Постанова

від 14.07.2014 по справі 910/1688/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2014 р. Справа№ 910/1688/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Брунь В.П.

від відповідача - Матвєєва О.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег і Ко" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2014 року (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СтеМас"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег і Ко"

про стягнення 31116,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2014 року по справі №910/1688/14 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег і Ко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СтеМас" 28374,28 грн. - боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 2014,75 грн. - пені, 727,08 грн. - три відсотки річних та 1827,00 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 14.07.2014 року.

08 липня 2014 року, через відділ документального забезпечення суду, від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 14.01.2014 року з'явились представники позивача та відповідача.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися.

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представник відповідача повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (Том 2, а.с. 17-18), колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників третіх осіб.

Представником відповідача в судовому засіданні 14.07.2014 року подано клопотання про зупинення провадження по справі, яке за резолюцією судді зареєстровано у відділі документального забезпечення суду та приєднано до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 року. Заявлене клопотання про зупинення провадження по справі підтримав в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2014 року. Проти клопотання про зупинення провадження по справі заперечував.

Колегія суддів, розглянувши клопотання представника позивача про зупинення провадження по справі прийшла до висновку щодо його необґрунтованості з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Обґрунтовуючи вищезазначене клопотання представник відповідача зазначив, що Господарським судом міста Києва відкрито провадження по справі №910/1298/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег і Ко" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СтеМас" про відшкодування збитків.

Враховуючи, що предметом спору по даній справі є стягнення заборгованості з підстав неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару за Договором № 097-11 від 17.03.2011 року, а відповідач посилається на відкриття провадження по справі №910/1298/14, що не є пов'язаною зі справою 910/1688/14, колегія суддів прийшла до висновку, щодо відмови в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження по справі.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

17 березня 2011 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки товару № 097-11 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору постачальник зобов'язується поставляти покупцеві ковбасну та/або сосисочну оболонку (далі - товар), а покупець - оплатити цей товар.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками постачальника або перевізника та покупця накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Згідно з п. 6.2 Договору оплата товару здійснюється на умовах відстрочку платежу 14 календарних днів з моменту передачі товару покупцю.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар (поліамідна сосисочна оболонка d 24мм проникна копчення «Слава Люкс» GP -1 тип А) на суму 28562,38 грн.

Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, а саме не оплатив отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 28562,38 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Місцевим господарським судом встановлено, що поставка позивачем та прийняття товару відповідачем підтверджується видатковою накладною, яка підписана сторонами та скріплена печатками підприємств без зауважень.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що доказів оплати заборгованості відповідачем до суду не надано, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги, в частині стягнення основного боргу, в розмірі 28562,38 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Твердження апелянта, щодо поставки товару неналежної якості колегією суддів визнано безпідставними з огляду на наступне.

Статтею 268 Господарського кодексу України встановлено, що якість товару, що поставляється, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що в разі передачі неякісного товару, покупець має право повернути його постачальнику та вимагати заміни неякісного товару за умови складання акту невідповідності товару сертифікатам якості за участі представника постачальника.

Позивачем не надано будь-яких доказів складання акту, за результатами приймання товару від 01.03.2013 року, та посилань на неналежну якість поставленого товару, опису, виявлених недоліків та їх характеру.

Крім того, ст.678 ЦК України передбачає право покупця вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми у разі відмови від договору (пункт 1 частина 2).

Колегія суддів зазначає, що таких доказів відповідачем суду також не надано.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 11.2 Договору передбачено, що за не своєчасну оплату товару покупець сплачує пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу, яка не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 3% річних та пені, який складений арифметично правильно, приходить до висновку про його обґрунтованість.

Твердження апелянта щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме статей 22, 77 ГПК України колегією суддів визнано безпідставними з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою місцевого господарського від 05.02.2014 року розгляд справи №910/1688/14 призначено на 24.02.2014 року.

Факт отримання відповідачем 12.02.2014 року вищезазначеної ухвали підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 3).

Згідно із ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався правом взяти участь в судовому засіданні 10.14.2014 року, оскільки не направив свого представника, про причини неявки суд не повідомив.

Також відповідач не скористався правом надіслати відзив на позовну заяву та всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, після одержання ухвали про порушення провадження по справі, як це передбачено ст. 59 ГПК України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.02.2014 року по справі 910/1688/14, в зв'язку з неявкою представника відповідача, відкладено розгляд справи до 13.03.2014 року.

Факт отримання відповідачем 28.02.2014 року вищезазначеної ухвали підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 65).

Крім того, 13.03.2014 року через відділ документального забезпечення місцевого господарського суду, від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, що також підтверджує обізнаність відповідача про розгляд справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.03.2014 року по справі 910/1688/14 розгляд справи призначено 03.04.2014 року.

Вищезазначену ухвалу відповідач отримав 19.03.2014 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 73).

Колегія суддів зазначає, що законодавством не передбачено обмежень щодо надання керівником юридичної особи повноважень її представника у господарському процесі іншим особам, крім тих, що не мають можливості взяти участь у судовому засіданні.

Згідно із ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Статтею 77 ГПК України не передбачено обов'язку суду відкладати розгляд справи через нез'явлення в засідання представника сторони, коли спір може бути вирішено в даному засіданні.

Таким чином, судом першої інстанції дотримані норми процесуального права про права та обов'язки сторін у судовому процесі.

Порушення норм процесуального права, на які вказує скаржник, відсутні.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег і Ко" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2014 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег і Ко" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2014 року по справі №910/1688/14 - без змін.

Матеріали справи №910/1688/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.07.2014 року