Рішення

від 26.05.2014 по справі 911/1031/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2014 р. Справа № 911/1031/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Жилі Б.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 911/1031/14

за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВРЕКЛАМА", ідентифікаційний код: 26199714, місцезнаходження: 04070, м. Київ, Боричів узвіз, буд. 8,

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ-РІТЕЙЛ", ідентифікаційний код: 37474929, місцезнаходження: 08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 4Б,

про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: Нестеренко Г.А., яка діє на підставі довіреності від 08.01.2014 року за № 196-1/КР;

від відповідача: не з'явився, -

Обставини справи:

комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВРЕКЛАМА" (далі за текстом: Позивач або Підприємство) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ-РІТЕЙЛ" (далі за текстом: Відповідач або Розповсюджувач) про стягнення заборгованості за договором на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 16.07.2012 року за № 124/12 (далі за текстом: Договір) у вигляді основного боргу в сумі 25571,97 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот сімдесят одна гривня 97 коп.), штрафу в сумі 3835,82 грн. (три тисячі вісімсот тридцять п'ять гривень 82 коп.), 3-х процентів річних в сумі 765,42 грн. (сімсот шістдесят п'ять гривень 42 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 1552,93 грн. (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дві гривні 93 коп.), пені в сумі 1587,41 грн. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят сім гривень 41 коп.).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконував, оплату за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів не здійснював, у зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість, яка складається з основного боргу в сумі 25571,97 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот сімдесят одна гривня 97 коп.), штрафу в сумі 3835,82 грн. (три тисячі вісімсот тридцять п'ять гривень 82 коп.), 3-х процентів річних в сумі 765,42 грн. (сімсот шістдесят п'ять гривень 42 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 1552,93 грн. (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дві гривні 93 коп.), пені в сумі 1587,41 грн. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят сім гривень 41 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.03.2014 року порушено провадження у справі № 911/1031/14, розгляд якої призначено на 05.05.2014 року.

05.05.2014 року в судове засідання з'явився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 28.03.2014 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 28.03.2014 року не виконав. Ухвалою суду від 05.05.2014 року розгляд справи відкладено на 26.05.2014 року.

26.05.2014 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвал суду від 28.03.2014 року та від 05.05.2014 року не виконав.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 26.05.2014 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він би посилався, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

16.07.2012 року між комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВРЕКЛАМА" та товариством з обмеженою відповідальністю "ВІ-РІТЕЙЛ" укладено договір на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 16.07.2012 року за № 124/12 (далі за текстом: Договір), згідно п.п. 1.1. якого за цим Договором на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце (-я) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), дозволу (-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого (-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем (-я) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів) (далі - РЗ), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва (далі - Право тимчасового користування), за умови повного дотримання Розповсюджувачем цього Договору та Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 року № 37/6253, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок), а Розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього Договору перераховувати плату за Право тимчасового користування виключно на поточний рахунок Підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим Договором та не зловживати наданими Розповсюджувачу правами.

Договір у п. 5.2.3. передбачає, що Розповсюджувач зобов'язаний не пізніше 25 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за Право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Відповідно до п. 5.2.4. Договору, Розповсюджувач зобов'язаний у повному обсязі сплачувати штрафи, пеню, у разі прострочення Розповсюджувачем строків (термінів) сплати та порушення Розповсюджувачем інших умов цього Договору.

Згідно п. 6.2. Договору, розмір плати за Право тимчасового користування встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується Підприємством відповідно до вимог Порядку та умов цього Договору.

Договір у п. 6.7. передбачає, що розрахунковим періодом надання Права тимчасового користування та нарахування плати за право тимчасового користування є календарний місяць.

За умовами п. 6.8 Договору, плата за Право тимчасового користування нараховується Підприємством щомісячно та перераховується Розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше 25 числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок підприємства, в розмірах, зазначених Підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє Розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за Право тимчасового користування.

На виконання умов п.п. 1.1., 3.1., 3.2., 3.6. Договору, Сторони останнього підписали адресні програми до Договору від 16.07.2012 року за № 1, за № 2 та за № 3, які є невідємними частинами Договору та відповідно до п. 2 яких права та обов'язки за цими адресними програмами розповсюджуються на Сторін Договору з 27.08.2011 року із встановленою щомісячною платою без податку на додану вартість в сумі 599,40 грн. (п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 40 коп.).

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Судом встановлено, що Позивач на виконання вимог п. 1.1. Договору, з дотриманням вимог ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, у період з 01.07.2012 року по 30.04.2014 року включно надав, а Відповідач прийняв та використав Право на тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу, загальна вартість якого за вказаний час користування становила 25571,97 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот сімдесят одна гривня 97 коп.), що підтверджено рахунками від 18.07.2012 року за № 58270, від 18.07.2012 року за № 58271, від 18.07.2012 року за № 58272, від 15.08.2012 року за № 59046, від 15.08.2012 року за № 59051, від 02.10.2012 року за № 61313, від 13.11.2012 року за № 64191, від 14.12.2012 року за № 65647, від 15.01.2013 року № 67139, від 12.02.2013 року за № 68383, від 15.03.2013 року за № 69912, від 12.04.2013 року за № 71478, від 13.05.2013 року за № 72778, від 12.06.2013 року за № 74295, від 10.07.2013 року за № 75694, від 12.08.2013 року за № 77094, від 12.09.2013 року за № 78789, від 14.10.2013 року за № 80238, від 13.11.2013 року за № 82080, від 11.12.2013 року за № 83115, від 31.03.2014 року за № 89322, від 14.04.2014 року за № 89588, розрахунком коригування № 61733 від 30.09.2012 року до рахунку-фактури № 59051 від 15.08.2012 року, які підписанні Позивачем та вважаються в силу вимог п.п. 6.8., 6.9. Договору і ст. 193 Господарського кодексу України такими, що отриманні Відповідачем без будь-яких заперечень з приводу зазначених у вказаних рахунках вартості, строків, обсягу, кількості та якості наданого Позивачем Відповідачу Права на тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу, копії яких знаходяться в матеріалах справи і достовірність яких Відповідач не заперечує. Тобто, підписані Позивачем рахунки при відсутності у Відповідача будь-якої незгоди із зазначеними у вказаних рахунках вартості, строків, обсягу, кількості та якості наданого Позивачем Відповідачу Права на тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.

Як вказує Позивач, Відповідач належним чином не виконав зобов'язань за п.п. 1.1., 5.2.3., 6.8. Договору з повної оплати отриманого та використаного ним Права на тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу згідно адресних програм до Договору від 16.07.2012 року за № 1, за № 2, за № 3, та рахунків від 18.07.2012 року за № 58270, від 18.07.2012 року за № 58271, від 18.07.2012 року за № 58272, від 15.08.2012 року за № 59046, від 15.08.2012 року за № 59051, від 02.10.2012 року за № 61313, від 13.11.2012 року за № 64191, від 14.12.2012 року за № 65647, від 15.01.2013 року № 67139, від 12.02.2013 року за № 68383, від 15.03.2013 року за № 69912, від 12.04.2013 року за № 71478, від 13.05.2013 року за № 72778, від 12.06.2013 року за № 74295, від 10.07.2013 року за № 75694, від 12.08.2013 року за № 77094, від 12.09.2013 року за № 78789, від 14.10.2013 року за № 80238, від 13.11.2013 року за № 82080, від 11.12.2013 року за № 83115, від 31.03.2014 року за № 89322, від 14.04.2014 року за № 89588, розрахунку коригування № 61733 від 30.09.2012 року до рахунку-фактури № 59051 від 15.08.2012 року, у зв'язку з чим, за Відповідачем наявна заборгованість в сумі 25571,97 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот сімдесят одна гривня 97 коп.).

В ході розгляду справи, судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми основного боргу Відповідача перед Позивачем у розмірі 25571,97 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот сімдесят одна гривня 97 коп.), за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача. Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору. Як свідчать матеріали справи, основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором складає 25571,97 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот сімдесят одна гривня 97 коп.). Доказів повної чи часткової оплати вказаної суми заборгованості Відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача суми основного боргу за Договором у сумі 25571,97 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот сімдесят одна гривня 97 коп.), в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати використаного Права на тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу штраф, передбачений п. 7.3. Договору, в сумі 3835,82 грн. (три тисячі вісімсот тридцять п'ять гривень 82 коп.) та пеню, передбачену п. 7.2. Договору, в сумі 1587,41 грн. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят сім гривень 41 коп.).

Договір у п. 7.2. передбачає, що Позивач має право застосовувати до Відповідача штрафні санкції за несвоєчасне або неповне внесення платежів у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 7.3. Договору, Позивач має право нарахувати Відповідачу за прострочення внесення платежів за Право тимчасового користування, що складає більше 1 (одного) місяця - штраф у розмірі 15 (п'ятнадцяти) відсотків простроченої суми.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.ст. 1, 3 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п.п. 7.2., 7.3. Договору, Позивачем Відповідачу нараховано за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати використаного Права на тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу штраф в сумі 3835,82 грн. (три тисячі вісімсот тридцять п'ять гривень 82 коп.) та пеню в сумі 1587,41 грн. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят сім гривень 41 коп.).

З метою дослідження правильності визначення Позивачем суми штрафу та пені, судом здійснено розрахунок штрафу і пені за заявлені Позивачем періоди, за результатами якого суд погоджується з сумою, розміром та періодом нарахування Позивачем Відповідачу штрафу за Договором у сумі 3835,82 грн. (три тисячі вісімсот тридцять п'ять гривень 82 коп.) та пені за Договором в сумі 1587,41 грн. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят сім гривень 41 коп.).

Доказів сплати в добровільному порядку штрафу та пені за Договором Відповідач суду не надав та наявність заборгованості зі сплати штрафу і пені Позивачу Відповідач не заперечував.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати використаного Права на тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу штрафу, передбаченого п. 7.3. Договору, в сумі 3835,82 грн. (три тисячі вісімсот тридцять п'ять гривень 82 коп.) та пені, передбаченої п. 7.2. Договору, в сумі 1587,41 грн. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят сім гривень 41 коп.) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, Позивач, за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, просить суд стягнути з Відповідача 3-х проценти річних в сумі 765,42 грн. (сімсот шістдесят п'ять гривень 42 коп.) та інфляційні нарахування в сумі 1552,93 грн. (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дві гривні 93 коп.). Розрахунок суми трьох процентів річних та інфляційних втрат знаходиться в матеріалах справи.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При дослідженні розрахунків 3-х процентів річних та інфляційних втрат, здійснених Позивачем, судом встановлено, що Позивачем здійснено розрахунок 3-х процентів річнихта інфляційних втрат об'єктивно та вірно.

Станом на момент розгляду справи, Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу заборгованості у вигляді 3-х процентів річних в сумі 765,42 грн. (сімсот шістдесят п'ять гривень 42 коп.) та інфляційних нарахувань в сумі 1552,93 грн. (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дві гривні 93 коп.), і Відповідач наявність останньої не заперечує, внаслідок чого вимоги Позивача про стягнення 3-х процентів річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Поряд з цим, Позивач у позовній заяві просить суд покласти на Відповідача судовий збір у сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

Абзацом 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, суд, на підставі ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВРЕКЛАМА" до товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ-РІТЕЙЛ" про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ-РІТЕЙЛ", ідентифікаційний код: 37474929, місцезнаходження: 08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 4Б, на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВРЕКЛАМА", ідентифікаційний код: 26199714, місцезнаходження: 04070, м. Київ, Боричів узвіз, буд. 8, заборгованість за договором на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 16.07.2012 року за № 124/12 у вигляді основного боргу в сумі 25571,97 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот сімдесят одна гривня 97 коп.), штрафу в сумі 3835,82 грн. (три тисячі вісімсот тридцять п'ять гривень 82 коп.), 3-х процентів річних в сумі 765,42 грн. (сімсот шістдесят п'ять гривень 42 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 1552,93 грн. (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дві гривні 93 коп.), пені в сумі 1587,41 грн. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят сім гривень 41 коп.) та судовий збір у сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Рішення підписано 26 травня 2014 року