Рішення

від 11.07.2014 по справі 911/2087/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2014 р. Справа № 911/2087/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волес-Фарм»

до Приватного акціонерного товариства «Альба Україна»

про стягнення 394 253,37грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Кот А.С. (дов. № 01/02/14 від 01.02.2014р.);

Максимченко М.П. (керівник);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волес-Фарм» (далі - позивач) звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» (далі - відповідач) про стягнення 394 253,37грн. боргу за переданий згідно договору купівлі-продажу № КО-02 від 01.01.2012р. товар.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору купівлі-продажу № КО-02 від 01.01.2012р. товару.

18.06.2014р. до канцелярії господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову від 13.06.2014р. (вх. № 53/14 від 18.06.2014р.), згідно якої останній просив на підставі ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України накласти арешт на грошові кошти Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» у межах, заявлених у позовній заяві до стягнення 403 966,37грн., яка прийнята судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.05.2014р. порушено провадження у справі № 911/2087/14, розгляд справи призначено на 27.06.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.06.2014р. розгляд справи відкладено на 11.07.2014р.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011р. передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У судовому засіданні 11.07.2014р. суд, розглянувши заяву позивача про накладення арешту на грошові кошти Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» у межах, заявлених у позовній заяві до стягнення 403 966,37грн., вирішив відмовити у її задоволенні, оскільки заявником не доведено суду наявності підстав для застосування таких заходів до забезпечення позову.

У судовому засіданні 11.07.2014р. представники позивача підтримали позов повністю.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Відповідач в судові засідання 27.06.2014р. та 11.07.2014р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волес-Фарм» (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Альба Україна» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № КО-02, згідно якого продавець зобов'язався передавати лікарські засоби та вироби медичного призначення (у подальшому «товар») у власність покупця, а покупець - приймати та оплачувати їх, на умовах договору.

Доказом передачі товару у власність покупця є підписані уповноваженими представниками сторін видаткові накладні, оформлені належним чином (п. 3.6 договору).

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2., 5.3. договору покупець проводить оплату поставленого товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Оплата кожної товарної партії проводиться на умовах відстрочення платежу 45 календарних днів з дати підписання видаткових накладних. За спільною згодою сторони можуть встановлювати інші умови оплати кожної товарної партії.

Згідно п. 6.1. договору товар вважається зданим продавцем та прийнятим покупцем по кількості - з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Пунктом 11.5. договору передбачено, що договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2012 року.

14.12.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волес-Фарм» (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Альба Україна» (Покупець) укладено додаткову угоду № 3 до договору № КО-02 від 01.01.2012р., згідно якої сторони домовились, що договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до 31 грудня 2013 року.

27.12.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волес-Фарм» (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Альба Україна» (Покупець) укладено додаткову угоду № 4 до договору № КО-02 від 01.01.2012р., згідно якої сторони погодились змінити п. 11.5. договору, виклавши його у наступній редакції « 11.5. Цей договір діє до 31 грудня 2013р. включно».

Додатковою угодою № 5 до договору № КО-02 від 01 січня 2012 року сторони домовились змінити п. 5.2. договору, виклавши його у наступній редакції: « 5.2. Оплата кожної партії проводиться на умовах відстрочення платежу 60 календарних днів з дати підписання видаткових накладних.

25.01.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волес-Фарм» (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Альба Україна» (Покупець) укладено додаткову угоду № 6 до договору купівлі-продажу № КО-02 від 01.01.2012р., згідно якої сторони домовились, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014р.

На виконання п. 1.1. договору купівлі-продажу № КО-02 від 01.01.2012р. позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв товар на суму 394 253,37грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 21, 23-24, 26-27, 29-30, 32, 34-35, 37-38, 40, 42-43, 45, 47-48), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору та довіреностями (а.с. 22, 25, 28, 31, 33, 36, 39, 41, 44, 46, 49).

Відповідач свій обов'язок, передбачений п. 5.2. договору купівлі-продажу № КО-02 від 01.01.2012р., не виконав, суму боргу у розмірі 394 253,37грн. не сплатив, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 28.04.2014р. (а.с. 55), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору, довідкою ПАТ «ФІДОБАНК» (а.с. 96-97), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за переданий згідно договору купівлі-продажу № КО-02 від 01.01.2012р. товар на момент прийняття судового рішення склав 394 253,37грн.

Предметом позову є вимоги про стягнення 394 253,37грн. боргу за переданий згідно договору купівлі-продажу № КО-02 від 01.01.2012р. товар.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (абзац перший п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р.).

Суд встановив, що на виконання п. 1.1. договору купівлі-продажу № КО-02 від 01.01.2012р. позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв товар на суму 394 253,37грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 21, 23-24, 26-27, 29-30, 32, 34-35, 37-38, 40, 42-43, 45, 47-48), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору та довіреностями (а.с. 22, 25, 28, 31, 33, 36, 39, 41, 44, 46, 49); відповідач свій обов'язок, передбачений п. 5.2. договору купівлі-продажу № КО-02 від 01.01.2012р., не виконав, суму боргу у розмірі 394 253,37грн. не сплатив, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 28.04.2014р. (а.с. 55), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору, довідкою ПАТ «ФІДОБАНК» (а.с. 96-97), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за переданий згідно договору купівлі-продажу № КО-02 від 01.01.2012р. товар на момент прийняття судового рішення склав 394 253,37грн.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення 394 253,37грн. боргу за переданий, згідно договору купівлі-продажу № КО-02 від 01.01.2012р., товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Суд встановив, що позивачем за заявлену позовну вимогу про стягнення 394 253,37грн. сплачено 7 886грн. судового збору, хоча останній повинен був сплатити 7 885,07грн. (2 % від суми заявленого позову), переплативши до Державного бюджету України 0,93грн. (7 886грн. - 7 885,07грн.). Враховуючи те, що позивач безпідставно сплатив до Державного бюджету України 0,93грн. судового збору (які він не повинен був сплачувати), а у суду відсутні підстави для їх стягнення з відповідача, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 7 885,07грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, буд. 100; ідентифікаційний код 22946976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волес-Фарм» (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 4, корпус 5; ідентифікаційний код 37739680) 394 253 (триста дев'яносто чотири тисячі двісті п'ятдесят три гривні) 37 коп. боргу за переданий, згідно договору купівлі-продажу № КО-02 від 01.01.2012р., товар та 7 885 (сім тисяч вісімсот вісімдесят п'ять гривень) 07 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 15.07.2014р.

Суддя П.В. Горбасенко