Ухвала

від 02.07.2014 по справі 712/4689/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

02 липня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Панька В.Ф.

суддів - Мацунича М.В., Ігнатюка Б.Ю.

при секретарі - Саварина Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 07 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя та встановлення порядку користування майном та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя та встановлення порядку користування майном. Також ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 07.03.2014 року у задоволенні первісного позову - відмовлено; також відмовлено у задоволенні зустрічного позову.

З цим рішенням ОСОБА_1 не погодилась, порушила питання про ухвалення нового рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду обставинам справи.

ОСОБА_2 також не погодився з рішенням суду першої інстанції, просив його змінити, задовольнивши зустрічні позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду обставинам справи, та порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник представник ОСОБА_1 свою скаргу з наведених підстав підтримав, та заперечив проти апеляційної скарги ОСОБА_2

Представник ОСОБА_2 також підтримав свою скаргу та вважав, що підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 немає.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймали участь у судовому засіданні та дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до тверджень щодо того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірний житловий будинок по АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю, оскільки рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 12 січня 2011 року право власності на вказаний будинок визнано за ОСОБА_1 та повернуто їй у власність; також стверджує, що в суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування позовної давності до її позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 зводяться так само до тверджень апелянта про те, що судом першої інстанції невірно застосовано строк позовної давності до зустрічних позовних вимог.

Однак, з даними доводами погодитися не можна на підставі наступного.

З матеріалів справи вбачається, що з 1977 року по 2002 рік сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу ними було придбано наступне майно: згідно з договором купівлі-продажу від 29.05.1997 року житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку площею 0,07 га за адресою АДРЕСА_1 а також побудовано на наданій у користування земельній ділянці державної фори власності житловий будинок з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_2, що підтверджено свідоцтвом про право власності від 16.11.2001 року.

У правовстановлюючих документах на вказане майно власниками зазначені ОСОБА_1 - на будинок про АДРЕСА_1, та ОСОБА_2 - на будинок за адресою АДРЕСА_2.

Як вірно встановлено судом першої інстанції вказане майно є об'єктом спільної сумісної власності, оскільки нажите сторонами за час перебування у шлюбі.

Однак, з матеріалів справи також вбачається, що земельна ділянка площею 0,0545 га кадастровий номер №2110100000:41:001:0166 за адресою АДРЕСА_2 була приватизована ОСОБА_2 на підставі рішення XLIV сесії Ужгородської міської ради №659 від 16.09.2005 року та йому було видано Держаний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК №057072 від 07.10.2005 року. Тобто, вона до спільної сумісної власності не відноситься, оскільки приватизована ОСОБА_2 після розірвання шлюбу.

Щодо посилань обох апелянтів на те, що судом першої інстанції необґрунтовано задоволено клопотання обох сторін про застосування позовної давності, то слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що після розірвання шлюбу в 2002 році сторони проживаи окремо: ОСОБА_2 залишився проживати в будинку за адресою АДРЕСА_2, в подальшому ним було приватизовано земельну ділянку за вказаною адресою; а ОСОБА_1 залишилась проживати в будинку за адресою АДРЕСА_1

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.2 ст.72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки, шлюб розірвано в 2002 році і з тих пір сторони проживають окремо в будинках, які є об'єктом спільної сумісної власності, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обидві сторони були проінформовані про фактичний поділ майна між ними. Тобто, саме з цього моменту слід відраховувати строк позовної давності.

А тому, враховуючи те, що первісний та зустрічний позови заявлені у 2012 році, колегія суддів констатує, що строк звернення до суду сторонами пропущено, що є підставою для відмови в заявлених позовах.

На підставі викладеного, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст.307,308,315 ЦПК України, судова колегія

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 07 березня 2014 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді :