Постанова

від 09.07.2014 по справі 916/1188/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року Справа № 916/1188/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Мирошниченко С.В. за участю представників: від позивача:Щербань Д.М., дов. №12 від 16.12.2013р.; від відповідача 1:не з'явився; від відповідача 2:не з'явився; від третьої особи 1:не з'явився; від третьої особи 2:не з'явився; від третьої особи 3:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства "Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р. у справі господарського суду№916/1188/13 Одеської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Одеська будівельна компанія "Вікоіл" до 1.Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради; 2.Комунального підприємства "Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування" треті особи 1.Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" ім. Ю.М. Білоконя"; 2.Одеської міської ради; 3.Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради провизнання недійсним договору та додаткової угоди В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.08.2013р. (складене 27.08.2013р.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р. у справі №916/1188/13 позовні вимоги задоволені. Визнано недійсним договір №84/12 від 05.07.2012р. про закупівлю послуг за державні кошти, між Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради та Комунальним підприємством "Одеське міське проекто-виробничого бюро архітектури та містобудування". Визнано недійсною додаткову угоду №1 від 25.12.2012р. до договору №84/12 від 05.07.2012р. про закупівлю послуг за державні кошти, між Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради та Комунальним підприємством "Одеське міське проекто-виробничого бюро архітектури та містобудування". Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Комунальне підприємство "Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування" з прийнятими судовими актами не погодилось та звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.07.2014р. задоволено клопотання Комунального підприємства "Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування" про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 09.07.2014р. з'явився представник позивача, який заперечував проти задоволення касаційної скарги. Відповідачі та треті особи уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Комунального підприємства "Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на підставі рішення Одеської міської ради від 18.11.2003р. №1929-ХХІV "Про розробку детальних планів територій у 2003-2004 роках" між Одеською міською радою в особі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеська будівельна компанія "Вікіол" 02.04.2004р. укладений Генеральний договір №22 про спільну інвестиційну діяльність, відповідно до умов якого його учасники зобов'язалися діяти спільно з метою створення умов для забудови території берегових схилів від пляжу "Ланжерон" до курорту "Аркадія" в м. Одесі.

Замовником детального плану території берегових схилів від пляжу "Ланжерон" до курорту "Аркадія" у м. Одесі є Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ "Одеська будівельна компанія "Вікіол", на яке покладено фінансування розробки згаданого плану (про що свідчить лист Виконавчого комітету Одеської міської ради від 18.03.2004р. №03-255/вих).

Додатковою угодою від 14.09.2004р. сторонами внесені зміни до вищезазначеного договору, якими встановлений розмір земельної ділянки, яка буде виділена ТОВ "Одеська будівельна компанія "Вікіол", та її місцезнаходження.

14.05.2004р. між ТОВ "Одеська будівельна компанія "Вікіол", ДП "Український державний науково-дослідницький інститут проектування міст "Дніпромісто" та за участю Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради укладений договір №620-02/1-2004 на виконання містобудівної документації (детального плану території берегових схилів м. Одеси) від пляжу "Ланжерон" до курорту "Аркадія".

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради №583 від 26.09.2005р. була продовжена розробка детального плану території міста Одеси. Договір №620-02/1-2004 від 14.05.2004р. ДП "Український державний науково-дослідницький інститут проектування міст "Дніпромісто" був частково виконаний в межах наданих йому вихідних даних, за що, відповідно до умов цього договору, ТОВ "Одеська будівельна компанія "Вікоіл" за виконану частину робіт була проведена оплата.

Господарськими судами прийнята до уваги постанова Вищого господарського суду України від 31.08.2011р. у справі №8-33-3/198-08-4044, якою підтверджена дійсність генерального договору про спільну інвестиційну діяльність від 02.04.2004р. №22 та договору на виконання містобудівної документації від 14.05.2004р. №620-02/1-2004.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.07.2012р. між Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради та Комунальним підприємством "Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування" укладений договір №84/12 про закупівлю послуг за державні кошти.

Додатковою угодою №1 від 25.12.2012р. між цими ж сторонами внесені зміни до вищезазначеного договору №84/12 щодо ціни договору.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Із системного аналізу положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" господарські суди попередніх інстанцій визначились, що детальним планом території закріплюються основні параметри об'єктів будівництва і після виконання та затвердження такої стадії містобудівної документації територіальні органи архітектури можуть видавати архітектурно-планувальні завдання, що є дозволом на проектування окремих будівель і споруд.

Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дослідивши умови оскаржуваного договору №84/12 обґрунтовано визначився, що останній фактично включає в себе предмет, який визначений Генеральним договором №22 від 02.04.2004р. та договором №620-02/1-2004 від 14.05.2004р., оскільки територія берегових схилів від ЦПКтаВ ім. Т.Г. Шевченко до 16-ї станції Великого Фонтану повністю поглинає в собі територію берегових схилів від пляжу "Ланжерон" до курорту "Аркадія", що в свою чергу призводить до порушення прав позивача щодо належного виконання умов договору №22 від 02.04.2004р. та отримання права на використання та забудову земельної ділянки відповідно до додаткової угоди від 14.09.2004р. Тобто, оскаржуваним договором №84/12 врегульовані правовідносини щодо предмету, прав та обов'язків сторін стосовно яких були укладені відповідні цивільно-правові договори за участю інших суб'єктів господарювання.

Як вже зазначалось вище, детальний план території розробляється ДП "Український державний науково-дослідницький інститут проектування міст "Дніпромісто" за фінансуванням позивача відповідно до умов вищезазначених договорів 2004 року, господарські суди попередніх інстанцій з огляду на вимоги чинного законодавства України, правомірно визначились щодо неможливості затвердження містобудівної документації на одну і ту саму територію двічі.

Крім того, апеляційна інстанція, залишаючи без змін судове рішення місцевого господарського суду, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7-рп/2009 вірно зазначила, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Вищий господарський суд України, на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, перевіривши застосування ними норм матеріального та процесуального права, погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки господарські суди попередніх інстанцій в порядку ст.ст. 4 3 , 4 7 , 33, 34, 35, 43, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, вірно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р. у справі №916/1188/13 відсутні.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р. у справі №916/1188/13 - залишити без змін, а касаційну скаргу Комунального підприємства "Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування" - без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя С.В. Мирошниченко