Постанова

від 10.06.2014 по справі 813/3452/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД79018,  м. Львів,  вул. Чоловського,  2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 10 червня 2014 року 11 год. 55 хв.          м. Львів                                               № 813/3452/14   Львівський окружний адміністративний суд, суддя Кедик М.В., секретар судового засідання Харів М.Ю., за участю представника позивача – не прибув представника відповідача – не прибув розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Північний юридичний центр» до управління Пенсійного фонду України в м.  Червонограді Львівської області про визнання протиправною та скасування вимоги та рішення про застосування фінансових санкцій в с т а н о в и в : Приватне підприємство «Північний юридичний центр» (далі – позивач, ПП «Північний юридичний центр») звернулося до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області (далі – відповідач,  УПФУ в м. Червонограді) про визнання протиправними та скасування вимоги № Ю-411 від 15.12.2010 року про сплату недоїмки зі страхових внесків в розмірі 24688,68 грн та рішення № 445 від 17.12.2010 року про застосування фінансової санкції в розмірі 32492,85 грн. Позовну заяву обґрунтовує тим, що за результатами проведеної УПФУ в м.  Червонограді перевірки ПП «Північний юридичний центр» донараховано 24688,68 грн страхових внесків за період з березня 2007 року по липень 2010 року, а також застосовано штрафні санкції за несвоєчасно нараховані внески в розмірі 32492,85 грн. Вказує, що підприємство працювало на спрощеній системі оподаткування і відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» страхові внески в ПФ сплачувало в складі єдиного податку, тому із суми недоїмки необхідно відрахувати суми сплачені в складі єдиного податку. Також вважає, що штрафні санкції повинні бути розраховані УПФУ в м. Червонограді з суми недоїмки по сплаті страхових внесків з урахуванням сплачених позивачем в складі єдиного податку коштів, як страхових внесків до ПФ. В зв'язку з наведеним просить позов задовольнити. Представник позивача в судове засідання не прибув, 10.06.2014 року за вх. № 583 ел. подав клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не прибула, 10.06.2014 року за вх. №  20184 подала клопотання про розгляд справи без її участі. Позов заперечує з підстав викладених у письмових запереченнях, в яких вказує, що виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками (крім випадків, передбачених цим законом). У даному випадку Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» не може застосовуватись до правовідносин, що виникають в зв'язку зі сплатою страхових внесків після 01.01.2004 року, оскільки, його положення суперечать положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що частина ставки єдиного податку зараховується в рахунок сплати страхових внесків до ПФ за відповідні періоди; у випадку, якщо цих коштів недостатньо для повної сплати страхових внесків, то потрібно здійснювати доплату. Щодо фінансових санкцій зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за донарахування територіальними органами Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5% зазначених сум за кожний повний або неповний місяць за який донараховано ці суми. Враховуючи вказане, просить у задоволенні позову відмовити. Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне. Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.02.2014 року  ПП «Північний юридичний центр» зареєстроване як юридична особа (ідентифікаційний код 33963949), з 13.12.2005 року перебуває на обліку у ДПІ у м. Червонограді Головного управління Мідоходів у Львівській області як платник єдиного внеску. На підставі направлення від 06.12.2010 року № 73 УПФУ в м. Червонограді з 06.12.2010 року по 15.12.2010 року проведено планову перевірку ПП «Північний юридичний центр» з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період з 01.03.2007 року до 01.12.2010 року та надання достовірних відомостей до органів ПФ за вказаний період. За наслідками перевірки складено акт від 15.12.2010 року № 59, яким встановлено порушення п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в березні 2007 – липні 2010 року, а саме, страхувальником не нараховувалися страхові внески у розмірі 33,2 % на суми фактичних витрат на оплату праці застрахованих осіб, що відображено у відомостях про нарахування заробітної плати, внаслідок чого донараховано страхових внесків на загальну суму 24688,68 грн. та донараховано страхових внесків, що утримуються із заробітної плати застрахованих осіб в розмірі 2% за травень 2010 року сумі 4,66 грн. Представник позивача 15.12.2010 року підписав акт, частково з ним не погоджуючись.   На підставі акта перевірки УПФУ в м. Червонограді від 15.12.2010 року було складено вимогу № Ю-411 про сплату недоїмки зі страхових внесків у сумі 24688,68 грн та прийнято рішення від 17.12.2010 року № 445 про застосування до ПП «Північний юридичний центр» фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, яким застосовано фінансові санкції в розмірі 32492,85. За результатами оскарження позивачем в адміністративному порядку рішення відповідача від 17.12.2010 року № 445 про застосування фінансових санкцій, рішенням УПФУ в м. Червонограді № 5 від 25.01.2011 року вих. № 895/06-32 скаргу ПП «Північний юридичний центр» залишено без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін. Не погодившись із вказаними вимогою та рішенням позивач оскаржив їх до суду. Даючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне. Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, зі змінами і доповненнями, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі – Закон № 1058-IV). Статтею 5 Закону № 1058-IV визначено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058-IV, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру. Згідно з пунктом 1 статті 14 зазначеного вище  Закону  страхувальниками зазначених осіб є їхні роботодавці, які відповідно до частини першої  статті 15 цього Закону  належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 цього ж нормативно-правового акта нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески. Статтею 18 Закону № 1058-IV  визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України у порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, з яких складається система оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. Ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлено  Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», де, як і в  Законі № 1058-IV, не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати цього збору для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування. Таким чином, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановлені пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати. Отже, обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування осіб, які працюють у суб'єктів підприємницької діяльності – платників єдиного податку, не залежить від статусу платника податку. Згідно з пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому. Положення статті 6  Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі – Указ № 727/98) про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечить, а отже, застосуванню не підлягає. Вказана правова позиція відповідає практиці Верховного Суду України при вирішення спорів цієї категорії, висловленій, зокрема, у постановах від 11.04.2011 року справа № 21-27а11, від 07.05.2013 року справа № 21-300а11, від 05.12.2013 року справа №  21-427а13. З огляду на викладене, покликання позивача на те, що суб'єкти малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на підставі ст. 6 Указу № 727/98 – є неправомірним, відтак, суд дійшов висновку, що ПП «Північний юридичний центр» зобов'язане нараховувати, обчислювати та сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону № 1058-IV, обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Як встановлено судом, перевіркою виявлено, що ПП «Північний юридичний центр» за період березень 2007 року – липень 2010 року не нараховувало страхові внески у розмірі 33,2 % на суми фактичних витрат на оплату праці застрахованих осіб, що відображено у відомостях про нарахування заробітної плати, внаслідок чого позивачу за вказаний період донараховано страхових внесків на загальну суму 24688,68 грн, крім того донараховано страхових внесків, що утримуються із заробітної плати застрахованих осіб в розмірі 2% за травень 2010 року сумі 4,66 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону № 1058-IV, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (далі – недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Згідно з ч. 3 ст. 106 Закону № 1058-IV, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти  робочих  днів  із  дня  одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми  недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у  разі  незгоди  з  розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки,  узгоджує її  з  органами Пенсійного  фонду  в порядку,  встановленому правлінням Пенсійного фонду,  а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного  фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку. Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або  в судовому  порядку  страхувальник  зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду  протягом  трьох робочих днів  із  дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду. Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним  органом  Пенсійного  фонду  протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів,  що  свідчать  про   неправильність   обчислення   сум недоїмки, зазначених у вимозі. У разі  узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу  про  сплату  недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги. У разі якщо    страхувальник,    який    одержав    вимогу територіального  органу  Пенсійного  фонду  про  сплату недоїмки і протягом  десяти  робочих  днів  після  її  отримання  не  сплатив зазначену  у  вимозі  суму  недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією,  включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним  органом  Пенсійного  фонду,  або не оскаржив вимогу в судовому порядку,  а  також  у  разі  якщо  страхувальник  узгодив вимогу,  але  не  сплатив  узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги,  відповідний орган Пенсійного  фонду  звертається  в  установленому законом порядку і подає  вимогу  про  сплату  недоїмки  до  відповідного  підрозділу державної   виконавчої   служби.   У   зазначених  випадках  орган Пенсійного  фонду  також  має  право   звернутися   до   суду   чи господарського  суду  з  позовом  про стягнення недоїмки.   Крім того, відповідно до п. 3.7 Порядку оформлення результатів перевірок платників з питань дотримання чинного законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, затвердженого постановою голови Правління ПФ України від 01.12.2008 року № 21-1, чинного на час виникнення спірних правовідносин, за наявності в акті перевірки донарахованих сум страхових внесків платнику протягом п'яти робочих днів з дня завершення перевірки надається (надсилається) розпорядчий документ про усунення порушень. Розпорядчим документом є вимога, форма якої передбачена  додатками  9  або  10  до  Інструкції   про   порядок обчислення  і  сплати  страхувальниками  та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне  пенсійне  страхування  до Пенсійного фонду України,  затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від  19.12.2003  № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції  України  16.01.2004  за № 64/8663 (далі – Інструкція). Згідно п. 8.2 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки серед іншого у випадку, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків. У цьому випадку вимога надсилається одночасно із актом документальної перевірки. Як встановлено судом, УПФУ в м. Червонограді 15.12.2010 року, одночасно із актом перевірки, було надіслано вимогу № Ю-411 про сплату недоїмки зі страхових внесків у сумі 24688,68 грн. Виходячи з аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що УПФУ в м. Червонограді правомірно надіслало ПП «Північний юридичний центр» вимогу про сплату недоїмки зі страхових внесків. Разом з тим, щодо суми недоїмки, вказаної в спірній вимозі, суд зазначає наступне. Відповідно до пункту 3 Указу № 727/98 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України - 20 відсотків; до місцевого бюджету - 23 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків. Як встановлено судом, фактично визнається відповідачем та підтверджується матеріалами справи, зокрема Актом звірення суми коштів, які спрямовані до Пенсійного фонду у вигляді частини суми єдиного податку станом на 21.12.2010 року, довідкою УПФУ в м. Червонограді від 12.01.2011 № 275/6-0 щодо надходження частини суми єдиного податку (42 %) по ПП «Північний юридичний центр», кошти в сумі 14750,47 грн, які надійшли за період з квітня 2007 року по грудень 2010 року як частина єдиного податку (42 %) зараховані підприємству в рахунок погашення суми донарахованих страхових внесків. З довідки відповідача про суми сплачених платежів по ПП «Північний юридичний центр» вбачається, що вказані кошти надійшли до ПФ до дати формування та надіслання вимоги 15.12.2010 року. Відтак, сума недоїмки станом на дату винесення вимоги повинна становити: 24688,68 грн (сума страхових внесків за період березень 2007 року – липень 2010 року, донарахована згідно акта перевірки) + 2130,08 грн (сума страхових внесків за період серпень 2010 року – листопад 2010 року, самостійно нарахована ПП «Північний юридичний центр») – 1567, 37 грн (сума надміру сплачених страхових внесків за попередній період) – 14750,47 грн (сума частини єдиного податку (42%), що надійшла до УПФУ в м. Червонограді за період квітень 2007 року – грудень 2010 року) = 10500,92 грн. Проте, вимога прийнята із включенням до неї відповідачем суми сплачених платежів у розмірі 14187,76 грн, отже, суд приходить до висновку, що вимога в цій частині підлягає скасуванню. Платіжним дорученням № 121 від 24.12.2010 року підтверджено факт сплати ПП «Північний юридичний центр» до УПФУ в м. Червонограді 10500,92 грн, відтак, станом на день розгляду справи вказана недоїмка зі страхових внесків погашена. Що стосується рішення УПФУ в м. Червонограді від 17.12.2010 року № 445 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків  в розмірі 32492,85 грн, суд зазначає наступне. Згідно з п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону-1058, за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми. Суд звертає увагу, що згадана норма права не дає підстав для визначення суми штрафу наростаючим підсумком у випадку, коли попередньо борг зі сплати страхових внесків не був визначений. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 07.05.2012 року справа № 21-300а12 та від 10.12.2013 року справа № 21-448а-13. Судом встановлено факт наявності не обчислених та не сплачених страхових внесків, станом на дату винесення спірного рішення, в сумі 10500,92 грн, отже, сума штрафу не може перевищувати 5 відсотків від донарахованих та не сплачених внесків, а саме 525,05 грн (10500,92 грн * 5% = 525,05 грн). Тому, рішення від 17.12.2010 року № 445 в частині застосування решти 31967,80 грн штрафних санкцій підлягає скасуванню. Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування вимоги про стягнення боргу в частині 14187,76 грн та рішення в частині застосування фінансових санкцій в розмірі 31967,80 грн, а тому в цій частині адміністративний позов підлягає задоволенню. В іншій частині в задоволенні позову належить відмовити. Щодо судових витрат, то згідно  ст. 94 КАС України, такі належить присудити з позивача пропорційно до заявлених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 33-35, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -                                                        п о с т а н о в и в : Адміністративний позов задовольнити частково. Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління пенсійного фонду України в м. Червонограді від 15 грудня 2010 року № Ю-411 в частині сплати боргу в сумі 14187,76 гривень. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного фонду України в м. Червонограді від 17 грудня 2010 року № 445 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 31967,80 гривень. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Північний юридичний центр» (ЄДРПОУ 33963949, Львівська область, м. Червоноград, вул. Богдана Хмельницького, 20А)  2 (Дві) гривні 74 копійки судового збору.           Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.           Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.           Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.              Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст.  254 КАС України.        Повний текст постанови складено 16.06.2014 року.                             Суддя                                                                                                  Кедик М.В.