушення наведених норм права суд апеляційної інстанції приймаючи вказані додаткові докази не навів підстав неможливості їх подання відповідачем суду першої інстанції з причин, що не залежали від відповідача, у зв'язку з чим його доводи не дають правових підстав вважати, що місцевим господарським судом у цій частині порушено норми процесуального права, а тому не можуть спростовувати висновків місцевого господарського суду у вказаній частині.

Крім того, судом апеляційної інстанції необґрунтовано відхилено як доказ постанову СВ Приазовського РВ ГУМВС України в Запорізькій області від 31.08.2013 року про закриття кримінального провадження № 12013080330000389 за фактом навмисного пошкодження майна.

Відповідно до приписів статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами, як зокрема, письмовими і речовими доказами.

Відповідно до приписів цієї норми немає правових підстав вважати, що вказана постанова слідчого відділу не може вважатись письмовим доказом, тому суд апеляційної інстанції в цій частині висновків місцевого господарського суду не спростував.

Разом з тим, судами встановлено, що за даними наведеної постанови слідчого відділу у квітні 2013 року механізатор відповідача ОСОБА_9 та тракторист відповідача ОСОБА_10 при обробці паровим культиватором КПС-4 землі відповідача на території Ботіївської сільської ради встановили, що посередині поля знаходиться засіяна яровим ячменем земельна ділянка, про що вони повідомили голову відповідача ОСОБА_11, але останній наказав, щоб ОСОБА_9 та ОСОБА_10 проводили обробку всього поля, оскільки ним там нічого посіяно не було. Після чого, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 закультивували вказані посіви.

Таким чином судом апеляційної інстанції цих обставин, встановлених судом першої інстанції, у встановленому процесуальним законом порядку не спростовано.

Крім то скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у позові суд апеляційної інстанції свою постанову мотивував тим, що надані докази не підтверджують витрати позивача на обробіток саме спірної земельної ділянки та посів ні ній вказаного насіння у зазначеній кількості.

Відповідно до частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлено статтею 1166 цього кодексу, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Суди обох інстанцій виходили з того, що згідно розрахунку позивача (а.с. 9) ним понесені витрати на загальну суму 77 809,95 грн., в підтвердження чого позивач надав податкову накладну та платіжні документи, які свідчать про придбання насіння, рахунок-фактуру на оплату за селітру аміачну (без доказів його сплати), акт витрат насіння, акт про використання добрив, подорожні листи трактора.

Разом з тим, із встановлених місцевим господарським судом обставин справи не вбачається, що зазначені витрати були понесені для здійснення саме тих посівів, які були знищені, а тому висновки суду апеляційної інстанції в цій частині є правильними.

За вказаних обставин суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав вважати, що апеляційний господарський суд безпідставно відмовив у позові скасувавши рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "ЧАС" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.02.2014р. у справі Господарського суду Запорізької області №908/3448/13, залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський