Рішення

від 10.07.2014 по справі 908/2125/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/75/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2014 Справа № 908/2125/14

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133)

до відповідача відділу Держземагентства у м. Енергодарі Запорізької області (71502, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, 11)

про стягнення 896,14 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Павленко С.С., довіреність серії ВТР № 738321 від 24.03.2014 р., паспорт серії НОМЕР_1 від 18.06.2013 р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 19.06.2014 року надійшла позовна заява Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" до відділу Держземагентства у м. Енергодарі Запорізької області про стягнення 896,14 грн. Позов вмотивований неналежним виконанням відповідачем умов договору № 75/162-13 оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 13.06.2013 р. щодо повноти та своєчасності внесення орендних платежів. Вимоги позивача ґрунтуються на статтях 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України та 75, 216, 231, 232 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 20.06.2014 року порушено провадження у справі № 908/2125/14, присвоєно справі номер провадження 18/75/14, судове засідання призначене на 10.07.2014 р.

До господарського суду Запорізької області 08.07.2014 року від відповідача надійшов відзив № 1198/05-05 від 02.07.2014 року, який залучений до матеріалів справи. Позов визнається відповідачем в частині стягнення 637,18 грн. основного боргу, оскільки акт № 215 від 31.10.2013 року на суму 123,95 грн. оплачений 26.06.2014 року; в задоволенні іншої частини позову відповідач просив відмовити та не стягувати судові витрати, оскільки порушення строків внесення орендних платежів сталося не з вини Відділу, а в результаті відсутності фінансування. Також просив розглядати справу без участі представника відповідача у зв'язку з відсутністю фінансування на відрядження.

Представник позивача в судовому засіданні надав документи необхідні для розгляду справи, які залучені до матеріалів справи, підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, просив їх задовольнити з урахуванням часткової сплати відповідачем суми боргу в розмірі 123,95 грн.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу та за наявними у справі документальними доказами.

В судовому засіданні 10.07.2014 р. розгляд справи закінчений, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «НАЕК «Енергоатом» в oco6i ВП «Запорізька АЕС» (Орендодавець, позивач у справі) та відділ Держземагентства у м. Енергодарі Запорізької області (Орендар, відповідач у справі) 13.09.2013 р. уклали договір № 75/162-13 оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (надалі - договір).

Згідно з пунктами 1.1 та 1.2 договору та актом приймання-передачі майна, що є додатком № 1 до договору, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - меблі у кількості 15 одиниць, що перебуває на балансі ДП «НАЕК «Енергоатом» по ВП «Запорізька АЕС».

Згідно з розділом 3 договору, орендна плата визначається на підставі методики розрахунку i порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 04.10.1995 р. № 786. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Орендна плата розраховується орендарем самостійно. Сплата орендних платежів проводиться щомісячно до 15 числа наступного місяця, за який здійснюється платіж.

Згідно проведеної 28.02.2013 р. незалежної оцінки майна, ринкова вартість об'єкту оцінки без урахування ПДВ складає 4143,00 грн. Виходячи із вартості об'єкту оцінки здійснений розрахунок плати за перший місяць оренди майна, що є Додатком № 3 до договору.

За пунктом 5.2. договору орендар зобов'язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідачем умови договору щодо повної та вчасної сплати орендних платежів виконані неналежним чином, а саме щодо оплати рахунків № 215 від 31.10.2013 р., № 237 від 29.11.2013 р., № 254 від 31.12.2013 р., № 3 від 31.01.2014 р., № 24 від 28.02.2014 р., № 36 від 31.03.2014 р., № 51 від 30.04.2014 р.

ВП «Запорізька АЕС» 29.01.2014 р. на адресу відділу Держземагентства у м. Енергодарі Запорізької області направлена претензія (вих. № 28-23/2058/308) з вимогою погасити існуючу заборгованість та сплатити штрафні санкції.

Від відділу Держземагентства у м. Енергодарі Запорізької області 28.08.2014 р. надійшла відповідь на претензію (вих. № 0425/05-05 від 21.02.2014 р.) із поясненням, що заборгованість по договору виникла не з його вини, а у зв'язку із затримкою платежів Управлінням Державної казначейської служби України в м. Енергодарі; просив не застосовувати господарські санкції.

На час вирішення спору судом, заборгованість відповідача перед позивачем складає 637,18 грн., за рахунками № 237 від 29.11.2013 р. на суму 124,20 грн., № 254 від 31.12.2013 р. на суму 124,82 грн., № 3 від 31.01.2014 р. на суму 125,08 грн., № 24 від 28.02.2014 р. на суму 125,83 грн., № 36 від 31.03.2014 р. на суму 128,60 грн., № 51 від 30.04.2014 року на суму 132,85 грн.

Рахунок № 215 від 31.10.2013 р. на суму 123,95 грн. оплачений 26.06.2014 р. відповідачем, що підтверджується випискою від 26.06.2014 р. по рахунках відповідача.

Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором № 75/162-13 від 13.06.2013 р. в сумі 761,13 грн. підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Нормою ст. 759 ЦК України передбачається, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідач взятих на себе зобов'язань належним чином не виконав, оплату за оренду майна не здійснив, порушивши умови договору, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 761,13 грн.

На день розгляду спору, суду надані докази сплати відповідачем заборгованості в розмірі 123,95 грн., що підтверджується випискою від 26.06.2014 р. по рахунках відповідача.

Згідно з п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідач оплату боргу в сумі 123,95 грн. здійснив після звернення позивача із позовом до суду, провадження у справі, в цій частині, підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Факт наявності заборгованості на час вирішення спору у розмірі 637,18 грн. підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 637,18 грн. суд визнає документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В частині стягнення 123,95 грн. основного боргу провадження у справі припиняється.

За неналежне виконання умов договору позивач просив суд стягнути з відповідача 41,50 грн. пені за період часу з 15.11.2013 р. по 10.06.2014 р.; 49,81 грн. 10% штрафу за затримку внесення орендних платежів більше трьох місяців по рахунках № 215 від 31.10.2013 р., № 237 від 29.11.2013 р., № 254 від 31.12.2013 р., № 3 від 31.01.2014 р.; 8,24 грн. 3 % річних за період часу з 15.11.2013 р. по 10.06.2014 р.; 35,46 грн. інфляційних втрат за період часу з грудня 2013 р. по травень 2014 р.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 3.8 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації i стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати .

Пунктом 3.9 договору передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар додатково до пені сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно із ст. ст. 252, 253 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Таким чином, стаття 232 Господарського Кодексу України передбачає, за який період може бути нарахована пеня, статті 252, 253 ЦК України визначають загальний порядок обчислення строків.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та штрафу, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 41,50 грн. пені та 49,81 грн. 10% штрафу за затримку внесення орендних платежів.

Однак, згідно із п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню з боку сторони, що порушила зобов'язання. Господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У відповідності зі ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу...

У зв'язку із викладеним, враховуючи розумність, стан фінансування видатків відповідача, зважаючи на обставини конкретної справи, спираючись на внутрішнє переконання, а також беручи до уваги те, що відповідач не заперечує проти наявності заборгованості та докладає зусиль щодо належного виконання зобов'язань за договором (поступово сплачує борг, звертається до казначейської служби, не ігнорує звернення кредитора), суд визнав за можливе зменшити розмір пені та штрафу всього на 81,31 грн. - до 10 грн.: стягнувши 5,00 грн. пені та 5,00 грн. штрафу

Таким чином, вимога позивача про стягнення із відповідача пені та штрафу на загальну суму 91,31 грн. обґрунтована, але, з огляду на наведене вище, підлягає частковому задоволенню - в розмірі 10 грн., в іншій частині стягнення пені та штрафу, а саме: в сумі 81,31 грн. суд відмовляє в задоволенні позову, однак в цій частині судовий збір покладається на відповідача, оскільки позовні вимоги про стягнення пені та штрафу заявлені позивачем обґрунтовано.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення вимог позивача щодо стягнення 8,24 грн. 3 % річних за період часу з 15.11.2013 р. по 10.06.2014 р.; 35,46 грн. інфляційних втрат за період часу з грудня 2013 р. по травень 2014 р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач доказів, які б спростовували позицію позивача, суду не надав.

Аргументи щодо звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне внесення орендних платежів відхиляються судом, виходячи із приписів статей 614, 617 ЦК України, оскільки відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, позов задовольняється частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відділу Держземагентства у м. Енергодарі Запорізької області (71502, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, 11, код ЄДРПОУ 38325210) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964, р/р 26005619938393 в ПАТ «Промінвестбанк», МФО 300012) 637,18 грн. (шістсот тридцять сім грн. 18 коп.) заборгованості, 5,00 грн. (п'ять грн. 00 коп.) пені, 5,00 грн. (п'ять грн. 00 коп.) штрафу, 8,24 грн. (вісім грн. 24 коп.) 3% річних, 35,64 грн. (тридцять п'ять грн. 64 грн.) інфляційних втрат та 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. Припинити провадження у справі в частини стягнення 123,95 грн. основного боргу.

4. В частині стягнення 36,50 грн. пені та 44,81 грн. штрафу - в позові відмовити.

Суддя В.В.Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 11 липня 2014 р.