Рішення

від 10.07.2014 по справі 920/1092/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.07.2014 Справа № 920/1092/14 Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/1092/14

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Дніпропостач», м. Дніпропетровськ,

до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», м. Суми,

про стягнення 45652,45 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Авдєєва Є.М., довіреність № 25 від 08.07.2014 року,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 45652,45 грн. з них: заборгованість за поставлений товар в сумі 33707,21 грн., яка виникла станом на 01.10.2013 року, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 3/368 від 03.01.2012 року, укладеного між сторонами; пеню в сумі 8373,27 грн.; інфляційні втрати в сумі 2413,39 грн.; 3 % річних в сумі 1158,58 грн.; а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн.

10.07.2014 року представник відповідача подав письмові пояснення по справі, в яких просить суд застосувати спеціальну позовну давність в 1 рік до пені, нарахованої позивачем та відмовити позивачу в стягненні пені в розмірі 8373,27 грн., яка нарахована останнім після спливу строку позовної давності в 1 рік з моменту порушення права позивача на отримання коштів за поставлений по договору товар.

Представник позивача у даному судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу № 3/368, відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати у власність (поставити), а відповідач прийняти і оплатити на умовах даного договору продукцію (товар), ціна, кількісні і якісні характеристики та строки поставки якої викладені в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 3.2 даного договору, оплата товару здійснюється покупцем (відповідачем) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (позивача). Строки та порядок проведення оплати обумовлюються сторонами додатково у відповідному додатку (специфікації) товару.

У відповідності до специфікації № 15 від 09.08.2013 року, сторонами погоджено умови оплати товару - 80 % передплата, 20 % доплата протягом 10 календарних днів від дати поставки. Згідно з специфікацією № 14 від 26.07.2013 року, умовою оплати поставки визначено відстрочення платежу на 10 банківських днів з моменту відвантаження товару. За специфікацією № 7 від 15.03.2013 року, умови оплати визначені наступним чином: 70 % передплата і 30 % доплата протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару.

Підставою для оплати вартості переданого відповідачеві товару виступає рахунок-фактура (пункт 2.2 договору № 3/368 від 03.01.2012 року).

Пунктом 9.4 зазначеного договору визначено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 року.

30.10.2013 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу № 3/368 від 03.01.2012 року, відповідно до якої внесено зміни до пункту 9.4 зазначеного договору та встановлено строк дії договору до 31.12.2014 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що ним на виконання умов договору купівлі-продажу № 3/368 від 03.01.2013 року, за період з 01.01.2013 року по 01.10.2013 року, здійснено поставки товару на загальну суму 452036,12 грн., проте відповідач не виконав умов укладеного між сторонами договору, не оплатив в повному обсязі та в установлений договором термін отриманий товар за видатковими накладними № РН-0000241 від 16.08.2013 року, № РН-0000158 від 08.08.2013 року та № РН-0000247 від 30.09.2013 року, у зв'язку з чим станом на 01.10.2013 року заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар складає 33707,12 грн.

Також позивач звертає увагу суду на те, що відповідач визнав наявність у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 33707,12 грн. листом № 44-3/1481 від 06.12.2013 року (а.с. 23), в якому зазначив, що заборгованість буде погашено у січні 2014 року.

Частина перша статті 712 Цивільного кодексу України визначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В судовому засіданні встановлено, що позивач надав відповідачу всі необхідні первинні документи, передбачені пунктом 2.5 договору № 72 від 15.05.2013 року, а саме: рахунок-фактуру; паспорт, сертифікат якості; інструкції по експлуатації; видаткові накладні.

В період з 17 липня 2013 року по 26 червня 2014 року позивач не отримував від відповідача вимог про усунення порушень умов даного договору з підстав ненадання повного пакету документів, передбачених договором.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені Законом. До таких реквізитів, зокрема, належать дата та час складання.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними № РН-0000241 від 16.08.2013 року, № РН-0000158 від 08.08.2013 року та № РН-0000247 від 30.09.2013 року; довіреностями № 32165 від 13.08.2013 року, № 32023 від 05.08.2013 року та № 32769 від 27.08.2013 року; товарно-транспортними накладними № 522172 від 16.08.2013 року, № 522170 від 08.08.2013 року та № 522174 від 30.08.2013 року; а також рахунками-фактури № СФ-0000169 від 09.08.2013 року, № СФ-0000158 від 23.07.2013 року та № СФ-0000190 від 27.09.2013 року, копії яких долучено судом до матеріалів справи, зазначені первинні документи містять відомості щодо найменування відпущеного товару, його кількість, ціну та підписані представниками сторін і скріплені їх печатками.

Позивачем, в порядку положень статті 6 Господарського процесуального кодексу України, направлено відповідачеві лист-вимогу № 286/1 від 28.04.2014 року про сплату заборгованості за поставлений товар, але відповідач на надав відповіді на даний лист-вимогу та не сплатив заборгованість, чим порушив умови укладеного між сторонами договору та вимоги статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що факт передачі позивачем та прийняття відповідачем товару повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відповідач, в свою чергу, відзиву на позов та доказів оплати отриманого товару не подав, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар в розмірі 33707,12 грн. визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних від суми заборгованості в розмірі 1158,58 грн. за період з 01.01.2013 року по 02.06.2014 року та інфляційні втрати в розмірі 2413,39 грн. за період з 01.01.2013 року по 30.04.2014 року. В обґрунтування зазначених вимог позивачем наведено обґрунтований розрахунок річних та інфляційних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 1158,58 грн. за період з 01.01.2013 року по 02.06.2014 року та інфляційні втрати в розмірі 2413,39 грн. за період з 01.01.2013 року по 30.04.2014 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статті 625 наведеного вище Кодексу.

Крім основної суми заборгованості, 3 % річних та інфляційних, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 8373,27 грн., нараховану по кожній поставці товару окремо, за період з 01.01.2013 року по 28.03.2014 року.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статті 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно до статті 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно статей 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом, а стаття 547 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Так, відповідно до пункту 6.3 договору № 3/368 від 03.01.2012 року, в разі прострочення оплати товару за договором, відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі 0,2 % від простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 5 % простроченого платежу.

Відповідачем 10.07.2014 року заявлено суду у письмових поясненнях клопотання про застосування строку позовної давності, оскільки позивачем нараховано пеню з порушенням встановлених законом строків.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України визначена спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (стаття 261 Цивільного кодексу України).

Частиною третьою статті 267 зазначеного Кодексу передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Отже, сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові, як це визначено частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідачем було заявлено про застосуванням судом позовної давності, а позивачем, як встановлено судом під час судового розгляду даної справи, пропущено строк, в межах якого він міг звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права позивача, та не наведено суду обґрунтованих, поважних причин для поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача пені у розмірі 4376,72 грн. за період з 01.01.2013р. по 20.06.2013р.

Враховуючи викладене, суд вбачає достатні правові підстави для застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, що є ще однією підставою для відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 4376,72 грн., нарахованої за період з 01.01.2013р. по 20.06.2013р., оскільки з належно оформленим позовом до суду позивач звернувся лише 20.06.2014 року.

Пеня в розмірі 3996,49 грн. за період з 15.07.2013р. по 28.03.2014р. (а.с. 12) нарахована позивачем в межах позовної давності, але з порушенням вимог статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та частини другої статті 343 ГК України, якими визначено, що розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Обгрунтований розмір пені за період з 15.07.2013р. по 28.03.2014р. за розрахунком суду має складати суму 2046,93 грн. (а.с.12).

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені підлягають задоволенню частково, а саме: в сумі 2046,93 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені має бути відмовлено з вищевикладених підстав.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» (40004, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, Ідентифікаційний номер 05747991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Дніпропостач» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, буд. 1, кв. 4, Ідентифікаційний код 23357348) заборгованість за поставлений товар в розмірі 33707,21 грн., інфляційні втрати в розмірі 2413,39 грн., 3 % річних в розмірі 1158,58 грн., пеню в розмірі 2046,93 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1573,82 грн.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 6326,34 грн. - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.07.2014 року

Суддя П.І. Левченко