Ухвала

від 03.06.2014 по справі 2а-12841/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2014 року м. Київ К/9991/9798/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 по справі № 2а-12841/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полі-Консалт Інвест"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції про визнання протиправними дій щодо невизнання податкових декларацій з податку на прибуток за 2009 рік та з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за грудень 2009 року, зобов'язати відповідача зареєструвати вищезазначені податкові декларації датою фактичного прийняття документу в електронному вигляді.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Як встановлено судам попередніх інстанцій, Товариство як юридична особа подало до контролюючого органу в електронному вигляді податкову декларацію з податку на прибуток за 2009 рік та декларацію з ПДВ за грудень 2009 року, які відповідач не визнавав податковою звітністю, про що позивач був неодноразово повідомлений листами, які містили пропозиції надати податкові декларації оформлені належним чином та із зазначенням достовірних даних по підприємству.

Підставою для невизнання поданих декларацій контролюючий орган зазначає порушення позивачем вимог при заповненні декларацій, а саме: до декларації з ПДВ за грудень 2009 року подано додаток № 5, у якому у полі "додатки до рядків" відсутні зазначені номери рядків декларації, до яких додані додатки, а у полі 06 декларації недостовірно зазначена інформація про місцезнаходження платника податків. Крім того, податкова інспекція також зазначає, що при відпрацюванні податкової звітності декларації з податку на прибуток за 2009 рік, виявлено нарахування податків неадекватних задекларованим валовим доходам.

Так, згідно з п.1.11 ст.1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами " (далі - Закон № 2181-ІІІ) податкова декларація - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до абзацу першого пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

За змістом абзацу п'ятого пп. 4.1.2 п. 4.1 ст.4 Закону №2181-ІІІ податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Пунктом 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (додаток №1 до наказу Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 №827 ) передбачено, якщо податкова звітність, надана органу ДПС платником податків, заповнена всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом ДПС як податкова звітність. Підставою про невизнання податкової звітності є: відсутність підпису відповідних посадових осіб (факсиміле не дозволяється); відсутність скріплення печаткою підписів платника податків; відсутність обов'язкових реквізитів податкового документа; відсутність обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань; подання ксерокопії звітних документів; порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.

Отже, Законом встановлено вичерпний перелік підстав щодо невизнання податкової декларації документом податкової звітності, а саме: не зазначення обов'язкових реквізитів, не підписання її відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою платника податків.

Аналіз вищенаведених правових норм свідчить, що відсутність зазначених номерів рядків декларації, інформація про місцезнаходження платника податків, яка, на думку контролюючого органу, була недостовірно зазначена, а тим паче нарахування податків неадекватних задекларованим валовим доходам не є підставою для невизнання податкових декларацій такого платника як податкової звітності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи наявність у поданій позивачем декларації з податку на прибуток за 2009 рік та декларації з ПДВ за грудень 2009 року всіх обов'язкових реквізитів, підписів посадових осіб скріплених печаткою платника, не оспорюється.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, Державною податковою інспекцією доказів наявності передбачених пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181-ІІІ обставин, які б дозволяли не визнавати подану декларацію як податкову звітність, у встановленому порядку не надано.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та фактичні обстави, яки стали підставою для невизнання державним податковим органом поданих позивачем податкових декларацій податковою звітністю, які не впливають на адміністрування податку, суди дійшли вірного висновку про неправомірність дій контролюючого органу щодо невизнання декларацій як податкової звітності та правомірно задовольнили позовні вимоги Товариства

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 по справі № 2а-12841/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К Голубєва

А.О. Рибченко