Постанова

від 24.06.2014 по справі 802/1525/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   м. Вінниця 24 червня 2014 р.                                                                    Справа № 802/1525/14-а Вінницький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді:                              Віятик Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом: Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку    до:   відкритого акціонерного товариства Барська агрофірма "Лядова" по виробництву сільськогосподарської продукції і сервісному обслуговуванню   про: стягнення заборгованості по фінансових санкціях, - ВСТАНОВИВ: 12.05.2014 року Центральний територіальний департамент Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі – НКЦПФР) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до відкритого акціонерного товариства Барська агрофірма "Лядова" по виробництву сільськогосподарської продукції і сервісному обслуговуванню (далі – ВАТ Барська агрофірма "Лядова") про стягнення штрафу за правопорушення на ринку цінних паперів у розмірі 1700 грн., який був застосований до відповідача на підставі постанови № 2462-ЦД-2-Е від 09.10.2013 року. Представник позивача 24.06.2014 року подав заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Відповідач письмових заперечень на позовну заяву з нормативно-документальним обґрунтуванням суду не надала, в судові засідання не з'являвся, повноважного представника не направив, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи, а саме на адресу суду повернувся конверт. Відповідно до положень частини 11 статті 35 КАС України, у разі не вручення повістки адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. А тому, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з її участю для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. Відповідно до ч.6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі  відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Розглянувши подані документи і матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як встановлено судом, уповноваженою особою Комісії виявлено порушення ВАТ Барська агрофірма "Лядова" вимог ст. 40 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" та п. 1 глави 7 розділу V Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.12.2006 року за № 1591, а саме неопублікування товариством регулярної річної інформації за 2012 рік в офіційному друкованому виданні, що зафіксовано в акті № 2517-ЦД-2-Е від 25.09.2013 року про правопорушення на ринку цінних паперів (а.с. 10). Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" регулярна інформація про емітента – це річна та квартальна звітна інформація про результати фінансово-господарської діяльності емітента, яка розкривається на фондовому ринку, в тому числі  шляхом подання до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Річна інформація про емітента є відкритою і в обсязі, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, підлягає оприлюдненню емітентом не пізніше 30 квітня року, наступного за звітним шляхом розміщення у загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів; опублікування в одному з офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України або Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку; розміщення на власному веб-сайті. Пунктом 6 частини 1 статті 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" передбачено, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції за нерозміщення, розміщення не в повному обсязі інформації та/або розміщення недостовірної інформації у загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів. Постановою НКЦПФР № 2462-ЦД-2-Е від 09.10.2013 року відповідача визнано винним у вчиненні порушення на ринку цінних паперів та оштрафовано на 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. (а.с. 7). Одночасно товариству роз'яснено право на оскарження такої постанови протягом 10 днів до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або суду у встановленому законом порядку.   Копію вищевказаної постанови направлено ВАТ Барська агрофірма "Лядова" рекомендованим листом, що підтверджується реєстром відправлення та фіскальним чеком від 11.10.2013 року (а.с. 11). Відповідно до п. 2 розділу ХV Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 2272 від 11.12.2007 року, постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів щодо юридичної особи може бути оскаржено до Держкомісії з цінних паперів та фондового ринку особою, щодо якої її винесено, протягом 10 днів з дати винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк може бути продовжено уповноваженою особою, якою винесено постанову (уповноваженими особами, якими винесено постанову), за клопотанням особи, щодо якої винесено постанову про накладення санкції. Право на оскарження у суді рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про накладення штрафу передбачене також ч. 2 ст. 11 Закону № 448/96-ВР. Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" у разі несплати штрафу протягом 15 днів примусове стягнення штрафів здійснюється на підставі рішення суду за позовом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Судом встановлено, що застосовані до відповідача штрафні санкції на час розгляду справи не сплачені, а постанова про їх застосування не оскаржувалася, що вказує на правомірність звернення НКЦПФР до суду з позовом про примусове стягнення коштів з метою її виконання.   В силу вимог ст.ст. 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд відповідно до ст. 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. З огляду на викладене та беручи до уваги доведеність заявлених позовних вимог, суд доходить висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Щодо питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне. Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Беручи до уваги встановлені Законом ставки судового збору, при зверненні до суду з цим адміністративним позовом позивач повинен був сплатити 10 відсотків розміру судового збору за позовними вимогами майнового характеру що становить 182,70 грн. Проте, відповідно до частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Згідно з частиною другою статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі. Так, ухвалою суду від 14.05.2014 року задоволено клопотання позивача у справі – Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та відстрочено сплату судового збору у даній справі до часу постановлення судом рішення за наслідками розгляду справи по суті спору. Разом з тим, 28.05.2014 року позивачем було подано клопотання про звільнення від сплати судових витрат. В обґрунтування клопотання позивач зіслався на те, що Центральний територіальний департамент Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є бюджетною установою, яка повністю фінансується за кошти загального фонду державного бюджету, що унеможливлює сплату судового збору. Крім того позивачем зазначено, що рішенням державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 23 лютого 2012 року його внесено до реєстру неприбуткових установ та організацій. Крім цього, включено до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів. Суд критично оцінює доводи заявленого клопотання про звільнення від сплати судового збору із таких мотивів. Згідно п. 47 ч. 1 ст. 2 БК України, розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету. Бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими (п. 12 ч. 1 ст. 2 БК України). Основним плановим фінансовим документом бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень є кошторис бюджетної установи. Згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ», кошторис бюджетної установи (далі - кошторис) - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень. Проекти кошторисів складаються усіма установами на наступний бюджетний рік, якщо ці установи функціонували до початку року, на який плануються видатки бюджету та/або надання кредитів з бюджету (п. 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. № 228 ) . Аналізуючи наведені норми бюджетного законодавства, суд доходить висновку про те, що Центральний територіальний департамент Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку будучи бюджетною установою наділений повноваженнями на вжиття заходів із метою закладення (передбачення) власним кошторисом  у складі видатків видатки на сплату судового збору при зверненні до суду. Додатково суд звертає увагу на те, що коло суб'єктів які звільняються від обов'язку сплачувати судовий збір передбачено статтею 5 Закону України «Про судовий збір». Оскільки законодавець не наділив Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку та її територіальні органи пільгами щодо сплати судового збору, то Держава повинна вживати заходів для забезпечення видатків бюджетних установ спрямованих на сплату такого при зверненні до суду. Отже, підстави для звільнення позивача у даній адміністративній справі від сплати судового збору відсутні. Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Водночас, незважаючи на повне задоволення вимог за адміністративним позовом, в силу положень ч. 4 ст. 94 КАС України підстав для стягнення судового збору з відповідача немає, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. За таких обставин, суд доходить висновку про необхідність стягнення із позивача у справі судового збору у розмірі 182,70 грн. тобто суми судового збору яка підлягала сплаті при зверненні до суду із позовом та обов'язок із сплати якого відстрочено ухвалою суду від 14.05.2014 року Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, - ПОСТАНОВИВ: 1. Адміністративний позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства Барська агрофірма "Лядова" по виробництву сільськогосподарської продукції і сервісному обслуговуванню (ідентифікаційний код 20094138) в дохід Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок, відкритий в управлінні Державного казначейства за балансовим рахунком 3111 "Надходження до загального фонду державного бюджету", код бюджетної класифікації 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції", символ звітності 106) штраф у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. 3. Стягнути з Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ідентифікаційний код 38039715) в дохід Державного бюджету України (р/р № 31219206784002, одержувач УДКСУ у м. Вінниці, код платежу 22030001, ідентифікаційний код 38054707, банк одержувача ГУ ДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015) судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Суддя          Віятик Наталія Володимирівна