Рішення

від 10.07.2014 по справі 909/662/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2014 р. Справа № 909/662/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П., при секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Концерну "СоюзЕнерго"

вул. Спаська, 8, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, 51200

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Монблан"

вул. Бельведерська, 27, м. Івано-Франківськ, 76010

вул. Коперника, 22/2, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення заборгованості в сумі 66 356 грн. 45 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Максименко С.В. - юрисконсульт, (довіреність №10/05 від 28.04.14);

від відповідача представники не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Концерн "СоюзЕнерго" звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монблан" про стягнення заборгованості в сумі 66 356 грн. 45 коп.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.14 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 10.07.14.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився; через канцелярію господарського суду направив клопотання (вих. № 7/08-2 від 08.07.14; вх. № 9739 від 09.07.14; а.с. 34) про розгляд справи без участі представника відповідача. В зазначеному вище клопотанні відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців в зв"язку з важким матеріальним становищем (фактичне призупинення господарської діяльності). Відповідач також направив суду відзив на позов (вих. № 7/08-1 від 08.07.14; а.с. 36) в якому ТзОВ "Монблан" позовні вимоги визнає в повному обсязі.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Присутнім в судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові. Щодо розстрочки виконання рішення суду позивач категорично заперечує.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 136 від 17.06.2013 в частині проведення розрахунку за отриманий товар у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 66 356 грн. 45 коп.

Згідно вимог ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, всебічно і повно з"ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 17 червня 2013 року між позивачем (надалі - постачальник) та відповідачем (надалі - покупець) укладено договір № 136 (а.с. 10) та специфікації: № 1 (а.с. 11), № 2 (а.с. 12), які є його невід"ємною частиною.

Зазначений вище Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками юридичних осіб, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України. Згідно приписів ст. 204 ЦК України, договір № 136 від 17.05.2013 є правомірним правочином, так як іншого (розірвання, припинення, скасування цього договору) сторонами суду не представлено.

Пунктом 9.7. договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків та гарантійних зобов"язань - до повного виконання сторонами своїх зобов"язань.

Пунктом 1.1 Договору сторони погодили, що постачальник по дійсному договору зобов"язується поставити : трубопровідну арматуру, в подальшому "товар" - в номеклатурі, асортименті, кількості, в строки та по цінах, вказаним у Специфікаціях (додатках до дійсного договору).

У відповідності до умов Договору, продукція поставлена на склад відповідача на умовах СРТ (Інкотермс 2000р.) на загальну суму 306356 грн. 45 коп.; даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями :

видаткової накладної № РН - 00726 від 01 липня 2013 року на суму 198672 грн.

(а.с. 13);

видаткової накладної № РН - 00811 від 18 липня 2013 року на суму

14049 грн. 72 коп. (а.с. 14);

видаткової накладної № РН - 00884 від 30 липня 2013 року на суму

82308 грн. 60 коп. (а.с. 15);

видаткової накладної № РН - 00961 від 15 серпня 2013 року на суму

11326 грн. 13 коп. (а.с. 16);

товарно-транспортної накладної від 1 липня 2013 року (а.с. 17);

товарно-транспортної накладної від 30 липня 2013 року (а.с. 18);

рахунку-фактури № СФ - 0000744 від 01 липня 2013 року на суму 198672 грн.

(а.с. 20);

рахунку-фактури № СФ - 0000838 від 18 липня 2013 року на суму 14049 грн. 72 коп.

(а.с. 21);

рахунку-фактури № СФ - 0000898 від 30 липня 2013 року на суму 82308 грн. 60 коп.

(а.с. 22);

рахунку-фактури № СФ - 0000977 від 15 серпня 2013 року на суму 11326 грн. 13 коп.

(а.с. 23).

Крім того, в якості доказу передання відповідачеві товару позивачем до матеріалів справи додані податкові накладні (а.с. 24-27), які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість, згідно видаткових накладних: № РН - 00726 від 01 липня 2013 року, № РН - 00811 від 18 липня 2013 року, № РН - 00884 від 30 липня 2013 року на суму 82308 грн. 60 коп., № РН - 00961 від 15 серпня 2013 року на суму 11326 грн. 13 коп. (а.с. 16).

Згідно з нормами Закону України "Про податок на додану вартість", продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено факт поставки відповідачу товару на суму 306356 грн. 45 коп.; отримання відповідачем товару відбулося в рамках договору № 136 від 17.06.2013.

Порядок розрахунків визначений в розділі 3 Договору та умовами Специфікацій.

Пунктом 3.1. Договору та умовами Специфікацій сторони погодили, що оплата за товар здійснюється в національній валюті України, шляхом перерахунку безготівкових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний в договорі протягом 10 банківських днів після поставки товару.

Покупець прийняті на себе договірні зобов"язання щодо проведення розрахунку за отриманий товар належним чином не виконав; оплату провів частково в сумі 240000 грн.; оплати залишку вартості товару в сумі 66 356 грн. 45 коп. станом на час розгляду справи відповідачем не здійснено.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію (вих. № 129 від 18.03.2014; а.с. 28 ) про сплату заборгованості по договору № 136 від 17.06.2013 в сумі 66 356 грн. 45 коп.

Відповідачем направлено відповідь на вищезазначену претензію (вих. № 4/3-1 від 03.04.2014 (а.с. 29) в якій ТзОВ "Монблан" визнає заборгованість перед концерном "СоюзЕнерго" в сумі 66 356 грн. 45 коп. та просить надати відстрочку по оплаті існуючої заборгованості до 01.06.2014. Проте, всупереч наданій відповіді, вимога позивача щодо сплати заборгованості залишена без задоволення.

Відповідно до ст. ст. 173, 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться у строк (термін) визначений у зобов'язанні (ч. 1 ст. 530 ЦК України), оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак, в силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки договір № 136 від 17.06.2013 скріплений підписами уповноважених на це осіб, затверджений печатками сторін, погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, дотримання положень такого Договору є обов'язковим як для позивача, так і для відповідача.

У відповідності до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні приписи містяться у ст. 712 ЦК України, яка наведена вище.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

26 червня 2014 року між сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 37). Зазначений вище акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Слід зазначити, що акт звіряння є певною формою фіксації юридично-значимих дій сторін, і ним, зокрема, оформляється інвентаризація дебіторської і кредиторської заборгованості. Цим актом встановлено непогашену заборгованість Відповідача перед Позивачем в сумі 66 356 грн. 45 коп.

Підписання Відповідачем вказаного акту свідчить про визнання ним своєї заборгованості перед Позивачем на зазначену в ньому суму, зокрема, згідно акту звіряння від 26.06.2014, відповідач визнав борг у сумі 66 356 грн. 45 коп.

Крім того, відповідачем визнається заборгованість в сумі 66 356 грн. 45 коп., що підтверджено письмово у відзиві (а.с. 36).

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 66 356 грн. 45 коп. на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості, підтверджений документально, визнається відповідачем та відповідає фактичним обставинам справи.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 66 356 грн. 45 коп. обгрунтована та підлягає задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення заборгованості рівними частинами на шість місяців слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з п.7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Тобто, при вирішенні питання щодо доцільності надання розстрочки виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін та докази, надані на підтвердження несприятливого фінансового стану.

Проте, відповідачем до клопотання про розстрочку виконання рішення суду, не долучено жодних доказів щодо обгрунтування обставин викладених у клопотанні.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду на 6 місяців та матеріали справи в цілому, врахувавши заперечення представника позивача, наявність значних інфляційних процесів у економіці держави, прийшов до висновку про відмову відповідачу в задоволенні вказаного клопотання.

З урахуванням вищевикладених обставин справи, з огляду на матеріальні інтереси як позивача так і відповідача та інші обставини справи, , у зв'язку з тим, що несвоєчасне повернення позивачеві коштів, призводить до значного погіршення матеріального становища концерну, суд приходить до висновку про відсутність у спірних правовідносинах виняткових обставин, які можуть бути підставою для розстрочки виконання судового рішення. З матеріалів справи не вбачається того, що відсутність розстрочки виконання судового рішення унеможливить виконання такого рішення або ускладнить його виконання.

Разом з тим, суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що це не позбавляє його можливості звернутися до суду в порядку ст. 121 ГПК України з аналогічним клопотанням про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення у справі № 909/662/14 на стадії виконання судового рішення, надавши суду відповідні документи і докази в обґрунтування необхідності надання відстрочки або розстрочки.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 173, 175, 193 ГК України, ст.ст. 204, 207, 208, 509, 525, 526, 610, 612, 629, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 33, 49, ст. 82, ст. ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Концерну "СоюзЕнерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монблан" про стягнення заборгованості в сумі 66 356 грн. 45 коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Монблан" (юридична адреса: вул. Бельведерська, 27, м. Івано-Франківськ, 76010; поштова адреса: вул. Коперника, 22/2, м. Івано-Франківськ, 76018; код 13658942) на користь Концерну "СоюзЕнерго"( вул. Спаська, 8, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, 51200; код 31965106) - заборгованість в сумі 66 356(шістдесят шість тисяч триста п"ятдесят шість) грн. 45 коп. та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.07.14

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"