Рішення

від 10.07.2014 по справі 908/2112/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 18/72/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2014 Справа № 908/2112/14

за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7)

до відповідача Відділу освіти, молоді та спорту Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області (72002, Запорізька область, смт. Михайлівка, вул. Леніна, 36)

про стягнення 77361,91 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Вініченко О.В., довіреність № 19/0020 від 01.10.2013 р., паспорт серії НОМЕР_1 від 02.03.2012 р.;

від відповідача: Зубець В.В., довіреність № 3 від 03.07.2014 р., посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 13.09.1994 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 18.06.2014 року звернулося публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" з позовною заявою до Відділу освіти, молоді та спорту Михайлівської райдержадміністрації Запорізької області про стягнення 77361,91 грн., які складаються з: 64743,33 грн. основного боргу, 1893,24 грн. пені, 3548,07 грн. 3% річних, 7177,28 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором на постачання природного газу за врегульованим тарифом № ТП-Б-62201 від 14.12.2012 р., внаслідок чого утворилась заборгованість. Враховуючи положення договору та норми чинного законодавства до порушника господарських зобов'язань застосовані штрафні санкції та нараховані інфляційні втрати і 3% річних. Вимоги обґрунтовані ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 193 ГК України та умовами договору № ТП-Б-62201 від 14.12.2012 р.

Ухвалою суду від 19.06.2014 року порушено провадження у справі № 908/2112/14, присвоєно справі номер провадження 18/72/14, судове засідання призначено на 10 липня 2014 року. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу та завершений 10.07.2014 р. оголошенням вступної та резолютивної частини рішення.

Представник позивача підтримав позовні вимоги. Підставою для звернення з позовом зазначив неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті послуг з постачання природного газу за договором № ТП-Б-62201 від 14.12.2012 р., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 64743,33 грн. Враховуючи положення договору та норми чинного законодавства позивачем нараховані до стягнення 1893,24 грн. пені, 3% річних у розмірі 3548,07 грн. та сума інфляційних втрат в розмірі 7177,28 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав в частині стягнення основного боргу та пені, відзив на позов не надав, просив відмовити в частині стягнення інфляційних витрат та 3 % річних, як таких, що не передбачені договором.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (постачальник, позивач у справі) та Відділ освіти, молоді та спорту Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області (споживач, відповідач у справі) 14 грудня 2012 року уклали договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-Б-62201 (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором, для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Пунктами 2.6., 2.7. договору встановлено, що послуги с постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору. Постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем направляє споживачу примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника.

Згідно з п. 2.8. договору споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 2.9. договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Згідно п. 4.1. Договору розрахунки за реалізований Відповідачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Пунктом 4.6. Договору передбачено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% - поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 10 числа наступного за звітним місяця. Споживач має право здійснити 100%-ву попередню оплату послуг згідно чинного законодавства України. …. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

У відповідності до п. 5.3.3.Договору Відповідач зобов'язався оплачувати Позивачу вартість поставленого газу, визначену розділом 4 на умовах та в обсягах, визначених Договором.

У відповідності до умов договору, протягом 2013 року, січня 2014 р. позивач поставив відповідачу 563137 м. куб. імпортованого природного газу на загальну суму 2500111,49 грн., що підтверджується двосторонньо підписаними актами приймання передачі від 31.01.2013р., 28.02.2013 р., 31.03.2013 р., № ТОК000000884 від 30.04.2013 р., № ТОК00001515 від 31.10.2013 р., № ТОК00001733 від 30.11.2013 р., № ТОК00001989 від 31.12.2013 р. та №ТОК000000258 від 31.01.2014 р.

Відповідач зобов'язання за договором щодо своєчасності та повноти оплати отриманого природного газу належним чином не виконав, сплатив 2435368,16 грн., внаслідок чого заборгованість за поставлений протягом 2013 року, січня 2014 року природний газ складає 64743,33 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 28.05.2014 р. (ар. с. 83).

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 64743,33 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт порушення відповідачем умов, визначених договором, підтверджується матеріалами справи та визнаний відповідачем.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення із відповідача 64743,33 грн. основного боргу, є обґрунтованими, а позов, в цій частині, таким, що підлягає задоволенню.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3548,07 грн. за період з 11.03.2013 р. по 13.06.2014 р., а також 7177,28 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2013 р. по квітень 2014 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаним вірно, а вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення з 11.03.2013 р. по 13.06.2014 р. у розмірі 3548,07 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 7177,28 грн. є невірним. При перерахунку судом інфляційних втрат, за вказаний позивачем період, до стягнення належить 6943,34 грн. за період з грудня 2013 р. по квітень 2014 р., в решті заявлених позовних вимог щодо стягнення 233,94 грн. інфляційних втрат суд відмовляє, оскільки вони заявлені безпідставно.

За порушення відповідачем строків оплати газу позивач, враховуючи положення пункту 6.2.2. договору, просив стягнути 1893,24 грн. пені за період прострочення з 11.11.2013 р. по 12.12.2013 р.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Умовами п. 6.2.2. Договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд дійшов висновку, що розрахунок пені є вірним та виконаний з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 1893,24 грн. за період з 11.11.2013 р. по 12.12.2013 р. судом задовольняється.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Згідно зі ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Визнання позову відповідачем відповідає нормам матеріального права та обставинам справи.

Заперечення відповідача щодо необхідності відмовити в позові в частині стягнення інфляційних витрат та 3 % річних, як таких, що не передбачені договором, відхилені судом, з огляду на те, що даний вид відповідальності за прострочення грошового зобов'язання передбачений законом та не вимагає договірного погодження.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області (72002, Запорізька область, смт. Михайлівка, вулиця Леніна, 36, код ЄДРПОУ 02136368) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, код ЄДРПОУ 03345716, р/р 260323030497 у Ф ЗОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", м. Запоріжжя, МФО 313957, п/р 26009201164001 в ПАТ «КБ «Надра» м.Київ, МФО 380764) 64743,33 грн. (шістдесят чотири тисячі сімсот сорок три грн. 33 коп.) основного боргу, 3548,07 грн. (три тисячі п'ятсот сорок вісім грн. 07 коп.) 3% річних, 6943,34 грн. (шість тисяч дев'ятсот сорок три грн. 34 коп.) втрат від інфляції, 1893,24 грн. (одну тисячу вісімсот дев'яносто три грн. 24 коп.) пені, 1821,48 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять одну грн. 48 коп.) судового збору. Видати наказ .

3. В інший частині позову - відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 11 липня 2014 р.