Рішення

від 10.07.2014 по справі 906/848/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" липня 2014 р. Справа № 906/848/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-промислова група "Альбатрос" (м.Дніпропетровськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемь" (м. Житомир)

про стягнення 78765,87 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 78765,87грн., з яких: 38176,59грн. боргу за поставлений товар по договору поставки №19 від 04.01.13; 30621,27грн. штрафних санкцій; 6040,36грн. 36% річних; 3827,65грн. інфляційних.

Позивач свого представника в судове засідання не направив. 07.07.14 надіслав клопотання, в якому позовні вимоги підтримує та просить розглянути справу без участі його представника.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив. Ухвала, яка направлялась на адресу відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулась до суду з відміткою поштового відділення: "за закінченням терміну зберігання".

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Згідно п.3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11, за змістом зазначеної статті 64 ГПК ( 1798-12 ), зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельно-промислова група "Альбатрос" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕМЬ" (покупець/відповідач) укладено Договір поставки № 19 (а.с.9).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Позивач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі передати у власність Відповідача, а Відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити товарну продукцію (надалі іменується "товар"), що зазначена у накладних, які є додатками до цього Договору та є його невід'ємною частиною.

Згідно пункту 4.1. договору, Розрахунки за Договором здійснюються в безготівковій формі в національній валюті України протягом 30 календарних днів з дня поставки товару.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 43342,19грн., що підтверджується видатковими накладними:

№ рл - К00000925 від 10 грудня 2013 року на суму 25065,60 грн. з кінцевим терміном оплати 09.01.2014р.;

№ рл - К00000079 від 15 січня 2014 року на суму 12306,59 грн. з кінцевим терміном оплати 14.02.2014р.;

№ рл - К00000043 від 30 січня 2014 року на суму 5970,00 грн. з кінцевим терміном оплати 01.03.2014р.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За даними позивача, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав частково, сплативши позивачеві 5065,60грн., внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 38276,59грн. (43342,19-5065,60).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач контррозрахунку суми боргу не надав.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 38279,59грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.7.1.4 договору просить стягнути з відповідача штрафну санкцію, що згідно розрахунку позивача становить 30621,27грн. (а.с.3).

Пунктом 7.1.4 договору, передбачено, що у випадку порушення термінів оплати або поставки товарів, визначених цим договором, винна сторона сплачує на користь іншої сторони договірну штрафну санкцію у розмірі 0,5% від простроченої суми коштів або вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже визначена в пункті 7.1.4 договору штрафна санкція є пенею.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені, який заявлений до стягнення, не відповідає вимогам вказаного закону, оскільки перевищує розмір подвійної облікової ставки.

Згідно розрахунку позивача сума пені обрахована з урахуванням часткової сплати боргу, за період з 08.01.14 по 17.06.14 на всю суму боргу, яка становить 38276,59грн., не прийнявши до уваги, що частину неоплаченого товару поставлено після 08.01.14.

Господарським судом самостійно здійснено розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Обрахувавши штрафні санкції самостійно, суд дійшов висновку, що дана величина підлягає задоволенню в розмірі 2270,49грн., з розрахунку:

- по накладній № рл - К00000925 від 10.12.13 ; за період з 10.01.14 по 17.06.14 на суму боргу 20000,00грн., сума пені становить 1325,47грн.;

- по накладній № рл - К00000079 від 15.01.14; за період з 15.02.14 по 17.06.14 на суму боргу 12306,59грн., сума пені становить 657,81грн.;

- по накладній № рл - К00000043 від 30.01.14; за період з 02.03.14 по 17.06.14 на суму боргу 5970,00грн., сума пені становить 287,21грн.

В частині стягнення 28350,78грн. пені слід відмовити.

Позивач просить стягнути з відповідача 3827,65 грн. інфляційних за період з січня по травень 2014 р. та 6040,36 грн. 36% річних за період з 08.01.14 по 17.06.14 .

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.7.1.5 договору, за прострочення виконання грошового зобов'язання винна сторона зобов'язана сплатити відсотки у розмірі 36% річних від простроченої суми (ст.625 ЦК України)

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 36% річних приходить до висновку, що він проведений не правильно, оскільки частину неоплаченого товару поставлено після 08.01.14

Провівши розрахунок річних окремо по кожній накладній суд визначає їх розмір як 5227,59грн. з такого розрахунку.

- по накладній № рл - К00000925 від 10.12.13 ; за період з 10.01.14 по 17.06.14 на суму боргу 20000,00грн., за 158 днів, сума річних становить 20000х36%:365х 158 днів = 3116,71грн.;

- по накладній № рл - К00000079 від 15.01.14; за період з 15.02.14 по 17.06.14 на суму боргу 12306,59грн., за 122 дня, сума річних становить 12306,59х36%:365х122 дня = 1480,84грн.;

- по накладній № рл - К00000043 від 30.01.14; за період з 02.03.14 по 17.06.14 на суму боргу 5970,00грн., за 107 днів, сума річних становить 5970х36%:365х107 днів = 630,04грн.

Що стосується інфляційних нарахувань, то дана величина підлягає стягненню в заявленому розмірі, хоча в розрахунку позивач помилково застосував індекси інфляції, що були визначені за місяці, в яких відповідач, згідно договору, мав оплатити одержаний товар , крім того, припустився помилки обрахувавши дану величину в меншому розмірі ніж слід.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 49602,32грн., з яких: 38276,59грн. боргу, 2270,49грн. пені, 5227,59грн. річних, 3827,65грн. інфляційних. В частині позовних вимог про стягнення 28350,78грн. пені та 812,77грн. річних слід відмовити.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕМЬ" (10019, м. Житомир, вул. Комерційна, буд. 4; код ЄДРПОУ 36389780) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-промислова група "Альбатрос" (49010, м. Дніпропетровськ, вул. Погребняка, буд. 23, кв. 15, код ЄДРПОУ 33667707) - 38276,59грн. боргу, 2270,49грн. пені, 5227,59грн. річних, 3827,65грн. інфляційних, 1150,54грн. витрат на оплату судового збору.

3.Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 28350,78грн. пені та 812,77грн. річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 15.07.14

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-3-сторонам (рек. з повідом.)