Рішення

від 13.06.2014 по справі 201/6390/14-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/6390/14-ц

2/201/1837/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2014 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Демидової С.О.

при секретарі Пєронкові М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ «ЄВРО ФІНАНС ЛТД» про стягнення належних сум не виплачених при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом про стягнення належних сум не виплачених при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди. З урахуванням уточнених позовних вимог в обґрунтування посилається на те, що з 20 березня 2006 року по 10 квітня 2014 року працював у відповідача. З 01 жовтня 2013 року по 10 квітня 2014 року обіймав посаду заступника директора.

27 березня 2014 року подав заяву про звільнення за власним бажанням з 10 квітня 2014 року.

10 квітня 2014 року наказом № 07-лс його було звільнено з займаної посади згідно ст. 38 КЗпП. При звільненні з ним не було проведено остаточного розрахунку, тому позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь невиплачених при звільненні сум в розмірі 75 146,95 грн. моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 10 квітня 2014 року по день прийняття рішення судом.

Позивач в судове засідання не з*явився про день час та місце розгляд справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки до суду не повідомив надали суду письмові заперечення.

Згідно ст. 197 ч. 2 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно до ч. 1 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується .

Згідно зі ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом встановлено, що наказом № 20-лс від 01 жовтня 2013 року ОСОБА_1 було прийнято на підприємство з іноземними інвестиціями ТОВ «ЄВРО ФІНАНС ЛТД» на посаду заступника директора /а.с.16 оборот/.

27 березня 2014 року позивачем було подано заяву про звільнення його з посади за власним бажанням /а.с.19/.

10 квітня 2014 року наказом № 07-лс ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади згідно ст. 38 КЗпПУ (з ініціативи працівника) /а.с. 21/.

Стаття 38 КЗпПУ передбачає, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Згідно наданої відповідачем довідки станом на 10 квітня 2014 року розмір заборгованості відповідача перед позивачем становив 66 020, 54 грн., однак відповідачем в період з 10 квітня по 12 червня 2014 року було сплачено 30 782 грн. 89 коп.,

Отже станом на 12 червня 2014 року заборгованість відповідача перед позивачем становить - 35 237 грн. 65 коп. яку суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача.

Згідно ст.. 44 КЗпП України внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст. 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором але не менше тримісячного середнього заробітку.

Враховуючи що позивачу останні чотири місяці заробітну плату не виплачували, що є порушенням законодавства про працю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача вихідну допомогу в розмірі 39 909 грн. 30 коп. (13 303 грн. 10 коп. (середньо місячна заробітна плата) Х 3(місяці) = 39 909 грн. 30 коп. (вихідна допомога))

Відповідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ч. 1 ст.117.КЗпПУ у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При звільненні ОСОБА_1 з ним не було проведено остаточного розрахунку, так відповідно наданих письмових заперечень станом на 10 квітня 2014 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 66 020, 54 грн.

Згідно довідки про доходи заробітна плата ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2013 року по 31 березня 20143 року становить 97 160,87 грн.

533,85 грн. х 42 днів = 22 421 грн. 70 коп. (середньоденна заробітна плата х кількість робочих днів в період з 10 квітня 2014 року по 13 червня 2014 р. (квітень 201 р. - 14 робочих днів; травень 2014 р. - 19 робочих днів; червень 2014 р. - 9 робочих днів)) = компенсація за весь час затримки розрахунку при звільненні в період з 10 квітня 2014 р. по 13 червня 2014 року

Відповідно п. 8 Постанови від 8 лютого 1995 р. N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку становить 22 421 грн. 70 коп. ,які підлягаєть стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної школи працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров*я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім*ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Також, у відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору».

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач в позовній заяві надав належних доказів наявності моральної шкоди на підтвердження факту заподіяння позивачу відповідачем моральних страждань, довів вину відповідача, та надав докази причинно - наслідкового зв'язку між діями відповідача та завданою моральною шкодою.

Враховуючи вищевикладене суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди задовольнити частково та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 2 000 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 76, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до підприємства з підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ «ЄВРО ФІНАНС ЛТД» про стягнення належних сум не виплачених при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ «ЄВРО ФІНАНС ЛТД» (м. Київ, вул.. Каунаська, 27, МФО 322948, ЄДРПОУ 31303122) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 35 237 грн. 65 коп., вихідну допомогу в розмірі 39 909 грн. 30 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 22 421 грн. 70 коп. та моральну шкоду в розмірі 2 000 грн., а всього 99 568 грн. 65 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ «ЄВРО ФІНАНС ЛТД» (м. Київ, вул.. Каунаська, 27, МФО 322948, ЄДРПОУ 31303122) на користь держави судові витрати в розмірі 995 грн. 68 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.О. Демидова