Рішення

від 08.07.2014 по справі 922/2532/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2014 р.Справа № 922/2532/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом "Фізіко-технічний інститут низьких температур ім. Б. І. Вєркіна" НАНУ, м. Харків до Науково-виробничого і комерційного приватного підприємства "Оберон", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 60361,20 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - Волочаєва О.В., дов. № 64/1 від 08.01.2014 року, Репін В.М., дов. № 64/687 від 16.09.2013р.

Представник відповідача - Зиноватна Л.М. (директор).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фізико-технічний інститут низьких температур ім. Б.І. Вєркіна Національної академії наук України, м. Харків, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Науково-виробничого і комерційного приватного підприємства "Оберон", м. Харків, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 60361,20 грн. (з яких: суму заборгованості в розмірі 57439,82 грн., пеня в розмірі 2921,38 грн.), яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов"язань за договором оренди № 4-0 від 12.01.2012р., та договором про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача № 4-К від 12.01.2012р. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 25.06.2014р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 08.07.2014р. об 11:15 год.

У призначеному судовому засіданні 08.07.2014р. поредставник позивача надав заяву про зменшення розмірі позовних вимог (вх. № 23287), у зв"язку з частковою сплатою відповідачем суми боргу, заявленого до стягнення. Відповідно до розрахунку, позивач просить суд стягнути на свою користь заборгованість в розмірі 16638,94 грн., яка складається з: 13717,56 грн. - сума основної заборгованості; 2921,38 грн. - пеня. Також, на виконання вимог ухвали суду від 25.06.2014р. позивачем надані додаткові докази по справі (вх. № 22910), які судом долучені до матеріалів справи.

Згідно частини 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи викладене, суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству, розгляд справи продовжено з її урахуванням.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.07.2014р. проти задоволення позову не заперечував, через канцелярію суду надав додаткові докази по справі (вх. № 23316), в яких підтвердив сплату 49568,89 грн. Надані письмові пояснення судом долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 08.07.2014р. сторони наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до розпорядження Президії Національної академії наук України №814 від 16.12.2011р., 12.01.2012р. між Фізико-технічним інститутом низьких температур ім. Б.І. Вєркіна (позивач, орендодавець) та Науково-виробничим комерційним приватним підприємством "Оберон" (відповідач, орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 4-О.

Відповідно до п. 1.1. договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлове приміщення, загальною площею 232 кв.м., розміщене за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 47, що перебуває на балансі позивача.

Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 12.01.2012р.

Згідно з п. 3.1. договору оренди, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1995р. № 786 зі змінами, або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за перший місяць оренди - 5575,23 грн. Крім орендної плати, орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця: відшкодування податку за землю (за цим договором) та відшкодування комунальних платежів, витрат на утримання будинку таприлеглої території, інших витрат (за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору, орендна плата перераховується орендарем відповідно до вимог законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця.

Пунктом 3.6. сторони передбачили, що орендна плата, перераховано невчасно або не вповному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь балансоутримувача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з п. 10.1. договору, договір укладено строком до 31.12.2014р.

Також, відповідно до матеріалів справи, 12.01.2012р. між сторонами договору оренди №4-О від 12.01.2012р. укладено договір №4-К про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача, понесених ним на придбання для оренди комунальних послуг та на утримання загальноінститутської інфраструктури.

Згідно з п. 2.1.1. договору, балансоутримувач зобов"язується надавати можливість орендарю безперебійного користування комунальними послугами, вказаними у додатку до цього договору, необхідними для здійснення орендарем своєї господарчої діяльності.

Відповідно до п. 2.2.7. даного договору, орендар зобов"язаний не пізніше 23 числа поточного місяця отримувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунки та інші документи щодо спожитих протягом місяця ресурсів (комунальних, експлуатаційних, тощо) і здійснювати відповідну плату на казначейський рахунок балансоутримувача не пізніше останнього дня поточного місяця.

Пунктом 2.2.8. договору передбачено нарахування орендарю пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми нарахованих платежів за кожен день прострочки, при несвоєчасному внесенні плати за придбані для орендаря комунальні послуги та на утримання загальноінститутської інфраструктури.

Даний договір укладено на строк дії основного договору до 31.12.2014р. (п. 6.1.)

Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом всього терміну дії договору оренди належним чином виконував взяті на себе зобов'язання, однак, відповідач порушив умови договру №4-О стосовно своєчасності та повноти сплати орендної плати та умови договору № 4-К стосовно сплати спожитих ресурсів (комунальних експлуатаційних, тощо), в зв"зку з чим позивачем на адресу відповідача були направлені претензій №12 від 05.03.2014р., №13 від 05.03.2014р., №№ 40, 41, 42, 43 від 26.05.2014р.

На вказані вимоги, відповідач частково сплатив існуючу заборгованість за договорами №№ 4-О, 4-К, яка, за розрахунком позивача, станом на 08.07.2014р. (відповідно до заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог) становить -16638,94 грн., яка складається з: 13717,56 грн. - сума основної заборгованості ; 2921,38 грн. - пеня. Дана сума заборгованості не заперечується відповідачем, але на час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем зазначеної суми заборгованості в добровільному порядку, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Окрім того, суд відзначає, що на вказані правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року із наступними змінами та доповненнями, відповідно до ч. 1 ст. 2 якого, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Крім того, згідно частини 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до частини 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач визнав пред"явлену до стягнення суму заборгованості, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 13717,56 грн. за договором оренди № 4-О, та договором про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача, понесених ним на придбання для оренди комунальних послуг та на утримання загальноінститутської інфраструктури №4-К від 19.03.2012 року, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачі просять стягнути з відповідача 2921,38 грн. пені.

Так, пунктом 3.6. договору оренди № 4-О сторони передбачили, що орендна плата, перераховано невчасно або не вповному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь балансоутримувача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Також, пунктом 2.2.8. договору про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача, понесених ним на придбання для оренди комунальних послуг та на утримання загальноінститутської інфраструктури №4-К передбачено нарахування орендарю пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми нарахованих платежів за кожен день прострочки, при несвоєчасному внесенні плати за придбані для орендаря комунальні послуги та на утримання загальноінститутської інфраструктури.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача загальної суми пені за договорами №№ 4-О , 4-К у розмірі 2921,38 грн.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд зазначає про достатність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати в даній справі в сумі 1827,00 грн. покладаються на відповідача.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на свою користь 10,00 грн. комісії за послуги банку при сплаті суми судового збору при подачі позову до господарського суду, суд відмовяліє в її задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Розмір ставки судового збору із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (не менше 1827,00 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. (73080,00 грн.), а із позовних заяв немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати (1218,00 грн.).

Відповідно до квитанції № к35/1/28 від 18.06.2014р. за подачу даного позову до господарського суду Харківської області, до Державного бюджету України банківською установою перераховано грошові кошти в сумі 1827,00 грн., які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, в зв"язку з задоволенням позову в повному обсязі.

Таким чином, чинним законодавством не передбачено стягнення з відповідача комісії банку за перерахування грошових коштів на рахунок Державного бюджету України при подачі позову.

Керуючись статтями 55, 124 Конституції України, Законом України "Про оренду державного і комунального майна", статтями 11, 15, 16, 509, 525-526, 612, 629, 762 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 193, 198, 232, 232, 286, 343 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Науково-виробничого і комерційного приватного підприємства "Оберон" (61204, м. Харків, пр. Перемоги, 78, кв. 173, код ЄДРПОУ 19461525) на користь Фізико-технічного інституту низьких температур ім. Б.І. Вєркіна Національної академії наук України (61103, м. Харків, пр. Леніна, 47, код ЄДРПОУ 03534601) суму заборгованості в розмірі 13717,56 грн.; суму пені в розмірі 2921,38 грн.; суму судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.07.2014 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/2532/14