Рішення

від 10.07.2014 по справі 910/12598/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12598/14 10.07.14

За позовом Дочірнього підприємства «Електроніка» Акціонерного товариства

«Електроніка»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Келте-Проект»

Про стягнення 110 117,40 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Ясюченко Б.Я. - по дов. № б/н від 04.07.2014

від відповідача не з'явився

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Дочірнього підприємства «Електроніка» Акціонерного товариства «Електроніка» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Келте-Проект» про стягнення 110 117,40 грн. заборгованості, яка складається з: 108 039,00 грн. основного боргу та 2 078,40 грн. штрафу за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору купівлі-продажу № К2929 від 23.04.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2014 було порушено провадження у справі № 910/12598/14 та призначено її до розгляду на 10.07.2014.

Позивачем в судовому засіданні 10.07.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 10.07.2014 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 26.06.2014 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 26.06.2014 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Червоноармійська, 55, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 10.07.2014 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 10.07.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.04.2012 між Дочірнім підприємством «Електроніка» Акціонерного товариства «Електроніка» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Келте-Проект» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №К2929 (далі - договір №К2929).

Відповідно до п. 1.1. договору №К2929 продавець зобов'язався передати товар в асортименті, кількості та якості, які узгоджені сторонами, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах і в порядку, визначених цим договором.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань не було у повному обсязі сплачено вартість отриманого товару, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 108 039,00 грн. та нараховано штраф в розмірі 2 078,40 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.

Згідно з п. 8.1. договору сторонами встановлено строк дії договору до 31.12.2012.

Згідно зі ст. 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до п. 2.1. договору №К2929 ціна одиниці товару, асортимент, термін та умови поставки визначаються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору та вважаються погодженими з дати їх підписання обома сторонами цього договору.

Специфікація № 3 від 27.09.2012 містить перелік товару, його назву, кількість, вартість та строки виконання зобов'язань.

Так, згідно п. 1 специфікації № 3 загальна сума продукції, що постачається складає 163 923,00 грн.

Згідно з п. 4.1. договору №К2929 передача товару від продавця до уповноваженого представника покупця здійснюється на складі продавця або покупця. Умови (базис) поставки встановлюється у специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 6.1.1. договору №К2929 продавець зобов'язаний передати покупцеві товар належної якості, згідно з п. 3 даного договору та порядку та в асортименті й кількості, що визначені у специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 2 специфікації № 3 термін постачання обладнання встановлено - 10 календарних днів з моменту отримання 50 000,00 грн. передоплати з правом завчасного постачання.

26.10.2012 по видатковій накладній № ТВВВ-04087 позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 124 614,00 грн.

12.11.2012 по видатковій накладній № ТВВВ-04319 позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 39 309,00 грн.

Пунктом 5.1. договору №К2929 визначено, що порядок розрахунків визначається у специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору. Всі оплати вартості товару здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця у строки, визначені у специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно з п. 3 специфікації № 3 розрахунок за продукцію, що постачається, здійснюється впродовж 30 календарних днів від моменту відвантаження товару, на умовах передплати у розмірі 50 000,00 грн.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що всі зміни і доповнення до цього договору дійсні тільки в тому випадку, якщо вони викладені в письмовій формі і підписані сторонами.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення взаємної згоди на продовження договору №К2929 не подано.

Чинне законодавство України для даного виду договорів не передбачає автоматичної пролонгації договору.

Таким чином, дія договору №К2929 від 23.04.2012 припинилась з 31.12.2012.

09.07.2013 по накладній № ТВВВ-02743 позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 4 119,00 грн.

Пунктом 2 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що між сторонами шляхом поставлення позивачем та отримання відповідачем товару згідно видаткової накладної № ТВВВ-02743 від 09.07.2013 було укладено у спрощений спосіб договір купівлі-продажу, за яким позивач зобов'язався оплатити вартість поставленого товару.

Статтею 692 цього Кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язань по сплаті отриманого від позивача товару, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача, які не оспорені відповідачем, становить 108 039,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 108 039,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за отриманий згідно договору № К2929 від 23.04.2012 товар не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Пунктом 7.3. договору К2929 передбачено, що за несвоєчасну оплату вартості товару, узгодженої сторонами специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору, покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 2% від неоплаченої вартості товару.

Оскільки матеріали справи свідчать, що прострочення оплати за отриманий згідно договору №К2929 товар мало місце, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 2 078,40 грн.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Дочірнього підприємства «Електроніка» Акціонерного товариства «Електроніка» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Келте-Проект» (м. Київ, вул. Червоноармійська, 55, код ЄДРПОУ 35196091) на користь Дочірнього підприємства «Електроніка» Акціонерного товариства «Електроніка» (81100, Львівська область, м. Пустомити, вул. Радоцинська, 11, код ЄДРПОУ 32461695) 108 039 (сто вісім тисяч тридцять дев'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 2 078 (дві тисячі сімдесят вісім) грн. 40 коп. штрафу, 2 078 (дві тисячі сімдесят вісім) грн. 40 коп. штрафу, 2 202 (дві тисячі двісті дві) грн. 35 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 14.07.2014.

СуддяВ.В.Сівакова