Постанова

від 08.07.2014 по справі 911/706/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2014 р. Справа№ 911/706/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: Вертас М.М. - представник за довіреністю від 26.04.2012 року;

від відповідачів: 1) не з'явились;

2) не з'явились,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольвита»

на рішення Господарського суду Київської області від 08.04.2014 року

у справі № 911/706/14 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Логіка Фреш»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольвита»

про стягнення 225 465, 14 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів» звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логіка Фреш" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита" про солідарне стягнення заборгованості за договором кредитної лінії від 16.02.2011 року №10 та договором поруки від 16.02.2011 року у розмірі 225 465,14 грн., з яких: 205 319,96 грн. заборгованості по нарахованих відсотках за період з 08.02.2013 року по 27.02.2014 року, пені за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 20 145,18 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.04.2014 року у справі № 911/706/14 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач 2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині стягнення з ТОВ «Ольвита» судового збору у сумі 2 254, 65 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення, здійснив розподіл господарських витрат з порушенням принципу пропорційності розміру задоволених позовних вимог, встановленого ст. 49 ГПК України.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольвита» по справі № 911/706/14 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Дідиченко М.А.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 911/706/14 колегію суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита" на рішення Господарського суду Київської області від 08.04.2014 року прийнято до свого провадження колегією суддів: Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М. А., Пономаренко Є.Ю. та призначено до розгляду на 10.06.2014 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 року, у зв'язку із перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці, справу № 911/706/14 передано до розгляду колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча, Пономаренко Є. Ю., Мальченко А.О.

Представник позивача у судове засідання 10.06.2014 року не з'явився, однак через загальний відділ документального забезпечення суду подав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого заперечував проти задоволення апеляційної скарги та зазначив, що апелянтом не вказано жодних аргументів та норм, які були порушені при винесенні рішення.

Представники відповідачів у судове засідання 10.06.2014 року не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 року відкладено розгляд справи до 08.07.2014 року.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 року, у зв'язку із участю судді Мальченко А.О. у розгляді інших справ, справу № 911/706/14 передано до розгляду колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча, Пономаренко Є. Ю., Руденко М.А.

Представник позивача у судовому засіданні 08.07.2014 року заперечував проти задоволення позовних вимог, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідачів у судове засідання 08.07.2014 року не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, беручи до уваги достатність доказів, наявних в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників відповідачів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 16.02.2011 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційним банком «Львів» (надалі - позивач, банк, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логіка Фреш» (надалі - відповідач, позичальник, боржник) укладено договір кредитної лінії № 10 (надалі - кредитний договір), за умовами якого банк зобов'язався відкрити позичальнику кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості 2 000 000, 00 грн., в межах якої надавати йому кредити у розмірі та на умовах, обумовлених цим кредитним договором, а позичальник зобов'язався повернути кредити, сплатити проценти в розмірі 20% річних та комісії за користування ними, а також сплатити інші платежі, передбачені цим договором.

Відповідно до умов кредитного договору, банк (позивач) надав позичальнику кредит у розмірі 2 000 000, 00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з наступним використанням за цільовим призначенням, що підтверджується меморіальним ордером від 18.02.2011р. №TR.1620914.600.702 (належним чином засвідчена копія наявна в матеріалах справи). Проте, в порушення умов кредитного договору, відповідач 1 свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 08.02.2013 року за відповідачем 1 рахувалась заборгованість за кредитом у розмірі 1 864 000,00 грн. та за процентами за користування кредитними коштами, нараховані за період з 28.09.2012 року по 07.02.2013 року, у сумі 147 691,81 грн., пеня за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, нарахована за період прострочення з 11.08.2012 року по 07.02.2013 року, у сумі 111 433,71 грн. Таким чином, станом на 08.02.2013 року загальна заборгованість відповідача 1 за кредитним договором становила 2 123 125, 52 грн.

Зазначені обставини були предметом дослідження Господарського суду Київської області у справі №91/583/13-г за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку "Львів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логіка Фреш", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита" та Дочірнього підприємства "Вортекс" про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логіка Фреш" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита" 2 123 125,52 грн. заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить іпотекодавцю Дочірньому підприємству "Вортекс".

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.05.2013 року у справі №911/583/13-г, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2013 року, позов ПАТ АКБ "Львів" задоволено повністю та стягнуто солідарно з ТОВ "Логіка Фреш" та ТОВ "Ольвита" 1 864 000,00 грн. заборгованості за кредитом, заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, нараховані за період з 28.09.2012 року по 07.02.2013 року, у сумі 147 691,81 грн. та пеня за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, нарахована за період прострочення з 11.08.2012 року по 07.02.2013 року, у сумі 111 433,71 грн. В рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Звертаючись до суду першої інстанції позивач зазначив, що станом на 28.02.2014 року зобов'язання відповідача 1 за кредитним договором не виконано, в тому числі не виконано рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2013 року у справі №911/583/13-г, у зв'язку з чим збільшилась заборгованість за кредитним договором за рахунок нарахованих за період з 08.02.2013 року по 27.02.2014 року позивачем процентів за користування кредитом на суму 205 319, 96 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, у зв'язку із невиконанням відповідачем 1 своїх зобов'язань за кредитним договором та неповерненням суми кредиту в розмірі 1 864 000,0 0 грн. (що встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 28.05.2013 року), позивач продовжував нарахування процентів за користування кредитними коштами, виходячи із ставки 20% річних за період з 08.02.2013 року по 27.02.2014 року, всього позивачем нараховано 397 653,33 грн. процентів. Позивач зазначає, що відповідач 1 частково сплатив проценти на загальну суму 192 333, 37 грн., а тому за твердженням позивача залишок заборгованості по процентам становить 205 319, 96 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як н підставу своїх вимог і заперечень.

Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції ухвалами від 06.03.2014 року та від 25.03.2014 року витребовував у відповідачів докази погашення заборгованості перед ПАТ "АКБ "Львів" та документи про стан виконавчого провадження з виконання рішення суду у справі № 911/583/13-г. Крім того, суд апеляційної інстанції також ухвалою від 15.05.2014 року витребовував у сторін вищевказані докази. Однак, відповідачі належних та допустимих доказів виконання рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2013 року не надали.

Так, колегія суддів перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості встановив, що розрахунок здійснено вірно, відповідно заборгованість позичальника за кредитним договором - ТОВ "Логіка Фреш" за процентами за користування кредитом складає 205 319,96 грн.

Також, як вбачається із матеріалів справи, 16.02.2011 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційним банком «Львів» (кредитор) та Товарисвтом з обмеженою відповідальністю "Ольвита" (поручитель) було укладено договір поруки (далі - договір поруки), відповідно до умов якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за своєчасне і повне виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором № 10 від 16.02.2011 року.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Приписами статті 541 ЦК України встановлено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, визначених договором або законом.

Згідно положень ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктами 2.1, 2.2 договору поруки сторонами встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитором по кредитному договору, кредитор має право пред'явити вимогу до поручителя про погашення поручителем заборгованості в об'ємі боргових зобов'язань позичальника перед кредитором, що обумовлені кредитним договором. Поручитель приймає на себе зобов'язання у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником боргових зобов'язань перед кредитором в терміни і згідно умов, передбачених кредитним договором, погасити заборгованість в сумі наданого кредиту та нарахованих на суму наданого кредиту, процентів, неустойки (штрафу, пені), передбачених умовами кредитного договору, а також інших боргових зобов'язань, що випливають з умов кредитного договору.

Таким чином судом встановлено факт наявності солідарного обов'язку ТОВ "Ольвита" (поручителя) та ТОВ "Логіка Фреш" (боржника) погасити заборгованість перед кредитором ПАТ АКБ "Львів" у повному обсязі.

Пунктом 2.3. договору поруки визначено, що поручитель зобов'язується сплатити кредитору суму заборгованості по кредиту, вказану в пункті 2.2. даного договору, протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання повідомлення від кредитора про прострочку платежу позичальником.

Частиною 1 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачами умов кредитного договору та договору поруки, позивачем надіслано лист-вимогу від 25.02.2014 року №22/0-12 майновому поручителю відповідача 1 за договором поруки ТОВ "Ольвита". Доказів того, що відповідач 2 задовольнив вимоги позивача та сплатив грошові кошти в рахунок погашення заборгованості відповідача 1 по нарахованим процентам за користування кредитом, сторонами суду не надано.

Враховуючи вищевикладене та встановлення судом факту заборгованості відповідача 1 - ТОВ "Логіка Фреш" перед позивачем за кредитним договором, а також наявність солідарного обов'язку відповідача 2 - ТОВ "Ольвита" згідно договору поруки за зобов'язаннями ТОВ "Логіка Фреш" згідно кредитного договору, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимогу позивача про солідарне стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 205 319, 96 грн.

Крім того, позивач звернувся із вимогою про солідарне стягнення із відповідачів пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитним коштами у сумі 20 145,18 грн.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.1. Кредитного договору сторонами встановлено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення кредиту, сплати процентів, комісій, інших платежів за цим договором), позичальник на вимогу банку сплачує йому пеню за зобов'язаннями у національній валюті - в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочки за весь час прострочки.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів пені за несвоєчасну сплату процентів у сумі 20 145,18 грн.

Також, апелянт звертаючись до суду апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано стягнув з нього 2 254, 65 грн. судових витрат.

У відповідності до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

А отже, позивачем у даній справі було сплачено судового збору 4 509, 30 грн., тобто 2 відсотки ціни позову.

Стаття 49 ГПК України визначає, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом першої інстанції у даній справі задоволенні позовні вимоги у повному обсязі, а тому згідно ст. 49 ГПК України та враховуючи, що позов поданий до двох відповідачів суд першої інстанції обгрунтовано стягнув з відповідачів по 2 254, 65 грн. судового збору.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита" на рішення Господарського суду Київської області від 08.04.2014 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 08.04.2014 року у справі № 911/706/14 - без змін.

3. Матеріали справи № 911/706/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко