Ухвала

від 19.06.2014 по справі 2а-3271/10/2270

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 р. Справа № 9104/31584/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційні скарги Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції у Хмельницькій області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс - нафта - Сервіс» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року у справі №2а - 3271/10/2270 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс - нафта - Сервіс» до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс - Нафта - Сервіс» звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції і просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення: №0000122310/0/76 від 28 січня 2010 року, №0000122310/1/470 від 25 лютого 2010 року, №0000132310/0/75 від 28 січня 2010 року, №0000132310/1/471 від 25 лютого 2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01 січня 2006 року по 30 вересня 2008 року відповідач прийшов до помилкових висновків про порушення позивачем вимог Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств, що у свою чергу призвело до заниження податку на прибуток на суму 91 280 гривень та податку на додану вартість на суму 73 022 гривні.

При цьому, відповідач вважає укладені позивачем з контрагентами ПП «Тріада» та ТОВ «Грант Альянс» угоди нікчемними, оскільки до перевірки не були надані товарно - транспортні накладні, ліцензії на здійснення операцій по перевезенню вантажів. Разом з тим, усі операції фактично відбувалися і підтверджені представленими первинними документами. Позивач отримав від контрагентів виписані у відповідності до законодавства та належним чином оформлені податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Відповідач подав до суду першої інстанції письмові заперечення на адміністративний позов, згідно змісту яких при проведенні позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства встановлено порушення позивачем положень Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість» внаслідок відображення господарських операцій, які фактично не відбувалися. Позивачем на підтвердження фактичного здійснення операцій з транспортування нафтопродуктів надано договори про надання транспортних послуг та акти виконаних робіт. Проте, до перевірки не були представлені товарно - транспортні накладні та дорожні листи. Тому вважає, що податкові повідомлення - рішення винесені законно та обґрунтовано.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції №0000122310/0/76 від 28 січня 2010 року, №0000122310/1/470 від 25 лютого 2010 року в частині визначення суми податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств» у сумі 128 185 гривень 50 коп., у тому числі: за основним платежем - у сумі 85 457 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 42 728 гривень 50 коп.; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції №0000132310/0/75 від 28 січня 2010 року, №0000132310/1/471 від 25 лютого 2010 року в частині визначення суми податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 102 544 гривні, у тому числі: 68 363 гривні - за основним платежем та 34 181 гривню 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Сторони не погодилися із таким судовим рішенням суду першої інстанції і в порядку апеляційного оскарження подали до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги на вищевказане рішення у відповідних частинах прийнятого рішення.

При цьому, позивач вважає, що судом першої інстанції прийнято рішення щодо відмови в задоволенні частини позовних вимог, з порушенням норм матеріального права. Позивач в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на правомірність віднесення відповідних сум витрат до валових витрат, а також на правомірність формування податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних. Факт здійснення господарських операцій підтверджений представленими документами. Просить змінити постанову суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що до перевірки не були представлені первинні документи, а наявні документи не підтверджують факту транспортування товару , так як не містять інформації про маршрути транспортування та перелік товарно - матеріальних цінностей, які транспортувалися. Тобто, відсутні документи про фактичне надання послуг контрагентами.

У зв'язку з цим просить скасувати постанову суду першої інстанції по даній справі та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Сторони в судове засідання представників не направили, хоча належним чином та у встановленому законом порядку були повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

При цьому, від сторін відсутні клопотання про розгляд справи за участі їх представників.

У зв'язку з цим та у відповідності до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційних скарг у їх сукупності, правильність правової оцінки судом першої інстанції обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини між позивачем та ТОВ «Грант Альянс» у період із 01 січня 2006 року по 30 вересня 2008 року були предметом перевірки податкового органу згідно акта перевірки від 19 лютого 2009 року, а також податковим органом було визначено суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість згідно податкових повідомлень - рішень. Тому повторне визначення податкового зобов'язання є протиправним.

Разом з цим, за висновком суду першої інстанції, наявність у позивача податкових накладних, виписаних його контрагентами, не може бути безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту.

Тому суд вважав, що дії відповідача по винесенню податкових повідомлень - рішень за ІІІ квартал 2008 року були правомірними.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Транс - Нафта - Сервіс», є юридичною особою, і зареєстроване 01 листопада 2004 року Хмельницькою районною державною адміністрацією (Код за ЄДРПОУ 33233534).

У період із 18 по 31 грудня 2009 року відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Транс - Нафта - Сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 1 січня 2006 року по 30 вересня 2009 року. За результатами перевірки 15 січня 2010 року складено акт №37/230/33233534, у якому викладені виявлені в ході перевірки порушення.

Згідно змісту акта перевірки, в ході перевірки виявлено: недодержання у момент вчення правочинів вимог, спрямованих на настання правових наслідків цих правочинів по договору №ДГ - 0000004 від 10 січня 2006 року із ТОВ «Дніпро - Петроліум» та договором поставки №01 від 25 вересня 2007 року із ТОВ «Транс - Сервіс ЛТД»; п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 91 280 гривень у тому числі: за ІІ квартал 2007 року - на 10 417 гривень, за ІV квартал 2007 року - на 22 463 гривні, за І квартал 2008 року - на 31 478 гривень, за ІІ квартал 2008 року - на 21 099 гривень, за ІІІ квартал 2008 року - на 5 823 гривні; пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 73 022 гривні, в тому числі: у червні 2007 року - на 8 333 гривні, у жовтні 2007 року - на 8 013 гривень, у листопаді 2007 року - на 5 616 гривень, у грудні 2007 року - на 4 340 гривень, у січні 2008 року - на 11 693 гривні, у лютому 2008 року - на 5 556 гривень, у березні 2008 року - на 7 933 гривні, у червні 2008 року - на 16 879 гривень, у вересні 2008 року - на 4 659 гривень.

На підставі висновків перевірки 28 січня 2010 року були винесені податкові повідомлення - рішення: №0000122310/0/76, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 136 920 гривень, з яких на 91 280 гривень - за основним платежем та на 45 640 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000132310/0/76, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 109 533 гривні, з яких за основним платежем - 73 022 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями) - 36 511 гривень.

Позивачем вказані податкові повідомлення - рішення були оскаржені і за результатами розгляду скарг відповідачем 25 лютого 2010 року прийнято податкові повідомлення - рішення за №0000122310/1/470 та №0000122310/1/471.

Підставою визначення грошових зобов'язань та застосування штрафних санкцій були висновки перевірки про те, що транспортування паливно - мастильних матеріалів відбувалося за рахунок ПП «Тріада» та ТОВ «Грант Альянс». При цьому, в ході перевірки надано лише акти виконаних робіт.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам осіб, які подали апеляційні скарги, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на таке.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Згідно з пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг) податку, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

Згідно п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

Крім цього відповідно до п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковим, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та отримання права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Колегія суддів звертає увагу і на те, що згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, тобто, підтверджує зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З врахуванням вищевказаних положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», витрати платника податку повинні підтверджуватися документами, складеними належним чином та у відповідності до законодавства. Зміст цих документів повинен повністю відображати суть і зміст господарської операції.

Разом з цим, позивачем до перевірки не були представлені документи, які б підтверджували перевезення вантажу.

Тому, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних висновків про відсутність підстав для віднесення сум, зазначених у виданих ПП Тріада» податкових накладних та операціях із вказаним контрагентом, до складу податкового кредиту. Відповідно законним і обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо правомірності податкових повідомлень - рішень у цій частині.

Крім цього, судом першої інстанції було досліджено акт перевірки від 19 лютого 2009 року №367/230/33233534 з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01 січня 2006 року по 30 вересня 2008 року, яким були встановлені порушення позивачем законодавства по господарських взаємовідносинах із ТОВ «Грант Альянс». На підставі висновків перевірки податковими повідомленнями - рішеннями №0000172310/0/447 та №0000182310/0/446 позивачу було визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість та податку на прибуток. Вказані обставини не оспорюються сторонами по справі.

У зв'язку з цим правильним є і висновок суду щодо протиправності податкових повідомлень - рішень по визначенню грошових зобов'язань за операціями із вказаним контрагентом за відповідний період.

При цьому, доводи апеляційних скарг і посилання сторін на наявність певних фактичних обставин справи, які підтверджують ці доводи, не відповідають матеріалами справи і не узгоджуються із положеннями податкового законодавства, а тому не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції у своїх висновках.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, а також про порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційних скарг апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції у Хмельницькій області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс - Нафта - Сервіс» залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року у справі №2а - 3271/10/2270 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс - Нафта - Сервіс» до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення особам, які беруть участь у справі, копії ухвали і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський