Рішення

від 10.07.2014 по справі 906/662/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" липня 2014 р. Справа № 906/662/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Коліушко Є.В. - довіреність б/н від 03.06.2014р.;

від відповідача: Бесядовська Я.В. - довіреність б/н від 02.06.2014р.;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоруська косметична група" (м. Київ)

до Приватної фірми "Ана-Трейд" (м. Житомир)

про стягнення 43484,96 грн.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 01.07.14 до 10.07.14.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 43484,96грн., з яких: 40866,34грн. - основний борг, 2169,98грн. - пеня, 448,64грн. - 3% річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Надав письмове пояснення від 09.07.2014р. за вих.№86, з якого вбачається, що відповідачем після порушення провадження у справі частково виконано свої договірні зобов'язання на загальну суму 12614,78грн., а саме: здійснено часткове повернення товару постачальнику на суму 3614,78грн., що підтверджується накладними на повернення товару від покупця №90 від 01.06.2014р. на суму 1095,32грн. та №89 від 01.06.2014р. на суму 2519,46грн.; та сплачено 9000,00грн. боргу, що підтверджується банківськими виписками від 02.06.2014р. та від 25.06.2014р.

Представник відповідача в судовому засіданні позов в частині стягнення основного боргу визнав. Просив суд застосувати положення ч.3 ст.551 ЦК України про зменшення розміру неустойки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоруська косметична група" (постачальник/позивач) та Приватною фірмою "Ана-Трейд" (покупець/відповідач) було укладено договір на поставку товарів №18-09/13 (а.с.13-16), за умовами якого постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність від постачальника та оплачує товари відповідно до накладних (п.1.1 договору). Предметом поставки за цим договором є парфумерно-косметична продукція, засоби гігієни, санітарної та побутової хімії, надалі - "Товар" (п.1.2 договору).

Ціни на товар встановлюються у відповідності з відпускними цінами постачальника на момент відвантаження партії товару та вказуються у накладних та рахунках фактурах (п.2.1 договору).

Пунктом 2.2 даного договору сторони узгодили такий порядок оплати Товару: оплата в обсязі 100 % вартості партії Товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки Товару. Датою поставки товару вважається дата прийомки Товару Покупцем за видатковою накладною та/або товарно-транспортною накладною з відміткою представника покупця про отримання партії Товару (п.п.2.2.1 договору).

Розрахунки за цим Договором проводяться в національній валюті України шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника (п.2.3 договору).

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 46184,50грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, долученими до матеріалів справи (а.с.17-26).

За даними позивача, Приватна фірма "Ана-Трейд" здійснила часткове повернення товару на суму 5318,16грн., залишок несплаченої суми боргу за товар на день звернення до суду становив 40866,34 грн.

Разом з тим, після звернення позивача з даним позов до суду відповідач здійснив часткове повернення товару постачальнику на суму 3614,78грн., що підтверджується накладними на повернення товару від покупця №90 від 01.06.2014р. на суму 1095,32грн. та №89 від 01.06.2014р. на суму 2519,46грн.; та сплатив 9000,00грн. боргу, що підтверджується банківськими виписками від 02.06.2014р. та від 25.06.2014р.

Таким чином, на день розгляду справи у відповідача перед позивачем залишилась несплаченою заборгованість в сумі 28251,56грн., що не заперечується відповідачем. Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 2169,98грн. пені та 448,64грн.3% річних.

Несплата відповідачем коштів за поставлену продукцію стало приводом для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Згідно положень статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема з договору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити продукцію, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

Згідно з пунктом 1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 28251,56грн. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно із ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, що передбачена чинним законодавством України та даним договором (п.4.1 договору).

Згідно п.4.2 договору покупець несе відповідальність за прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Сторони узгодили, що положення п.6 ст.232 Господарського Кодексу (щодо обмеження строку нарахування штрафних санкцій) не застосовуються.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування 2169,98грн. - пені та 448,64грн. - 3% річних, суд дійшов до висновку, що вони здійснені вірно, відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення пені суд дійшов висновку, що воно задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 рудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд не приймає викладені у пояснені на позов доводи щодо зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки підтримання ділових стосунків з позивачем, намагання погасити наявну заборгованість та нарахування крім неустойки 3% річних не є підставою для зменшення штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань.

Виходячи з наведеного та рівності інтересів сторін, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не спростував, доказів сплати решти заборгованості не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 28251,56грн. - основного боргу, 2169,98грн. - пені та 448,64грн. - 3% річних є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного сторонами договору та такими, що підлягають задоволенню. В частині стягнення 12614,78грн. боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,77,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватної фірми "Ана-Трейд" (10031, м. Житомир, вул. Гранітна, 10, код 20429573)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоруська косметична група" (03118, м. Київ, просп. Червонозоряний, 128, код 38804535): 30870,18грн., з яких: 28251,56грн. - основний борг, 2169,98грн. - пеня, 448,64грн. - 3% річних, а також 1827,00грн. сплаченого судового збору.

3. В іншій частині позову провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено : 15 липня 2014 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (03080,м.Київ, вул. Червонопрапорна, 34)