Рішення

від 07.07.2014 по справі 910/15414/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15414/13 07.07.14

За позовом Українсько-Болгарського Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІРАНА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕП»

про стягнення 284 335, 62 грн.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Марченко О.В.

Представники:

від позивача: Дяченко О.М.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Українсько-Болгарське Товариство з обмеженою відповідальністю «Пірана» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеп» про стягнення заборгованості за договором поставки № ДП034/04 від 08.01.2004 р. у розмірі 284 335, 62 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язано перед позивачем за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2013 р. порушено провадження у справі № 910/15414/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.09.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 р. призначено колегіальний розгляд справи № 910/15414/13.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 21.10.2013р. визначено склад суду для подальшого розгляду справи № 910/15414/13 - Пригунова А.Б. (головуюча), Стасюк С.В. та Гулевець О.В.

Склад суду у даній справі змінювався.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Виконуючого обов'язки Голови Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 р. колегіальний склад суду у даній справі змінено наступним чином - Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Марченко О.В.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу відповідача та повернуті Господарського суду міста Києва за закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 07.07.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.01.2004 р. між Українсько-болгарським Товариством з обмеженою відповідальністю «Пірана» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеп» укладено договір поставки № ДП034/04, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити товари побутової хімії на умовах, викладених у договорі.

Відповідно до п. 2.1. договору асортимент та ціна кожної партії товару узгоджуються сторонами відповідно до діючого прейскуранту цін, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.1. договору оплата продукції здійснюється відповідачем не пізніше ніж 33 календарних дня з дати постачання товару; датою постачання є дата відвантаження товару.

Договір, відповідно до п. 11.8., набуває чинності з дати його підписання та діж до 31.12.2004 р. якщо жодна зі сторін за 15 календарних днів до закінчення строку дії даного договору не заявить про його розірвання, договір автоматично пролонгується строком на 1 рік.

30.12.2005 р. між Українсько-болгарським Товариством з обмеженою відповідальністю «Пірана» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеп» укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № ДП034/04 від 08.01.2004 р. відповідно до якої термін дії вказаного договору встановлено до 31.12.2006 р. з можливою пролонгацією у разі відсутності заяв про його розірвання за 15 календарних днів до закінчення строку дії.

Відповідно до додаткової угоди від 30.12.2007 р. до договору № ДП034/04 від 08.01.2004 р. термін дії договору встановлено до 31.12.2010 р. та встановлено, що він підлягає пролонгації на 1 рік у разі відсутності заяв про його розірвання за 15 календарних днів до закінчення строку дії.

Приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи заяв сторін про розірвання договору № ДП034/04 від 08.01.2004 р., суд дійшов висновку що останній неодноразово пролонговувався та строк дії вказаного договору закінчився 31.12.2011 р.

Як встановлено судом на підставі наявних у справі документів, на виконання умов договору № ДП034/04 від 08.01.2004 р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 9 940 535, 90 грн.

Також судом встановлено, що відповідачем перераховано на користь Українсько-болгарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Пірана» грошові кошти у розмірі 9 657 708, 36 грн. - у якості оплати вартості товару за договором.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено зобов'язання щодо оплати поставленого товару за договором № ДП034/04 від 08.01.2004 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 284 335, 62 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Виходячи зі змісту договору № ДП034/04 від 08.01.2004 р. строк оплати отриманого відповідачем товару є таким, що настав.

В той же час суд відзначає, що наявними у справі документами підтверджується заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеп» на суму 282 827, 54 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався, доказів належного виконання грошових зобов'язань не надав, обґрунтованих причин неможливості їх виконання не навів.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Українсько-Болгарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Пірана» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеп» заборгованості у сумі 282 827, 54 грн.

Решта заявленої до стягнення суми документально не підтверджується та позивачем не доведено.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Українсько-Болгарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Пірана» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеп» (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 19, оф. 305, код ЄДРПОУ 32324227), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Українсько-Болгарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Пірана» (61080, м. Харків, в'їзд Естакадний, 3-А, код ЄДРПОУ 22699101) заборгованість у розмірі 282 827, 54 (двісті вісімдесят дві тисячі вісімсот двадцять сім грн. 54 коп.) грн. та 5 656, 56 (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят шість грн. 56 коп.) грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволені позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 11.07.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Марченко О.В.