Рішення

від 08.07.2014 по справі 918/885/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" липня 2014 р. Справа № 918/885/14

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г. розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Рожищенський сирзавод" (далі - ПАТ "Рожищенський сирзавод", Позивач)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Влас" (далі - ТОВ "Торговий Дім Влас", Відповідач)

про стягнення заборгованості в сумі 26 296 грн. 30 коп.,

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Тарасюк В.М. (за довіреністю б/н від 27 лютого 2014 року).

Від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Рожищенський сирзавод" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Влас" про стягнення 26 296 грн. 30 коп., з яких: 21 000 грн. 00 коп. основного боргу, 1 892 грн. 00 коп. пені, 858 грн. 30 коп. 3% річних, 2 456 грн. 00 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 13 червня 2014 року порушено провадження у справі № 918/885/14, розгляд якої було призначено на 24 червня 2014 року.

24 червня 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник Позивача подав лист, в додатках до якого надав частину документів, які витребовувалися ухвалою суду від 13 червня 2014 року.

Ухвалою суду від 24 червня 2014 року розгляд справи відкладено на 8 липня 2014 року.

4 липня 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява Позивача від 2 липня 2014 року № 436, про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просив суд стягнути з Відповідача 21 000 грн. 00 коп. основного боргу, 2 288 грн. 36 коп. пені, 2 546 грн. 00 коп. інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 753 грн. 61 коп . Вказана заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника у призначені судові засідання 24 червня 2014 року та 8 липня 2014 року, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані Відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 33016, місто Рівне, вулиця Гетьмана Мазепи, будинок 31. Факт отримання ТОВ "Торговий Дім Влас" вищезазначених судових документів підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень з підписом уповноваженої особи відповідача (а.с. 25-38).

Отже, за змістом вищезазначеної норми Відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника Відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2013 року між ПАТ "Рожищенський сирзавод" (далі - Продавець) та ТОВ "Торговий Дім Влас" (далі - Покупець) був укладений Договір № 11/06, за умовами якого Продавець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупцеві - сироватку молочну суху (далі - Товар), згідно заявок Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий Товар (а.с. 9-10).

Даний Договір підписаний директором ТОВ "Торговий Дім Влас" та головою правління ПАТ "Рожищенський сирзавод" і скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

Статтею 204 ЦК України презумується правомірність правочину.

На час розгляду справи доказів недійсності чи розірвання договору № 11/06 від 11 червня 2013 року, зокрема відповідних судових рішень з цього приводу, господарському суду не надано.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що перехід права власності від Продавця здійснюється після повного та фактичного приймання Товару за місцезнаходження Продавця, підписання всіх необхідних документів, та наявності відмітки Покупця про прийняття Товару на товарній накладній. Якість Товару має відповідати вимогам ТУ 46.39 України 17-93, а також підтверджуватись документами, передбаченими чинним законодавством України. Усі необхідні товарно-транспортні документи та документи підтверджуючі якість Товару, передбачені чинним законодавством України, Продавець зобов'язаний передати Покупцю в момент передачі Товару (пункт 1.3. Договору).

Згідно з пунктами 2.1., 2.1.1. договору Продавець зобов'язаний продавати Покупцю Товар що відповідає вимогам якості зазначеному в пункті 1.3. даного Договору, ветеринарним і санітарним вимогам, за договірними цінами, обумовленими у накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору. При передачі Товару передати всі необхідні супроводжувальні документи, а саме:

- товарну накладну в якій зазначаються висновки щодо показників лабораторного аналізу (кожного дня при передачі Товару);

- належним чином оформлену податкову накладну (пункт 2.1.2. Договору).

У свою чергу, відповідно до пунктів 2.2., 2.2.1. договору Покупець зобов'язується в порядку та на умовах пункту 3.1. даного Договору оплатити прийнятий Товар, а також забезпечити розвантаження Товару власними силами (пункт 2.2.2. Договору).

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що оплату за Товар Покупець проводить по цінам, що визначаються у накладних, які є невід'ємною частиною до даного Договору. Розрахунок за кожну отриману партію Товару проводиться шляхом перерахування Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця не пізніше як у день відвантаження Товару (пункт 3.2. Договору).

Відповідно до пунктів 8.1, 8.3. Договору останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами, та діє до 31 грудня 2013 року, однак закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Судом встановлено, що ПАТ "Рожищенський сирзавод" поставило Відповідачу товар на загальну суму 55 000 грн. 00 коп. Вказана поставка підтверджується видатковою накладною № Т11РЖ-134 від 20 серпня 2013 року, товарно-транспортною накладною від 20 серпня 2013 року та довіреністю № 135 від 20 серпня 2013 року. (а.с. 11-13).

Зазначені товаророзпорядчі документи були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками даних юридичних осіб.

Про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором від 11 червня 2013 року № 11/06 також свідчить відсутність з боку Відповідача претензій та повідомлень про порушення Продавцем умов даної угоди.

Відповідач, в свою чергу, в порушення умов Договору, частково розрахувався за поставлений товар в сумі 34 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 14-21).

Таким чином, за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість в сумі 21 000 грн. 00 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу Відповідача за Договором від 11 червня 2013 року № 11/06 у розмірі 21 000 грн. 00 коп. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог ПАТ "Рожищенський сирзавод" до ТОВ "Торговий дім "Влас" в частині стягнення з Відповідача вищезазначеної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого йому товару, Позивач просив суд стягнути з Відповідача, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог 2 288 грн. 36 коп. пені нарахованої на суму боргу у період з 21 серпня 2013 року по 20 лютого 2014 року.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасного здійснення покупцем розрахунків за прийнятий товар, виробник вправі стягнути із покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши розрахунки пені, нарахованої Позивачем, встановив, що останні відповідають вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, однак є арифметично не вірними.

Позивач, при нарахуванні пені за період з 24 грудня 2013 року по 20 лютого 2014 року на суму боргу в розмірі 23 000 грн. 00 коп. помилково зазначив кількість днів прострочення 62, в той час, як вірною кількістю днів є 59 і відповідно, пеня за вказаний період буде не 507 грн. 89 коп., а 483 грн. 32 коп. (розрахунок суду, а.с. 44 ).

Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення з Відповідача пені (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) нарахованої за період з 21 серпня 2013 року по 20 лютого 2014 року підлягає частковому задоволенню в розмірі 2 263 грн. 79 коп.

Крім того, на підставі статті 625 ЦК України Позивач просив суд стягнути з відповідача 2 546 грн.00 коп. інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми основного боргу з серпня 2013 року по травень 2014 року, а також три проценти річних в сумі 753 грн. 61 коп. нараховані на суми основного боргу у період з 21 серпня 2013 року по 24 березня 2014 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений Позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню в повному обсязі.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ВЛАС" (33016, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Гетьмана Мазепи, будинок 31, ідентифікаційний код: 37887338) на користь Публічного акціонерного товариства "Рожищенський сирзавод" (45100, Волинська область, Рожищенський район, місто Рожище, вулиця Чайковського, будинок 20, ідентифікаційний код: 00444694) 21 000 (двадцять одна тисяча) грн. 00 коп. основного боргу, 2 263 (дві тисячі двісті шістдесят три) грн. 79 коп. пені, 753 (сімсот п'ятдесят три) грн. 61 коп. три проценти річних, 2 546 (дві тисячі п'ятсот сорок шість) грн. 00 коп. інфляційних втрат, а також 1 825 (одну тисячу вісімсот двадцять п'ять) грн. 79 коп. судового збору.

3. Відмовити в позові в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 24 (двадцять чотири) грн. 57 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "14" липня 2014 року

Суддя Торчинюк В.Г.