Постанова

від 17.06.2014 по справі 826/6843/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 червня 2014 року № 826/6843/14

об 12 год. 12 хв.

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А., при секретарі судового засідання Ковалівській Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стілл Групп-Інвест» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії,

за участю представників сторін:

від позивача Гавриленко В.О.,

від відповідача Шапор Л.П.,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Стілл Групп-Інвест» (далі - позивач, ТОВ «Стілл Групп-Інвест») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення факту відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю «Стілл Групп-Інвест» за податковою адресою: 03062, м. Київ, пр.-т Перемоги, 67;

- зобов'язати відповідача потвердити знаходження ТОВ «Стілл Групп-Інвест» за податковою адресою: 03062, м. Київ, пр.-т Перемоги, 67 та надати повідомлення до відділу державної реєстраційної юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про фактичне місцезнаходження ТОВ «Стілл Групп-Інвест» за податковою адресою: 03062, м. Київ, пр.-т Перемоги, 67;

- зобов'язати відповідача укласти договір на електронне обслуговування з ТОВ «Стілл Групп-Інвест».

Позивач мотивується тим, що відповідачем безпідставно розірвано договір на визнання електронних документів. Позивач зазначає, що підставою розірвання вищевказаного договору стало надання до податкового органу податковою міліцією «Форми №2» про відсутність підприємства за податковою адресою, яку ТОВ «Стілл Групп-Інвест» вважає неправомірним, оскільки позивач орендує дане приміщення та знаходиться там.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з огляду на правомірність висновку про відсутність за податковою адресою ТОВ «Стілл Групп-Інвест».

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходив з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стілл Групп-Інвест» зареєстровано як юридичну особу від 19.11.2013 року №10721020000029566, ідентифікаційний код юридичної особи 38982861, відповідно до витягу із ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Підприємство діє на підставі статуту. (а.с.27)

Відповідно до відомостей з витягу ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження юридичної особи ТОВ «Стілл Групп-Інвест» за адресою: 03062, м. Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, будинок 67.

До матеріалів справи надано договір оренди нежитлового приміщення від 22.11.2013 року №От-1052, відповідно до якого позивачем взято в оренду приміщення за адресою м. Київ, пр.-т Перемоги, 67 для використання під офіс згідно планом розміщення 412-111-363. (а.с.30) Також до матеріалів справи надано фотокопії об'єкта нерухомості та офісу №105 із наклеєним на двері паперовим написом «ТОВ «Стілл Групп-Інвест». (а.с.41)

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді. В свою чергу, дана норма кореспондує зі ст. 16 ПК України, згідно якої одним з обов'язків платників податків є подання до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

В свою чергу, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

За умови дотримання платником податків вимог статті 48 посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено ПК України, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Водночас, платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Під час здійснення повноважень щодо приймання податкової звітності та податкових документів в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку територіальні органи Міністерства доходів і зборів України дотримуються вимог Податкового кодексу України (далі- ПКУ), Закону України від 22.05.2003 р. №851 «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі - Закон № 851), наказу ДПА України від 10.04.2008 р. № 233 «Про подання електронної податкової звітності», зареєстрованого в Мін'юсті України 16.04.2008 р. за №320/15011.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 03.02.2014 укладено договір про визнання електронних документів № 9004024625.

Листом від 03.04.2014 № 3703/10/26-57-10-11 позивача повідомлено про розірвання договору про визнання електронних документів з посиланням на п. 6.4 розділу 6 Договору згідно якого Відповідач має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифікату (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

При цьому, ст. 1 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" визначає, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

В свою чергу, Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 р. за N 1562/20300) передбачено право органів Міндоходів здійснювати перевірку місцезнаходження (місця проживання) платника податків.

Дане право реалізовано Відповідачем шляхом направлення запиту № 516/26-57-15-01-31 від 29.04.2014 про встановлення місцезнаходження (місця проживання) Позивача. За результатами проведених дій складено Довідку за ф. 2 № 1523 від 07.02.2014, згідно якої місцезнаходження (місця проживання) платника податків не встановлено.

В той же час Наказом ДПА України від 17.05. 2010 № 336 «Про затвердження Положення про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків» (далі - Наказ № 336) встановлено, що після отримання від підрозділу податкової міліції матеріалів про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків керівником органу Міндоходів приймається в тому числі рішення щодо зміни стану платника (про що свідчать реєстраційні дані Позивача згідно ІС «Податковий блок»).

Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. № 18-ОПП для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -

підприємців".

Отже, у зв'язку з відсутністю позивача за податковою адресою, відповідачем складно повідомлення форми №18-ОПП від 13.03.2014 року №906-9-26-57-18-03-32 про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням. (а.с.67)

Крім цього прийнято рішення від 13.03.2014 року №1643/8/26-57-18-03-17 про доцільність направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою №18-ОПП. (а.с.65)

Суд не бере до уваги докази, які надав позивач на підтвердження знаходження підприємства за податковою адресою, оскільки в судовому засіданні відповідачем спростовані ці докази наданими документами, а саме податковим органом надано позовну заяву з додатками ТОВ «Вік Групп-Інвест», яка слухається за аналогічним предметом спору. Дане підприємство апелює тим, що договором оренди нежитлового приміщення від 17.09.2013 року №От-975, відповідно до якого ТОВ «ВІК Групп-Інвест» орендує приміщення за адресою м. Київ, проспект Перемоги, 67 для використання під офіс згідно планом розміщення 412-111-363 та 412-111-364, крім цього ТОВ «ВІК Групп-Інвест» надані ідентичні фотографії приміщення та офісу №105, але вже з паперовим написом «ТОВ «ВІК Групп-Інвест». (а.с.101-130)

Водночас, суд зазначає, що у разі волевиявлення суб'єкта господарювання та дотримання вимог передбачених ПК України, Закону № 851, наказу ДПА України від 10.04.2008 р. № 233 «Про подання електронної податкової звітності», зареєстрованого в Мін'юсті України 16.04.2008 р. за № 320/15011 договір про визнання електронних документів може бути укладено повторно.

Крім цього, укладання з органом Міндоходів договору про визнання електронних документів надає платнику податків можливість, а не зобов'язує його подавати до органу ДПС податкові документи у електронному вигляді, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, розірвання договору про визнання електронних документів жодним чином не впливає на можливість позивача виконувати передбачений ПКУ обов'язок щодо подання податкової звітності.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб'єкт владних повноважень у повному обсязі довів правомірність вчинення ним дій щодо встановлення факту незнаходження ТОВ «Стілл Групп-Інвест» за податковою адресою.

В той же час, позивачем не доведено факт порушення відповідачем положень чинного податкового законодавства України.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Стілл Групп-Інвест» - відмовити.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 17 червеня 2014 року.

Постанову у повному обсязі складено 23 червня 2014 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова