Постанова

від 08.07.2014 по справі 914/3440/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року Справа № 914/3440/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Дунаєвської Н.Г.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2014 року у справі № 914/3440/13 Господарського суду Львівської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліора Інвест", м. Київ, про звернення стягнення на майно в сумі 63 520 500,00 грн. та визнання права власності,

за участю представників сторін:

позивача - Новиков О.Є. (дов. № 08.42-186/84-3254 від 17.12.13);

відповідача - Аліфанов П.В. (дов. б/н від 07.07.14),

в с т а н о в и в:

У вересні 2013 року позивач ПАТ "Укрсоцбанк" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ТОВ "Меліора Інвест" про звернення стягнення на майно в сумі 63 520 500,00 грн. та визнання права власності.

Вказував, що 09.08.07 між АКБ СР "Укрсоцбанк" (перейменованим на ПАТ "Укрсоцбанк", кредитором) та ТОВ "Пузата Хата" (позичальником) був укладений договір про надання невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 24-12/198 та додаткові угоди до нього, згідно яких він зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування кредитні кошти, а позичальник - повернути отримані грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом згідно встановлених в договорі та додаткових угодах умов та строків. Кінцевим терміном повернення кредитних коштів є 08.08.14.

Зазначав, що 21.08.07, в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором № 24-12/198, між ним (іпотекодержавтелем) та ТОВ "Імпульс" (іпотекодавцем) був укладений іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за № 2447, згідно якого іпотекодавець передав йому в іпотеку нежитлові приміщення в підвалі та на 1-му поверсі, що розташовані в приміщенні під № 12 по вул. Січових Стрільців в м. Львів, загальною площею 1 242,7 кв.м.

Також вказував, що згідно висновку про вартість майна від 15.11.07, підготовленого представництвом Колієрс Інтернешнл Лімітед, вартість предмета іпотеки становить 63 520 500 грн.

Посилаючись на порушення позичальником договірних зобов'язань в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 753 814 023,15 грн., що еквівалентно 94 309 273,51 доларів США, позивач просив в рахунок часткового погашення заборгованості позичальника за кредитним договором в сумі 63 520 500 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 21.08.07 шляхом визнання за ПАТ "Укрсоцбанк" права власності на перелічене в іпотечному договорі нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06 листопада 2013 року (суддя Сухович Ю.О.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2014 року (колегія суддів у складі: Бойко С.М. - головуючого, Бонк Т.Б., Марко Р.І.), в позові відмовлено.

Судові акти мотивовані посиланнями на припинення іпотеки у зв'язку з припиненням основного зобов'язання, внаслідок ліквідації боржника та іпотекодавця та виключення їх з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У касаційній скарзі ПАТ "Укрсоцбанк", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме: ст.ст. 32, 34, 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі рішення та постанову та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 09.08.07 між АКБ СР "Укрсоцбанк" (перейменованим на ПАТ "Укрсоцбанк", кредитором) та ТОВ "Пузата Хата" (позичальником) був укладений договір про надання невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 24-12/198 та додаткові угоди до нього, згідно яких кредитор зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування кредитні кошти, а позичальник - повернути отримані грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом згідно встановлених в договорі та додаткових угодах умов та строків.

Судами встановлено, що ПАТ "Укрсоцбанк" надав ТОВ "Пузата Хата" кредитні кошти із розрахунку максимального ліміту кредитування у розмірі 69 300 000 доларів США та сплатою плаваючої процентної ставки - дванадцятимісячний LIBOR плюс 8,25 % річних, але не менше 12,5 % річних, з кінцевим терміном повернення 08.08.14.

Водночас судами встановлено, що 21.08.07, в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором № 24-12/198, між ПАТ "Укрсоцбанк" (іпотекодержавтелем) та ТОВ "Імпульс" (іпотекодавцем) був укладений іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за № 2447, згідно якого іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку нежитлові приміщення в підвалі та на 1-му поверсі, що розташовані в приміщенні під № 12 по вул. Січових Стрільців в м. Львів, загальною площею 1 242,7 кв.м.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з припинення іпотеки за вказаним іпотечним договором, у зв'язку з припиненням основного зобов'язання, внаслідок ліквідації боржника та іпотекодавця та виключення їх з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

При цьому, суди зазначили про те, що ухвалою Господарського суду м. Києва у справі № 50/158-б від 01.09.11 ліквідовано банкрута ТОВ "Пузата Хата" (01004, м. Київ, вул. Басейна, 1/2А, код ЄДРПОУ 33636438) як юридичну особу, у зв'язку з банкрутством та списано кредиторську заборгованість банкрута, як безнадійну. Вимоги, незадоволені за відсутністю майна банкрута, вважати погашеними.

Оскільки відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер та є дійсною до припинення основного зобов'язання, суди попередніх інстанцій вважали, що іпотека за іпотечним договором від 21.08.07 припинилась.

Проте, погодитись з такими висновками судів не можна, виходячи з наступного.

Застава як окремий спосіб забезпечення зобов'язання регулюється параграфом 6 глави 49 ЦК України, Законами України "Про заставу", "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", "Про іпотеку", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча вимога, що не суперечить законодавству України. При цьому, застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Приписами ст.ст. 589, 590 ЦК України, ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу", ч. 1 ст. 12 та ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що заставодержатель (іпотекодержатель) має право звернути стягнення на предмет застави у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, у встановлений строк (термін), якщо інше не передбачено договором або законом.

Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (ст. 17 Закону України "Про іпотеку").

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. І ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема, за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

За таких обставин, за відсутності встановлення обставин належного виконання зобов'язання за іпотечним договором від 21.08.07, висновки судів попередніх інстанцій про припинення зобов'язання за вказаним іпотечним договором, внаслідок ліквідації іпотекодавця, слід вважати необґрунтованими.

За змістом ч. 2 ст. 586 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу" та ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" відчуження майна, що є предметом застави (іпотеки), можливе лише за згодою заставодержателя (іпотекодержателя). Угода про відчуження заставленого майна, укладена з порушенням цих правових норм, може бути визнана господарським судом недійсною згідно зі статтею 215 ЦК України.

В оскаржуваних рішеннях суди попередніх інстанцій зазначили про те, що ТОВ "Меліора Інвест" придбало спірне майно 03.07.13 на підставі нотаріального посвідченого договору купівлі-продажу, укладеного з фізичною особою ОСОБА_1 та не встановили підстав вибуття вказаного нерухомого майна із власності іпотекодавця - ТОВ "Імпульс" та отримання згоди на його відчуження у іпотекодержателя - ПАТ "Укрсоцбанк".

Частинами 1, 2 статті 23 ЦК України встановлено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Судами попередніх інстанцій розглянуто спір без врахування зазначених положень ст. 23 ЦК України та застосування відповідних процесуальних наслідків.

Крім того, обґрунтовуючи свої вимоги, в якості підстави позову, позивач посилався на те, що у зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань за договором про надання невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 24-12/198 від 09.08.07 існує заборгованість, яка станом на 13.02.13 в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 753 814 023,15 грн., з яких: 553 914 900 грн. заборгованість за кредитом; 145 823 880,60 грн. заборгованість за відсотками; 31 372 252,06 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 22 702 990,50 грн. пеня за несвоєчасне повернення відсотків.

Оскільки право звернення стягнення на майно пов'язане з невиконанням зобов'язання, забезпеченого іпотекою, судам необхідно було встановити загальний розмір вимог кредитора та виходити з того, що обов'язковою передумовою звернення стягнення на предмет іпотеки є встановлення судом факту невиконання основного зобов'язання.

Проте, обставини виконання позичальником своїх договірних зобов'язань та наявність дійсної суми заборгованості за кредитним договором, судами попередніх інстанцій не встановлювались.

Поряд з цим, приписами ст. 8 Закону України "Про іпотеку" на іпотекодавця покладено обов'язок застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, якщо іпотечним договором цей обов'язок не покладено на іпотекодержателя. Договір страхування укладається на користь іпотекодержателя, який у разі настання страхового випадку набуває право вимоги до страховика. У разі набуття прав за іпотечним договором новим іпотекодержателем він також набуває право вимоги до страховика.

У разі настання страхового випадку щодо предмета іпотеки іпотекодержатель має переважне право на задоволення своєї вимоги за основним зобов'язанням із суми страхового відшкодування.

Таким чином, судам належало встановити обставини щодо використання позивачем можливості задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням із суми страхового відшкодування.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про припинення зобов'язання, що виникло на підставі договору іпотеки від 21.08.07, не можна вважати такими, що відповідають вимогам ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки передбачені ст. 111 7 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постановлені у справі рішення та постанова підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, встановити дійсну суму заборгованості позичальника за кредитним договором № 24-12/198 від 09.08.07; встановити чи скористався кредитор правом, встановленим ст. 8 Закону України "Про іпотеку" та залучити до участі у справі всіх осіб на чиї права та обов'язки можуть вплинути прийняті у даній справі судові рішення, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2014 року та рішення Господарського суду Львівської області від 06 листопада 2013 року у справі № 914/3440/13 скасувати.

3. Справу № 914/3440/13 передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя: І.А. Плюшко

Судді: Н.Г. Дунаєвська

С.С. Самусенко