Рішення

від 01.07.2014 по справі 910/7237/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7237/14 01.07.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена енергія Т»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлогістік і Склад»

про стягнення 10 809,91 грн.

Суддя Удалова О.Г.

представники сторін:

від позивача Дайнеко О.В. (за довіреністю)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зелена енергія Т» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлогістік і Склад» про стягнення 122 659,70 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не поставив товар, оплачений позивачем відповідно до договору поставки № 02/11 р від 21.11.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/7237/14 та призначено її до розгляду на 27.05.2014 р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав усні пояснення по справі та документи, які були залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2014 р. розгляд справи було відкладено на 12.06.2014 р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав усні пояснення по справі та документи, які були залучені до матеріалів справи.

Крім того, представник позивач подав клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, яке судом було задоволено.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2014 р. розгляд справи було відкладено на 01.07.2014 р.

20.06.2014 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача 10 809,91 грн., а саме: 10 200,00 грн. боргу, 234,60 грн. інфляційних, 45,27 грн. 3% річних, 117,22 грн. штрафу за непоставку товару, 212,82 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. За своїм змістом вказана заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та надав усні пояснення по справі.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив, про день та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу про порушення провадження та ухвалу про відкладення розгляду справи відповідачу було надіслано за належною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), отже, адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 01.07.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

27.11.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Зелена енергія Т» (далі - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерлогістік і Склад» (далі - постачальник) було укладено договір поставки № 02/11 Р (далі - Договір).

Відповідно до умов п.1.1 Договору постачальник зобов'язується на підставі заявки покупця поставити та передати у його власність нове спеціалізоване обладнання (далі - товар), а покупець зобов'язується оплатити прийнятий товар на умовах Договору.

Постачальник поставляє товар не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дати оплати товару (п. 3.3 Договору).

Згідно з п. 5.5 Договору оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

27.11.2013 р. постачальником виставлено рахунок-фактуру № 27111302 на суму 10 200,00 грн.

Платіжним дорученням № 47 від 13.12.2013 р. позивачем сплачено 10 200,00 грн.

Однак, всупереч умовам Договору, відповідач свої зобов'язання з поставки товару не виконав.

Вимога позивача від 30.12.2013 р. (отримана відповідачем 17.01.2014 р.) про поставку товару або повернення попередньої оплати, залишена відповідачем без задоволення.

Право покупця вимагати повернення суми попередньої оплати у випадку, якщо продавець не передав товар у встановлений строк, передбачено ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Станом на день розгляду справи товар на суму 10 200,00 грн. відповідачем не поставлено, кошти не повернуто.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 10 200,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а тому вимога про його стягнення підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 234,60 інфляційних, 45,27 грн. 3% річних, 117,22 грн. неустойки, 212,82 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 ГК України. Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.3 Договору за прострочення в переданні товару покупцеві постачальник сплачує штраф у розмірі 10% від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення.

Однак, за своєю правовою природою це є не штраф, а пеня.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок боржника сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Спірним Договором сторони не передбачили нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, а чинним законодавством не передбачено нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами за порушення умов договорів поставки.

Таким чином, вимога про стягнення 212,82 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягає.

Суд здійснив власний розрахунок пені, 3% річних, інфляційних.

Відповідно до розрахунку суду пеня становить 116,25 грн., 3% річних - 76,29 грн., інфляційні - 633,02 грн.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 234,60 грн. інфляційних, 45,27 грн. 3% річних, 116,25 грн. пені.

У задоволенні вимог про стягнення 0,97 грн. пені судом відмовлено.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 10 200,00 грн., 116,25 грн. пені, 234,60 грн. інфляційних, 3% річних у розмірі 45,27 грн.

У стягненні 0,97 грн. пені та 212,82 процентів за користування чужими грошовими коштами, судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню 1 790,87 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлогістік і склад» (01004, м. Київ, вул. Горького, 7 літ. «В», код 38603302) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена енергія Т» (04074, м. Київ, вул. Шахтарська, буд. 9, код 37445374) 10 200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. боргу, 116 (сто шістнадцять) грн. 25 коп. пені, 234 (двісті тридцять чотири) грн. 60 коп. інфляційних, 45 (сорок п'ять) грн. 27 коп. 3% річних, 1790 (одну тисячу сімсот дев'яносто) грн. 87 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 14.07.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова