Рішення

від 10.07.2014 по справі 910/12565/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12565/14 10.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тритон-3311»

До Державного підприємства «Управління відомчої воєнізованої охорони»

Про стягнення 66 100,00 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Бітяков Д.М. - по дов. № б/н від 13.01.2014

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тритон-3311» про стягнення з Державного підприємства «Управління відомчої воєнізованої охорони» 66 100,00 грн. основного боргу, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору субпідряду № 36/10/12 від 22.10.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2014 порушено провадження у справі № 910/12565/14 та призначено її до розгляду на 10.07.2014.

Позивач в судовому засіданні 10.07.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 10.07.2014 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 26.06.2014 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 26.06.2014 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: м. Київ, вул. Фрунзе, 85, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 09.07.2014 є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт з ухвалою був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку Київ-80 з довідкою форми-20 без вручення адресату з позначкою «організація вибула».

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 10.07.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

22.10.2012 між Державним підприємством «Управління відомчої воєнізованої охорони» (підрядчик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тритон-3311» (субпідрядчик) було укладено договір субпідряду № 36/10/12 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору в рамках даного договору субпідрядник надає у розпорядження підрядника охоронців для несення служби на охоронюваних підрядником об'єктах, в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг охорони за період з жовтня 2012 року по жовтень 2013 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 66 100,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 2.1. договору субпідрядник надає охоронців з метою здійснення ними під керівництвом представників підрядчика охорони державної та приватної власності.

Відповідно до п. 2.2. договору фактичне надання субпідрядником послуг за даним договором фіксується сторонами в двосторонньому акті здачі-приймання виконаних робіт, який складається щомісячно та підписується не пізніше 3 числа наступного за звітним місяцем.

Згідно з п. 3.1. договору вартість послуг з охорони, які надаються субпідрядником підряднику, відображається щомісячно в акті виконаних робіт, та в місяць становить 15 360,00 грн. з ПДВ.

01.07.2013 сторонами укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни до п. 3.1. договору визначивши розмір послуг на місяць в сумі 25 900,00 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 3.3. договору вартість послуг субпідрядника визначається згідно акту здачі-приймання виконаних робіт, який підписується не пізніше 5 робочих днів від останнього числа місяця в якому надавались послуги.

Позивачем до позовної заяви подано наступні акти прийому-здачі робіт (надання послуг), які підписано та скріплено печатками обох сторін:

№ 1180 від 31.10.2012 на суму 8 180,00 грн.,

№ 1294 від 30.11.2012 на суму 15 300,00 грн.,

№ 1326 від 29.12.2012 на суму 15 300,00 грн.,

№ 117 від 31.01.2013 на суму 15 300,00 грн.,

№ 238 від 28.02.2013 на суму 15 300,00 грн.,

№ 357 від 31.03.2013 на суму 15 300,00 грн.,

№ 480 від 30.04.2013 на суму 15 300,00 грн.,

№ 601 від 31.05.2013 на суму 15 300,00 грн.,

№ 717 від 30.06.2013 на суму 25 900,00 грн.,

№ 846 від 31.07.2013 на суму 25 900,00 грн.,

№ 959 від 31.08.2013 на суму 25 900,00 грн.,

№ 1067 від 30.09.2013 на суму 25 900,00 грн.,

№ 1197 від 31.10.2013 на суму 13 400,00 грн.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 5.1.2. договору підрядчик зобов'язався сплатити послуги субпідрядника по наданню охоронців в строки, зазначені в п. 3.2. даного договору.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість наданих послуг у визначений договором строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем за період з жовтня 2012 року по жовтень 2013 року, яка згідно акту звірки взаєморозрахунків, який підписано та скріплено печатками обох сторін, складає 66 100,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в загальному розмірі 66 100,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Управління Товариства з обмеженою відповідальністю «Тритон-3311» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Управління відомчої воєнізованої охорони» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 85, код ЄДРПОУ 02072239) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тритон-3311» (69095, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 117-Б, код ЄДРПОУ 33795851) 66 100 (шістдесят шість тисяч сто) грн. 00 коп. основного боргу, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 15.07.2014.

СуддяВ.В. Сівакова