Рішення

від 02.07.2014 по справі 910/24655/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24655/13 02.07.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Домус Меблі»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Будмайстер граніт»

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,

товариство з обмеженою відповідальністю «Ліндор»

про стягнення 571 141,89 грн.

Суддя Удалова О.Г. (головуючий)

Суддя Балац С.В.

Суддя Чеберяк П.П.

Представники учасників процесу:

від позивача Пасічна Т.О. (за довіреністю)

від відповідача Головня А.Є. (за довіреністю)

від третьої особи не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Ліндор» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Будмайстер граніт» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 571 141,89 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням умов договору про постачання та монтаж виробів з натурального каменю № 17/01-09-12 від 17.09.2012 р., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 564 507,00 грн., 44 931,71 грн. пені, три проценти річних у розмірі 21 925,81 грн., 72 098,39 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2013 р. порушено провадження у справі № 910/24655/13 та призначено її розгляд на 21.01.2014 р.

25.12.2013 р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, розгляд якої відкладено.

21.01.2014 р. представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав документи, які були долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав клопотання про відкладення розгляду спору, яке було задоволено судом, а також документи, які були залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 28.01.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

28.01.2014 р. представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2014 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 13.02.2014 р.

13.02.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, в яких відповідач просив суд в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача через загальний відділ діловодства суду подав заяву про уточнення позовних вимог, яка за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог. У вказаній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 564 507,00 грн. та три проценти річних у розмірі 6 634,89 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про їх зменшення підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував. Крім того, заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке було задоволено судом на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 04.03.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

24.02.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника товариства з обмеженою відповідальністю «Домус Меблі» надійшла заява про заміну позивача його правонаступником. Вказану заяву мотивовано тим, що 14.02.2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Ліндор» та товариством з обмеженою відповідальністю «Домус Меблі» було укладено договір про відступлення права вимоги № 14/02/14. Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю «Домус Меблі» є новим кредитором товариства з обмеженою відповідальністю «Будмайстер граніт». Вказана заява судом була задоволена.

04.03.2014 р. у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи складність спірних правовідносин, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати колегіально.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2014 р. було здійснено заміну позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Ліндор» його правонаступником товариством з обмеженою відповідальністю «Домус Меблі» (далі - позивач) та залучено до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю «Ліндор» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Ухвалою суду від 04.03.2014 р., на підставі розпорядження голови Господарського суду міста Києва від 04.03.2014 р., справу № 910/24655/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Удалова О.Г. (головуючий), Ковтун С.А., Омельченко Л.В. та призначено її до розгляду на 01.04.2014 р.

06.03.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору.

01.03.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва б/н від 01.04.2014 р., у зв'язку з надходженням заяви судді Омельченка Л.В. про виведення його зі складу колегії суддів, яка розглядає справу № 910/24655/13, вказану справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Удалова О.Г. (головуючий), Ковтун С.А., Курдельчук І.Д.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.04.2014 р. справу № 910/24655/13 прийнято до провадження.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2014 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 15.04.2014 р.

15.04.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Від представника відповідача через загальний відділ діловодства суду надійшли заперечення на позовну заяву, в яких відповідач просив суд в задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2014 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 29.04.2014 р.

28.04.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва б/н від 29.04.2014 року, в зв'язку з великою завантаженістю судді Ковтуна С.А., справу № 910/24655/13 передано для розгляду колегії суддів у складі: Удалова О.Г. (головуючий), Курдельчук І.Д., Чеберяк П.П.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.04.2014 р. справу № 910/24655/13 прийнято до провадження.

29.04.2014 р. представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2014 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 21.05.2014 р.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва б/н від 21.05.2014 р., у зв'язку з припиненням повноважень судді Курдельчука І.Д., справу № 910/24655/13 передано для розгляду колегії суддів у складі: Удалова О.Г. (головуючий), Митрохіна А.В., Чеберяк П.П.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.05.2014 р. справу № 910/24655/13 прийнято до провадження.

21.05.2014 р. у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 02.06.2014 р.

02.06.2014 р. у судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 11.06.2014 р.

11.06.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2014 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 02.07.2014 р.

02.07.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. у відпустці, справу було прийнято до провадження колегією суддів у складі Удалова О.Г. (головуючий), Балац С.В., Чеберяк П.П.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечував.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Крім того, в судовому засіданні була розглянута заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на поточних та депозитних рахунках відповідача, а також на все інше рухоме та нерухоме майно відповідача, подана представником ТОВ «Ліндор» 25.12.2013 р.

Вказана заява була мотивована тим, що представники відповідача ухиляються від будь-яких переговорів, у в'язку з чим представник ТОВ «Ліндор» вважав, що має обґрунтовані підстави стверджувати, що відповідач надалі ухилятиметься від виконання свого зобов'язання.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011 р. роз'яснено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011 р., достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що накладення арешту на усі рахунки та майно відповідача матиме наслідком повне припинення його господарської діяльності. Крім того, зважаючи на те, що ТОВ «Ліндор» вимагало накладення арешту на все майно відповідача, суд дійшов висновку про те, що такий захід забезпечення позовних вимог неспіврозмірний з обсягом прав, про захист яких просило ТОВ «Ліндор».

Також представник ТОВ «Ліндор» документів, які підтверджують, що не вжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим або утруднить виконання рішення господарського суду в даній справі, суду не надав.

Так, суд вважає, що заява про забезпечення позову, подана представником ТОВ «Ліндор» 25.12.2013 р., задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні 02.07.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

17.09.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Ліндор» (далі - ТОВ «Ліндор» або замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Будмайстер граніт» (далі - ТОВ «Будмайстер граніт» або виконавець) був укладений договір про постачання та монтаж виробів із натурального каменю № 17/01-09-12 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, виконавець за завданням замовника зобов'язується поставити вироби, повне найменування, виробник, країна походження, кількість і ціна яких зазначається в специфікаціях на вироби із натурального каменю, які є невід'ємними додатками до цього договору, і виконати роботу, пов'язану із монтажем цих виробів, повне найменування обсяг та ціна яких зазначається в специфікаціях на роботи із монтажу виробів із натурального каменю, які є невід'ємним додатком до даного договору, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти вироби та роботу, та здійснити її оплату на умовах даного договору.

Згідно з п. 3.1 Договору, сума договору становить 600 819,95 грн. (шістсот тисяч вісімсот дев'ятнадцять гривень 95 коп.), крім того податок на додану вартість 20% 120 163,99 грн. (сто двадцять тисяч сто шістдесят три гривні 99 коп.), всього з урахуванням ПДВ складає 720 983,94 грн. (сімсот двадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят три гривні 94 копійки). Ціна договору складається з вартості робіт та виробів і визначається на підставі специфікацій, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що замовник здійснює 100% передплати згідно з сумою, вказаною в специфікації № 1, протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з моменту підписання даного договору.

Виконавець зобов'язується завершити постачання матеріалів та виконання роботи у 75-денний строк з моменту підписання даного договору (п. 4.6 Договору).

Зі специфікації на вироби із натурального каменю (додаток № 1 до Договору) вбачається, що загальна вартість товару становить 564 507,00 грн.

01.10.2012 р. на виконання умов Договору ТОВ «Ліндор» перерахувало на користь ТОВ «Будмайстер граніт» грошові кошти в розмірі 564 507,00 грн., що підтверджується банківською випискою, копія якої долучена до матеріалів справи.

Проте ТОВ «Будмайстер граніт» вироби із натурального каменю ТОВ «Ліндор» не передав, роботи пов'язані із монтажем цих виробів не виконав.

Відповідно до п. 9.2 Договору, замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір шляхом направлення виконавцю письмового повідомлення за 20 календарних днів до дати розірвання. Датою розірвання договору вважатиметься дата, зазначена в письмовому повідомленні. У цьому разі виконавець зобов'язується повернути замовнику грошові кошти, отримані в якості авансу, протягом трьох банківських днів з дати отримання письмової вимоги замовника.

16.09.2013 р. ТОВ «Ліндор» направило на адресу ТОВ «Будмайстер граніт» лист № 01-02/63 про дострокове розірвання Договору, що підтверджується фіскальним чеком № 1876, копія якого наявна в матеріалах справи. У вказаному листі ТОВ «Ліндор» повідомило про розірвання договору на підставі п. 9.2 Договору та просило повернути грошові кошти у розмірі 564 507,00 грн. протягом трьох робочих днів.

Разом з тим, ТОВ «Ліндор» не вказало дату, з якої Договір необхідно вважати розірваним, як це передбачено п. 9.2 Договору. Враховуючи вказане положення Договору, суд дійшов висновку про те, що Договір повинен був припинити свою дію з 07.10.2013 р.

Проте, 07.10.2013 р. між ТОВ «Ліндор» та ТОВ «Будмайстер граніт» була укладена додаткова угода до Договору (далі - Додаткова угода).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що ТОВ «Ліндор» відмовилось від розірвання Договору, а сторони змінили його умови шляхом укладення Додаткової угоди.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди, сторони дійшли згоди викласти п. 1.1 Договору в наступній редакції: «Виконавець за завданням замовника зобов'язується поставити вироби з натурального каменю згідно додатку № 1 до даного договору належної якості (в подальшому товар), а замовник оплатити поставлений товар».

Згідно з п. 3 Додаткової угоди, сторони дійшли згоди викласти п. 3.1 Договору в наступній редакції: «Сума договору становить 470 422,50 грн., крім того податок на додану вартість 20% 94 084,50 грн., а всього з урахуванням ПДВ складає 564 507,00 грн.»

Сторони домовились викласти п. 4.1 Договору в наступній редакції: «Сторони дійшли згоди, що товар повинен бути поставлений замовнику в термін, погоджений в усній чи письмовій формі з виконавцем, на кожну окрему партію товару».

Згідно з твердженнями ТОВ «Ліндор», ТОВ «Будмайстер граніт» товар не поставив.

З метою досудового врегулювання спору, ТОВ «Ліндор» направило на адресу ТОВ «Будмайстер граніт» вимогу № 01/02/ від 29.11.2013 р. про повернення грошових коштів за Договором. ТОВ «Ліндор» вимагало невідкладно повернути аванс, сплачений ним за Договором в розмірі 564 507,00 грн.

ТОВ «Будмайстер граніт» на вказану вимогу відповіді не надало, аванс ТОВ «Ліндор» не повернуло.

У зв'язку з цим, ТОВ «Ліндор» звернулось до суду, просило стягнути з ТОВ «Будмайстер граніт» основний борг у сумі 564 507,00 грн., 44 931,71 грн. пені, три проценти річних у розмірі 21 925,81 грн., 72 098,39 грн. штрафу.

13.02.2014 р. представник ТОВ «Ліндор» через загальний відділ діловодства суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог. У вказаній заяві ТОВ «Ліндор» просило суд стягнути з ТОВ «Будмайстер граніт» основний борг у сумі 564 507,00 грн. та три проценти річних у розмірі 6 634,89 грн.

13.02.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника ТОВ «Будмайстер граніт» надійшли заперечення на позов, в яких ТОВ «Будмайстер граніт», зокрема, стверджувало, що 07.10.2013 р. на замовлення ТОВ «Ліндор» здійснило поставку товару на загальну суму 554 850,00 грн. На підтвердження викладеного представник ТОВ «Будмайстер граніт» долучив до матеріалів справи копії видаткової накладної № 0710 від 07.10.2013 р. та довіреності № 7 від 07.10.2013 р., виданої ТОВ «Ліндор» особі, уповноваженій на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Будмайстер граніт». Крім того, ТОВ «Будмайстер граніт» вказувало, що заявка на поставку решти товару від ТОВ «Ліндор» не надходила.

Як вбачається з видаткової накладної № 0710 від 07.10.2013 р., відомості щодо отримання товару ТОВ «Ліндор», а саме підпис уповноваженого представника ТОВ «Ліндор» про отримання товару, його прізвище, ім'я, по батькові та посада відсутні, печаткою не завірені.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 4.2 Додаткової угоди, датою поставки товару виконавцем у власність замовника є дата зазначена в накладній на відпуск товару (кожної окремої партії).

Товар вважається поставленим виконавцем та переданим у власність замовника з моменту підписання замовником накладних, які свідчать про факт отримання товару (п. 4.3 Додаткової угоди).

Пунктом 4.4 Додаткової угоди передбачено, що фактично оформлені накладні на відпуск товару, виписані на підставі довіреностей на одержання матеріальних цінностей (товару), відповідно до вимог діючого законодавства України є належним підтвердженням права власності замовника на товар.

Так, суд дійшов висновку про те, що видаткова накладна № 0710 від 07.10.2013 р. оформлена з порушенням вимог чинного законодавства та умов Додаткової угоди, у зв'язку з чим не може бути належним і допустимим доказом передання ТОВ «Будмайстер граніт» товару ТОВ «Ліндор».

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 6 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З акту «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ліндор» (код 37332426) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 15.01.2014 р.» № 193/26-56-22-03-09/37332426 від 28.01.2014 р., складеного Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, зокрема, вбачається, що в ході перевірки встановлено, що ТОВ «Ліндор» (код ЄДРПОУ 37332426) здійснило перерахування коштів за роботи, які не були виконані, а саме 01.10.2012 р. у розмірі 564 507,00 грн. на користь ТОВ «Будмайстер граніт» за договором № 17/01-09-12 від 17.09.2012 р.

Разом тим, відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами Додаткової угоди передбачено, що товар повинен бути поставлений замовнику (ТОВ «Ліндор») в термін, погоджений в усній чи письмовій формі з виконавцем (ТОВ «Будмайстер граніт»), на кожну окрему партію товару.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Представник ТОВ «Ліндор» документів, які підтверджують звернення до ТОВ «Будмайстер граніт» з вимогою про поставку оплаченого товару, суду не надав.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, суд дійшов висновку про те, що строк виконання ТОВ «Будмайстер граніт» зобов'язання щодо поставки товару, оплаченого ТОВ «Ліндор», на момент звернення останнього до суду не настав.

24.02.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника товариства з обмеженою відповідальністю «Домус Меблі» (далі - ТОВ «Домус Меблі») надійшла заява про заміну позивача його правонаступником, яка була задоволена судом. Вказана заява була подана у зв'язку з тим, що ТОВ «Ліндор» передало ТОВ «Домус Меблі» право вимоги виконання зобов'язання до ТОВ «Будмайстер граніт».

Так, 14.02.2014 р. між ТОВ «Ліндор» та ТОВ «Домус Меблі» був укладений договір про відступлення права вимоги № 14/02/14 (далі - Договір № 14/02/14).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 14/02/14, первісний кредитор (ТОВ «Ліндор») передає новому кредитору (ТОВ «Домус Меблі») належне йому право вимоги боргу від товариства з обмеженою відповідальністю «Будмайстер граніт» (код ЄДРПОУ: 35093502), яке належить йому на підставі договору № 17/01-09-12 від 17.09.2012 р., а новий кредитор приймає право вимоги, що належне первісному кредитору за цим боргом.

Пунктом 3.1.3 Договору № 14/02/14 передбачено, що первісний кредитор (ТОВ «Ліндор») зобов'язаний передати поточному кредитору (ТОВ «Домус Меблі») усі необхідні документи, які засвідчують права що передаються, в термін не пізніше п'яти робочих днів після набуття чинності цим договором, та інформацію яка важлива для їх здійснення.

З акту приймання-передачі документів від 14.02.2014 р. вбачається, що ТОВ «Ліндор» передало ТОВ «Домус Меблі» копію Договору № 17/01-09-12 про постачання та монтаж виробів із натурального каменю від 17.09.2012 р. та копію ухвали Господарського суду міста Києва від 20.12.2013 р. по справі № 910/24655/13.

Таким чином, ТОВ «Ліндор» передало ТОВ «Домус Меблі» не всі документи, на яких ґрунтувалось право вимоги першого, зокрема ТОВ «Ліндор» не передало ТОВ «Домус Меблі» Додаткову угоду до Договору, укладену 07.10.2013 р. У зв'язку з цим, новому кредитору - ТОВ «Домус Меблі», не було відомо про зміни умов виконання ТОВ «Будмайстер граніт» зобов'язань, взятих на себе згідно з умовами Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору № 14/02/14, новий кредитор сплачує первісному кредитору суму в розмірі 564 507 (п'ятсот шістдесят чотири тисячі п'ятсот сім) гривень 00 копійок.

Представник ТОВ «Домус Меблі» документів, які підтверджують сплату на користь ТОВ «Ліндор» грошових коштів в розмірі 564 507,00 грн., суду не надав.

Крім того, 03.04.2014 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців-підприємців було внесено запис про припинення ТОВ «Ліндор».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 516 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 10.2 Договору, жодна із сторін не має права передавати свої права за цим договором третій стороні без письмової згоди другої сторони.

02.07.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника ТОВ «Будмайстер граніт» надійшли додаткові письмові пояснення. У вказаних поясненнях ТОВ «Будмайстер граніт» вказувало на те, що не надавало згоди, в тому числі письмової, на заміну кредитора у зобов'язанні. У зв'язку з цим, вважало договір № 14/02/14 від 14.02.2014 р. нікчемним на підставі ч. 1 ст. 215 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного процесуального кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). (ч.ч. 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивний правочин визнається судом недійсним .

Таким чином, правочин, дія якого не спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, віднесені законодавством до недійсних , тобто таких правочинів, недійсність яких повинна бути встановлена судом.

Представник ТОВ «Будмайстер граніт» документів, які підтверджують визнання договору про відступлення права вимоги № 14/02/14 від 14.02.2014 р. недійсним, суду не надав. Інших заперечень щодо передання права вимоги представник ТОВ «Будмайстер граніт» не наводив, зустрічного позову про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 14/02/14 від 14.02.2014 р. не заявив.

Отже, згідно з положеннями ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав , якщо інше не встановлено договором або законом.

ТОВ «Ліндор» не довело, що на момент його звернення до суду строк виконання зобов'язання ТОВ «Будмайстер граніт» настав та, відповідно, не довело, що ТОВ «Будмайстер граніт» прострочило виконання зобов'язання, взятого на себе згідно з умовами Договору про постачання та монтаж виробів із натурального каменю № 17/01-09-12 від 17.09.2012 р. У зв'язку з цим, у ТОВ «Ліндор» не виникло право вимагати повернення грошових коштів у розмірі 564 507,00 грн., сплачених в межах виконання вказаного Договору, на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Таким чином, на момент укладення договору про відступлення права вимоги № 14/02/14 від 14.02.2014 р. ТОВ «Ліндор» не мало права вимагати від ТОВ «Будмайстер граніт» повернення сплачених грошових коштів, а отже, не могло передати вказане право ТОВ «Домус Меблі».

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на товариство з обмеженою відповідальністю «Ліндор».

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 14.07.2014 р.

Суддя (головуючий) О.Г. Удалова

Суддя С.В. Балац

Суддя П.П. Чеберяк