Рішення

від 14.04.2014 по справі 921/124/14-г/1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" квітня 2014 р.Справа № 921/124/14-г/1 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопко Ю.О.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Триплан-Україна" вул. Щорса, 29, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд М", вул. Привокзальна, 12А, м.Гусятин, Тернопільська область

про cтягнення заборгованості в сумі 59 117,83 грн..

За участю представників сторін:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: Дубно Ірина Юріївна, довіреність №1 від 03.03.2014р.

В судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання технічна фіксація судового засідання не здійснюється.

Ухвалою від 31.03.2014р. строк розгляду справи продовжено на 15 днів.

В судовому засіданні 14.04.2014р. оголошено вступу та резолютивну частини рішення.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Триплан-Україна" вул. Щорса, 29, м. Київ звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд М" вул. Привокзальна, 12 А, м.Гусятин, Тернопільська область про cтягнення заборгованості в сумі 59 117 грн. 83 коп., з яких: 32 400 грн. 98 коп. - сума основного боргу; 18 860 грн. 15 коп. - сума штрафу; 7 521 грн. 15 коп. - подвійна ставка НБУ та 335 грн. 55 коп. - 3% річних за користування коштами.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 11.02.2014р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 05.03.2014р. на 10 год. 30 хв.

Відповідач у відзиві на позов №2014/03-03 від 03.03.2014р. та його представниця в судовому засіданні позовні вимоги визначала частково та повідомила про повне погашення основної заборгованості в сумі 32400,98 грн.. Стосовно стягнення 7521,15 грн. пені зазначила, що відповідальність у вигляді сплати пені договором не передбачена, у зв'язку з чим відсутня підстава для її стягнення. Щодо стягнення 18860,15 грн. штрафу зазначила, що дійсно умовами договору передбачено відповідальність у вигляді сплати штрафу, а саме у разі прострочення оплати на 15 днів в розмірі 5% від суми прострочення, а в разі прострочення оплати на 30 днів в розмірі 10% від суми прострочення. Станом на 16.10.2013р., що є 30 днем оплати товару, заборгованість становила 94200,98 грн., у зв'язку з чим відповідач визнає стягнення штрафу в розмірі 9240,10 грн. Щодо стягнення 9620,05 грн. штрафу заперечив, так як відповідно до ст. 61 Конституції України неможливо притягнути двічі до відповідальності за одне і теж правопорушення. Також просить суд відмовити в стягненні 3% річних, так як їх розрахунок є незрозумілим, оскільки не зазначено періоду їх нарахування.

05.03.2014 року в судовому засіданні оголошувалась перерва до 31.03.2014 року для надання можливості сторонам подати додаткові обґрунтування позовних вимог та їх заперечення.

Позивач в судове засідання 31.03.2014р. не з'явився, однак телеграмою просив розглядати спір у його відсутності. Разом з тим, 27.03.2014 року на адресу суду надійшла заява позивача № 5 від 24.03.2014 року про уточнення позовних вимог, у відповідності до якої позивач просить стягнути з відповідача 32400,98 грн. боргу, 13860,15 грн. штрафу, 4365,73 грн. 15% річних.

Представниця відповідача надала суду копію платіжного доручення №1 від 06.03.2014р. яким повністю сплачена основна сума заборгованості в розмірі 32400,98 грн., а також заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості подати заперечення на заяву про уточнення позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 31.03.2014р., за клопотанням відповідача, відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 14.04.2014р.

Позивач в судове засідання 14.04.2014р. не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідач у відзиві на заяву про уточнення позовних вимог №2014/04-14 від 14.04.2014р. та його представниця в судовому засіданні щодо позовних вимог викладених в заяві про уточнення позовних вимог зазначила, що основну суму заборгованості відповідачем сплачено у повному обсязі, а отже відсутні підстави для її стягнення. Вимогу про стягнення 15% річних просить суд залишити без розгляду, так як в первісному позові позивач просив стягнути лише 3% річних, і таке збільшення є зміною предмету спору, у зв'язку з чим така заява не відповідає вимогам ст.ст. 54, 57 ГПК України

Суд, розглянувши заяву розцінює її як зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення штрафу, відмову від стягнення пені та збільшення вимог в частині стягнення річних.

Разом з тим у відповідності до п. 3.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК України.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

У зв'язку з чим суд залишає без розгляду заяву частині стягнення 4365,73 грн. 15% річних

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, оцінивши представлені докази, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є Договори та інші правочини.

16 лютого 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Триплан-Україна" в особі директора Хомутова С.І., який діяв на підставі Статуту (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд М" в особі директора Мамуса Н.О. (покупець) укладено договір купівлі-продажу №2013-08-16, у відповідності до умов якого, продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах договору продукцію виробничо-технічного призначення (товар) (п. 1.1. договору).

Найменування, кількість та ціна товару вказані в додатках (специфікаціях), які додаються до договору і є його невід'ємною частиною (п. 1.2 договору).

Загальна кількість одиниць і якість товару зазначається в додатках (специфікаціях) (п. 2.1. договору).

Згідно п. 4.2. договору, ціна одиниці товару вказана у специфікації.

Графіки платежів за поставлений товар зазначені у відповідних додатках (специфікаціях) (п. 5.1 договору).

У відповідності до п. 5.2. договору, платежі здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування коштів у гривнях на банківський рахунок продавця.

Відповідно до п. 12.1. договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2013 року, але в будь-якому випадку протягом усього часу до виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.

Специфікацією №1 (додаток №1) до договору №2013-08-16 від 16.08.2013 року сторони дійшли згоди щодо найменування, кількості та ціни на товар.

Відповідно до положень ст.ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається зі змісту укладеного сторонами договору, він по своїй правовій природі є договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання вищезазначеного Договору, позивачем відвантажено відповідачу на підставі видаткової накладної № РН-0000060 від 16.08.2013р. товар на суму 192400,98 грн.

Зазначена видаткова накладна підписана повноважними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до додатку №2 до договору №2013-08-16 від 16.08.2013 року сторони погодили, що оплата за товар у розмірі 100% від вартості специфікації №1, а саме 192400,98 грн. в т.ч. ПДВ 32066,83 грн. повинна бути перерахована покупцем на рахунок продавця протягом 30 днів з моменту поставки товару та підписання видаткових накладних.

Як стверджує позивач та свідчать матеріали справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого товару належним чином не виконав, отриманий товар оплатив лише частково, і станом на час порушення провадження у справі за ним рахувалась заборгованість в сумі 32400,98 грн.

В процесі розгляду справи, відповідачем повністю погашено заборгованість за поставлений товар в розмірі 32400,98 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 06.03.2014р., а тому провадження у справі в цій частині припиняється на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

В частині стягнення 7521,15 грн. пені в позові відмовляється, у зв'язку з наступним.

У відповідності до ст.ст. 546, 547, 549 ЦК України, пеня є одним з видів забезпечення виконання зобов'язань, правочин щодо якого вчиняється виключно в письмовій формі. Враховуючи, що умови забезпечення виконання зобов'язань у вигляді пені в договорі №2013-08-16 від 16.08.2013р., на підставі якого виникли зобов'язання, сторонами не передбачено, підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення 7521,15 грн. пені - відсутні.

Згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 10.4. договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем строків оплати за товар продавець має право вимагати у покупця виплати процентів за користування чужими грошовими коштами розмірі 15% річних від вартості здійсненого продавцем попереднього постачання товару за весь період прострочення оплати

Разом з тим, позивачем початково заявлено до стягнення 335,55 грн. процентів за користування чужими коштами з розрахунку 3% річних (заява про стягнення процентів за користування чужими коштами з розрахунку 15% річних залишена судом без розгляду).

За підрахунками позивача розмір 3 % річних становить 335 грн. 55 коп.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобов'язань в частині оплати поставленого товару, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України.

Розглянувши надані позивачем розрахунки суми річних, суд приймає їх як правомірні, а позовні вимоги в цій частині вважає такими, що доведені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Відповідно до положень ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, 549 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських зобов'язань зобов'язаний сплатити господарські санкції - штрафні санкції. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 10.4. договору сторони також погодили, що у разі порушення покупцем строків оплати за товар продавець має право вимагати у покупця:

- виплати штрафу у розмірі 5 % від суми простроченої оплати за кожен такий випадок, починаючи з 15-го дня прострочення;

виплати штрафу у розмірі 10 % від суми простроченої оплати за кожен такий випадок, починаючи з 30-го дня прострочення.

Враховуючи, що строк виконання зобов'язань згідно накладної № РН-0000060 від 16.08.2013р. за поставку товару настав 16.09.2013р. Таким чином 15-м днем прострочення є 01.10.2013р., а 30-им - 16.10.2013р.

На підставі зазначених умов договору позивачем нараховано відповідачу 4620,05 грн. штрафу - 5 % від суми прострочення та 9240,10 грн. штрафу. - 10 % від суми прострочення.

Разом з тим, у відповідності до ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Судом проаналізовано визначені позивачем підстави притягнення відповідача до сплати штрафу в сумі 9620,05 грн. та 9240,10 грн. та встановлено, що фактично є подвійним стягненням штрафу за невиконання зобов'язань з оплати коштів.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги приписи ст.61 Конституції України, суд робить висновок, що позивачем заявлені вимоги про притягнення відповідача до подвійної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 9620,05 грн. та 9240,10 грн., оскільки має місце тотожність виду цивільно-правової відповідальності за вищевказані порушення (неустойка у формі штрафу) та підстав відповідальності.

З огляду на наведені обставини та беручи до уваги встановлені ст.3 ЦК України загальні принципи справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 9240,10 грн. штрафу.

В частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 9620,05 грн. за неналежне виконання умов договору слід відмовити.

Судовий збір на підставі ст. 49 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 4 2 -4 7 , 22, 32, 34, 36, 44, 49, пп. 1-1, 4 ст. 80, ст.ст. 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд М", 48201, Тернопільська область, Гусятинський район, вул. Привокзальна, буд. 12А (код 36145692) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Триплан-Україна", 01133, м.Київ, вул. Щорса, буд. 29 (код 32310999) - 9 240 (дев'ять тисяч двісті сорок) грн. 10 коп. штрафу, 335 (триста тридцять п"ять) грн. 55 коп. 3% річних та 1 297 (одну тисячу двісті дев'яносто сім) грн. 26 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 9 620 грн. 05 коп. і пені - відмовити.

4.Провадження по справі в частині стягнення основної суми боргу - припинити.

5.Позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування чужими коштами з розрахунку 15% річних - залишити без розгляду.

Протягом десяти днів з дня складення повного тексту цього рішення сторони мають право подати апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду через цей суд.

Повний текст рішення виготовлено 18 квітня 2014р.

Суддя Ю.О. Чопко