Рішення

від 16.06.2014 по справі 443/294/14-ц

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/294/14-ц

Провадження № 2/443/192/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2014 року Жидачівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого- судді Цюмрака М.Д.

при секретарі Шальвіра І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства "Інтермосфін" та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермосфін" про стягнення коштів за нікчемним правочином в порядку ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів", -

встановив:

Представник позивача за дорученням ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом до приватного підприємства "Інтермосфін" та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермосфін" про стягнення коштів за нікчемним правочином в порядку ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів" в сумі 3835 грн..

Позовні вимоги мотивує тим, що 10.01.2014 року позивачем ОСОБА_1 із ТзОВ "Інтермосфін" було укладено договір №001385 про надання безвідсоткової позики та із відповідачем ПП "Інтермосфін" договір №01385 про надання інформаційних, консультаційних послуг та послуг з пошуку інформації та цього ж дня через банківську установу ним було проведено оплату на розрахунковий рахунок відповідача коштів в сумі 3800 грн. та сплачено за послуги банку кошти в сумі 35 грн.. У подальшому, при детальному ознайомленні із умовами вказаних договорів ним було з"ясовано, що ТзОВ "Інтермосфін" грошей не видає та не кредитує, а відповідач ПП "Інтермосфін" лише сприяє розвиткові діяльності ТзОВ "Інтер-мосфін", тобто, що вказані договори ним були укладені під впливом обману, з застосуванням нечесної підприємницької практики і є нікчемними. Із посиланням на вимоги Закону України "Про захист прав споживачів" та ст.ст.215,216 ЦК України, просила стягнути із відповідача приватного підприємства "Інтермосфін" на користь позивача 3 835 грн..

У судове засідання позивач та її представник не з'явились, надали заяви про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, проти проведення заочного розгляду справи не заперечили.

Представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, у судове засідання повторно не з'явились також, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про спірні правовідносини сторін, а тому за письмовою згодою позивача суд вважає за можливе провести заочний розгляд даної справи на підставі наявних у справі доказів згідно статей 224-226 ЦПК України та у відсутності сторін відповідно до вимог статей 158, 169 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що відповідно до Договору №001386 від 10.012.2014 року, укладеного між ТзОВ "Інтермосфін" та ОСОБА_1, товариство зобов"язується вчинити від імені та за рахунок позивача певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики, зазначеної у додатку №1 до даного договору на умовах діяльності програми "Легкий старт". Із аналізу інших умов договору вбачається, що ТзОВ " Інтермосфін" не надає позик, а формує лише групу клієнтів системи, які за рахунок власних внесків формують фонд групи за рахунок сплати щомісячних платежів учасників групи.

Згідно Договору 001385 від 10.01.2014 року укладеного між ОСОБА_1, як замовником та ПП "Інтермосфін", як виконавцем, останній приймає на себе зобов»язання за обумовлену плату надати замовнику інформаційні, консультаційні послуги та послуги з пошуку інформації. Вартість послуг становить 3800 грн. та сплачується через банківські установи на поточний рахунок виконавця протягом одного банківського дня з моменту укладання договору.

Відповідно до квитанцій № 149А39110 від 10.01.2014 року позивач сплатив 3800 грн. на рахунок відповідача, як плату за послуги по договору № 00001385 та 35 грн. комісію банку за перерахунок коштів.

За положеннями ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, вказаний закон встановив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Отже, встановивши, що консультаційні послуги надавалися щодо подальшої участі позивача у програмі діяльності "Легкий старт" з метою одержання безвідсоткової позики, яка надавалася виключно за рахунок внесків самих учасників фонду програми, без залучення коштів товариства, а розподіл коштів фонду учасників являє собою реалізацію діяльності пірамідальної схеми, суд приходить до висновку, що спірні договори, укладені позивачем з відповідачем та третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, ввели в оману позивача, оскільки не направлені на реальне настання наслідків та порушують споживчі права позивача, оскільки укладені з використанням нечесної підприємницької практики відповідачів.

Враховуючи викладене, спірні договори, укладені позивачем з відповідачем є недійсними в силу ч.6 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ч.1,2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Тому спірні договори, укладені між позивачем та відповідачем є нікчемними внаслідок того, що їх недійсність передбачена законом, а саме ч.6 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" за №9 від 06.11.2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

За змістом ст.216 ЦК України та, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину.

Відповідно до положень ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Отже, встановивши нікчемність спірних договорів, в силу положень ст.216 ЦК України суд застосовує реституцію, а відтак ПП "Інтермосфін" має повернути ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 3800 грн., які були сплачені ним при укладенні спірних договорів.

Комісійна винагорода банку за переказ грошових коштів стягненню з ПП "Інтермосфін" не підлягає, оскільки за змістом норми ч.1 ст.216 ЦК України сторона повинна повернути другій стороні лише те що вона одержала на виконання цього правочину. Позаяк винагороду за переказ коштів отримував банк, який не був стороною нікчемного правочину, ця сума не може бути стягнута з відповідача в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

З відповідача відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати в дохід держави у відповідності до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.10,60,88,209, ЦПК України, ст.ст.203,215,216,227 ЦПК України, Закону України "Про захист прав споживачів", суд,-

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Інтермосфін" (м.Харків, пров.Театральний,11/13, код ЄДРПОУ: 38774857) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя с. Садки Жидачівського району Львівської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, сплачений та документально підтверджений платіж в сумі 3800 (три тисячі вісімсот) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з приватного підприємства "Інтермосфін" (м.Харків, пров.Театральний,11/13, код ЄДРПОУ: 38774857) на користь держави судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) гивні 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Жидачівський районний суд Львівської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий-суддя:: підпис

Суддя Жидачівського

районного суду М.Д. Цюмрак