Рішення

від 07.07.2014 по справі 914/1690/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2014 р. Справа № 914/1690/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплітех", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Бетоль", м. Львів

про: стягнення заборгованості в сумі 196 069,00 грн.

Cуддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача : Пастернак П.І. - представник (довіреність №15/14-JP від 15 квітня 2014р).

від відповідача : не з'явився

Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив представнику позивача. Заяви про відвід судді не надходили.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплітех" до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Бетоль" про стягнення заборгованості в сумі 196 069,00 грн., з яких: 190000 грн. основного боргу, 6069,00 грн. 3 % річних, а також 3922,00 грн. судового збору.

Ухвалою суду від 15.05.2014р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 17.06.2014р.

Розпорядженням керівника апарату господарського суд Львівської області від 05.06.2014р., у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя суддею Деркачем Ю.Б. у зв'язку із смертю, призначено повторний автоматичний розподіл справи. Згідно із вимогами ст.2-1 ГПК України , автоматизованою системою документообігу суду здійснено визначення судді для розгляду справи. Внаслідок автоматизованого розподілу визначено для розгляду справи суддю Кітаєву С.Б.

З підстав, зазначених в ухвалі суду від 17.06.2014р. розгляд справи відкладався на 07.07.2014р.

Представник позивача подав клопотання від 07.07.2014р. (вх. №29130/14 від 07.07.2014р.), в якому просить долучити до матеріалів справи копії виписки по особовому рахунку за 12.05.2011р. виданої ПАТ «Укрсоцбанк», яка підтверджує факт перерахування позивачем відповідачу 12.05.2011р. грошових коштів в сумі 200000 грн. як зворотної фінансової допомоги згідно договору №506/11 від 06.05.2011р. Факт повернення грошових коштів відповідачем в сумі 10000 грн. підтверджується випискою по особовому рахунку за 23.09.2011р., яка видана ПАТ «Укрсоцбанк».

Також позивачем повідомлено , що доказом того, що з боку Відповідача не поверталось жодних грошових коштів за договором №506/11 від 06.05.2011р., окрім 10000 грн., що підтверджується довідкою ПАТ «Укрсоцбанк» №301.-186/67-10625 від 27.06.2014р., які судом прийнято і приєднано до матеріалів справи.

Крім того проінформовано суд, що станом на 02.07.2014р. відповідач, ТзОВ «Торговий дім «Бетоль» зареєстрований за адресою м.Львів, вул..Варшавська, 69, та в процесі припинення не перебуває, що підтверджується витягом є ЄДРЮОФОП, доданим до клопотання вх.№ вх. №29130/14 від 07.07.2014р..

Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання 07.07.2014 р. (як і у попереднє 17.06.2014р.) не забезпечив. На адресу суду повернулась кореспонденція суду надіслана на адресу зазначену в позовній заяві (79020, м.Львів, вул.Варшавська, 69) з відміткою відділу поштового зв»язку причин повернення «за зазначеною адресою не проживає».

Згідно наданої позивачем копії Витягу з ЄДРПОУ, підтверджується станом на 02.07.2014 року включення відповідача до ЄДР, його місцезнаходження за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві (79020, м.Львів, вул.Варшавська, 69). Саме на цю адресу позивач скерував відповідачу копію позовної заяви вих.№17 від 29.04.2014 р. та копії долучених до заяви документів, а суд - ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, що, враховуючи вказівки Пленуму Вищого господарського суду України у Постанові від 26 грудня 2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із наступними змінами та доповненнями) навіть при поверненні кореспонденції органом зв»язку із відміткою причини невручення адресату «за зазначеною адресою не проживає» (така обставина має місце у даній справі) є свідченням належного та своєчасного повідомлення сторони (відповідача) про місце, дату і час розгляду справи.

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов не представив, проти позову у встановленому чинним законодавством України порядку не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, із заявами (клопотаннями) до суду не звертався,- суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача та відзиву на позов, за наявними у справі матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06.05.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплітех» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бетоль» було укладено договір позики №506/11 за яким позикодавець (позивач) зобов'язується передати на визначений строк кошти, позичальник (відповідач) зобов'язується прийняти позику та повернути її в строки визначені договором.

На підставі п.1.1 та п.1.2 договору позикодавець перерахував на рахунок позичальника 200000,00 грн. чим виконав умови договору в повному обсязі.

Згідно п.2.1. договору строк, на який позичальнику надається позика , становить 11 (одинадцять) місяців, що обчислюється з моменту вказаного у п.3.1 договору.

Згідно п.3.1 договору позикодавець надає позику протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору сторонами договору.

У відповідності до п.2.2 договору позичальник зобов'язується повернути суму боргу в строк до 20 квітня 2012 року.

Однак, всупереч домовленостям строки повернення позики відповідачем були порушені, а зобов'язання виконано частково, а саме 19.09.2012р. відповідач повернув суму 10000 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач 04.04.2014р. звертався до відповідача з листом-вимогою від 03.04.2014р. №3 про погашення заборгованості, яка залишилась без відповіді і задоволення.

Таким чином станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем не погашена і становить 190000 грн.

Крім того, відповідно до ст.625 ЦК України позивачем нараховано 3 % річних в сумі 6 069,00 грн. за період 23.04.2014 р. - 17.05.2014 р.

Відповідач заявлені позивачем вимоги не заперечив, не спростував належними та допустимими доказами.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (ст.11 ЦК України).

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять його умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір №506/11 від 06 травня 2011 року, який є підставою заявлених позивачем вимог, за своєю правовою природою є договором позики.

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред»явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред»явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджується, що 12.05.2011 року позивач перерахував відповідачу 200 000,00 грн., зазначивши призначення коштів як «зворотня фінансова допомога згідно договору №506/11 від 06.05.11 без ПДВ».

Відповідно до п.3.3 Договору позика вважається наданою позикодавцем позичальнику з моменту списання відповідної суми грошових коштів з поточного банківського рахунку позичальника.

Виходячи із умов п.3.4 та 2.2 Договору позики №506/11 від 06 травня 2011 року відповідач повинен був повернути повну суму позики позивачу включно по 23.04.2012 року, однак зобов»язань за договором не виконав.

Доказів того, що відповідач повернув позивачу зазначені кошти матеріали справи не містять. Крім того, перерахувавши позивачу 23.09.2011 року 10 000,00 грн. та вказавши у призначенні платежу, що ці кошти є частковим поверненням фінансової допомоги, відповідач підтвердив як наявність між сторонами договірних зобов»язань з фінансових послуг, так і їх часткове виконання відповідачем.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 19000 грн. основного боргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України , якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється відвідповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п.4 (п.п.4.1) Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ,- сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Керуючись ч.2 ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача 6069,00 грн. 3 % річних за період з 23.04.2012р. по 17.05.2013 р. Розглянувши вказану вимогу, суд прийшов до висновку про те, що вона обґрунтована , однак підлягає до задоволення частково, виходячи із розрахунку 3% річних за період з 24 квітня 2012 року по 17 травня 2013 року, оскільки саме дата 24 квітня 2012 року є початком прострочення відповідачем грошового зобов»язання.

Крім того, слід зазначити, що період нарахування 3% річних позивач обмежив датою 17.05.2013 року, відповідно, суд не вправі з власної ініціативи виходити за межі заявлених вимог, оскільки правом збільшення розміру позовних вимог в силу приписів ч.4 ст.22 ГПК України наділений лише позивач.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 3% річних підлягає до задоволення в сумі 6064,04 грн., виходячи із розрахунку :

з 24.04.12р. по 31.12.12р., за 252 дні прострочки, враховуючи кількість днів у році 366, від суми боргу 190 000,00 грн.,- 3% річних становить 3924,59 грн.

З 01.01.13р. по 17.05.13р., за 137 днів прострочки, враховуючи кількість днів у році 365, від суми боргу 190 000,00 грн., - 3 % річних становить 2139,45 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач намагався врегулювати спір з відповідачем у досудовому порядку, однак відповідач по справі не вжив заходів щодо погашення заборгованості в добровільному порядку. Станом на час розгляду справи Відповідач не погасив основний борг та не надав доказів погашення заборгованості.

Позовні вимоги підлягають до задоволення в сумі 196064,04 грн. (190000,00 +6064,04).

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За вимогами пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України ,,Про судовий збір'' ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - один розмір мінімальної заробітної плати.

При зверненні з позовом до суду позивач сплатив в доход державного бюджету України 3922 грн. судового збору платіжним дорученням № 130 від 22 квітня 2014 р. Проте 2 % від ціни позову (від 196069,00 грн.) складає 3921,38 грн.

У відповідності до ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про необхідність винесення ухвали про повернення зайво сплаченого судового збору у розмірі 0,62 грн. на користь позивача.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. ст.ст. 4 3 , 4 5 , 12, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Бетоль" (вул. Варшавська, буд. 69, м. Львів,79020; код ЄДРПОУ 20832375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплітех" (вул. Кобзарська, 67, м. Київ, 04114: код ЄДРПОУ 21614048) 190000 грн. основного боргу; 6064,04 грн. 3% річних, 3921,28 грн. судового збору.

3 . Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

4 . В решті суми по вимозі про стягнення 3% річних відмовити

5 . Видати ухвалу на повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Комплітех" (вул. Кобзарська, 67, м. Київ, 04114: код ЄДРПОУ 21614048) зайво сплаченого судового збору у розмірі 0,62 грн. після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 11 липня 2014 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Кітаєва С.Б.