Рішення
від 09.07.2014 по справі 910/8626/14
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/8626/14 09.07.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лізиногова компанія "Українська лізингова група" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" простягнення страхового відшкодування у розмірі 92 997,19 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Пеклін О.А.- представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явились;

У судовому засіданні 09.07.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Українська лізингова група" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" про стягнення 92 162,76 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2014 порушено провадження у справі №910/8626/14, розгляд справи призначений на 04.06.2014.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 04.06.2014, у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному, справу передано на розгляд судді Мельнику В.І.

Ухвалою від 04.06.2014 справу №910/8626/14 прийнято до провадження судді Мельника В.І., розгляд призначений на 16.06.2014.

У зв'язку з виходом судді Літвінової М.Є. з лікарняного, розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 16.06.2014, справу передано для розгляду судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою від 16.06.2014 справу №910/8626/14 прийнято до провадження судді Літвінової М.Є, розгляд призначений на 16.06.2014.

Ухвалою від 16.06.2014 розгляд справи відкладено на 09.07.2014.

Представники відповідача в судове засідання не з'явились, поважні причини неявки суду не повідомили, витребувані судом документи не надали, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

З адреси відповідача відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та з фактичної адреси вказаної у позовній заяві, до суду повернулась поштова кореспонденція з довідкою ф.20 "за закінченням терміну зберігання".

Таким чином, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи.

В порядку ст. 22 ГПК України, 07.07.2014 позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, зі змісту якої вбачається, що позивач збільшив період нарахування неустойки, який становить з 01.11.2013 по 09.07.2014. Таким чином, за вказаний період позивач просить стягнути неустойку у розмірі 2 297, 75 грн. та суму основного боргу у розмірі 90 699,44 грн.

В судовому засіданні 09.07.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

03.05.2012 між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" (далі - відповідач, страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Українська Лізингова Група" (далі - позивач, страхувальник) укладений Генеральний договір №6030085710 добровільного страхування наземного транспорту (далі - Договір), предметом якого є майнові інтереси, страхувальника (лізингодавця), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням (експлуатацією) та розпорядженням транспортним засобом та додатковим обладнанням транспортних засобів, зазначеними в страховому свідоцтві, виданому на кожний окремий транспортний засіб - додаток №3, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до страхового свідоцтва №2050091611 від 23.01.2013, страховиком застрахований автомобіль Great Wall, державний номер НОМЕР_1, на страхову суму 164 640,00 грн.

Строк дії свідоцтва з 24.01.2013 по 23.01.2014.

Згідно довідки ВДАІ Немирівського РВ, 31.08.2013 о 08 год. 00 хв. сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Great Wall, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3

31.08.2013 страхувальник звернувся до страховика із заявою про настання страхового випадку.

Стаття 979 ЦК України передбачає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно п.9.1 Договору, страховим ризиком є пошкодження, знищення або втрата транспортного засобу, внаслідок дії ризиків, конкретний перелік яких щодо кожного окремого транспортного засобу зазначений в повідомленні (додаток №2 до договору) та/або в страховому свідоцтві (додаток №3), а саме: ДТП, протиправні дії третіх осіб, пожежа, тощо.

Збитки завдані настанням страхового випадку за ризиком ДТП, відшкодовуються без довідки ДАІ протягом усього строку дії Договору, без обмежень суми збитку (крім випадків викрадення та повної конструктивної загибелі) (п. 9.3).

Як свідчать матеріали справи, на виконання п. 12.1.1 страхувальник повідомив страховика про настання страхового випадку 31.08.2013, що підтверджується заявою ТОВ "Лізингова компанія "Українська лізингова група".

Після настання страхової події позивач повідомив відповідача своєчасно, що підтверджується матеріалами справи та будь-яких заперечень щодо цього з боку відповідача суду не надано.

Відповідно до умов Договору (п. 13.1), з метою визнання події страховим випадком, визначення її причин, характеру обставин та розміру збитку, страхувальник зобов'язаний надати страховику наступні документи: письмову заяву про настання страхового випадку, письмову заяву страхувальника про виплату страхового відшкодування за формою, що встановлена страховиком, оригінал договору, що належить страхувальнику для його ідентифікації, документи, що підтверджують майновий інтерес страхувальника на право володіння, користування, розпорядженням транспортним засобом (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, договір найму, оренди, лізингу, довіреність, доручення, тощо), посвідчення водія (копію), за участю якого сталась подія, а також документи, що підтверджують його право на користування та розпорядження транспортного засобу (такими документами можуть бути: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, довіреність від власника транспортного засобу, договір оренди, прокату, лізингу, прокату, підряду, подорожній лист, тимчасовий реєстраційний талон, тощо), пяснення водія про обставини події, що має ознаки страхового випадку та за участю якого вона сталась, документи, що підтверджують розмір заподіяних збитків. Документи на підставі яких визначається розмір заподіяної шкоди (оцінка страховика або спеціаліста, документи ремонтного підприємства), документи що підтверджують здійснення страхувальником додаткових витра, які відшкодовує страховик згідно умов цього Договору, у разі наявності вигодонабувача, страховик може вимагати як обовязковий документ, лист вигодонабувача щодо визначенняи отримувача страхового відшкодування, документи, що посвідчують особу отримувача страхового відшкодування.

При настанні страхового випадку за ризиком ДТП (крім документів вказаних в пп.13.1.1-13.1.12 цього Договору):

а) довідку встановленої форми з органів ДАІ відносно ДТП, крім випадків, коли за умовами договору виплата страхового відшкодування здійснюється без довідки компетентного органу;

б) медичну довідку встановленої форми про відсутність (наявність) у водія, що керував транспортним засобом в момент ДТП, стану сп'яніння будь-якого водія направлено на таке освідчення працівниками відповідного органу МВС - ДАІ або іншого компетентного органу.

Згідно п. 13.2 Договору, крім перелічених у п. 13.1 цього Договору документів, страховик має право запросити від страхувальника (лізингодавця) (відповідних компетентних органів) інші документи відносно причин та обставин страхової події, що дають можливість страховику на належну реалізацію права регресу до винних осіб, якщо відсутність цих документів у страховика робить для нього неможливим визначення обставин страхової події чи розміру збитків.

Згідно п.13.3 Договору, страховиком (його представником) складається акт огляду транспортного засобу, який також є документом, що підтверджує розмір збитку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, що виник внаслідок пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу та здійснюється страховиком у межах страхової суми, зазначено в договорі (164 640,00 грн.).

Згідно п. 14.5 Договору, страховик приймає рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування складає страховий акт (аварійний сертифікат) протягом 15 робочих днів з дати отримання страховиком всіх належним чином оформлених документів, що підтверджується настання страхового випадку та розмір збитку (згідно п. 13 Договору).

На запит позивача, відповідач надіслав на його адресу наступні документи, що містяться у страховій справі №2013-08-31/010: копія заяви про настання страхового випадку від 04.09.2013, копія первинної довідки ДАІ, копія звіту №13/219 від 16.09.2013, копія роздруківки зобов'язуючої пропозиції порталу АВТОонлайн, копія заяви про перерахування страхового відшкодування від 04.09.2013, копія страхового акту №2013-08-31/010 від 18.10.2013, копія розрахунку страхового відшкодування до страхового акту №2013-08-31/010, які долучені до матеріалів справи.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем був здійснений розрахунок страхового відшкодування від 27.09.2013 та складений страховий акт №2013-08-31/010 від 18.10.2013, згідно якого, страхувальник прийняв рішення про виплату позивачу страхового відшкодування у розмірі 97 699,44 грн. та зарахувати страхове відшкодування в рахунок сплати недоотриманих страхових платежів у розмірі 2 085, 44 грн., всього - 99 784,88 грн.

Згідно заяви позивача, він просив відповідача перерахувати страхове відшкодування на рахунок №2600403230001 ПАТ "Укрбізнесбанк", МФО 334969, з призначенням платежу "страхове відшкодування".

Згідно довідки Київського регіонального відділення ПАТ "Укрбізнесбанк" №60.529 від 27.05.2014, за період з 04.06.2013 по 27.05.2014 на поточний рахунок позивача №26004032300001 від ТОВ "Страхова компанія "НАСТА" надходили наступні кошти: 28.11.2013 згідно платіжного доручення №96_BS1EL/1 на суму 3 000,00 з призначенням платежу "виплата страхового відшкодування згідно акту №2013-08-31/010 від 18.10.2013, 02.12.2013 згідно платіжного доручення №994_C2019/57 на суму 4 000,00 грн. з призначенням платежу "виплата страхового відшкодування згідно акту №2013-08-31/010 від 18.10.2013.

Таким чином, судом з вищевказаного встановлено, що за страховим актом №2013-08-31/010 відповідач перерахував позивачу страхове відшкодування у розмірі 7 000,00 грн.

Страхове відшкодування у розмірі 90 699,44 грн. (97 699,44 грн. - 7 000,00 грн.) відповідачем залишилось не сплачено позивачу, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Виплата страхового відшкодування здійснюється не пізніше 10 робочих днів з дати прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, відповідно до п. 14.7 Договору.

Враховуючи, що рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 97 699,44 грн. прийняте 18.10.2013, тому згідно п. 14.7 Договору, зобов'язання відповідача по виплаті страхового відшкодування виникло з 21.10.20.13.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За відсутності страхового відшкодування позивач 13.03.2014 (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи) звернувся до відповідача з претензією № 16 про виплату страхового відшкодування у розмірі 90 699,44 грн. (на рахунок №2600403230001 ПАТ "Укрбізнесбанк", МФО 334969), яка отримана відповідачем 17.03.2014, що підтверджується вхідним штампом №529 на претензії та повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, все вищевикладене та надані до матеріалів справи документи, в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 90 699,44 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення 2 297, 75 грн. неустойки відповідно до п. 11.3 Договору, який передбачає за невиконання або не належне виконання умов цього Договору страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику неустойку (штраф, пеню) в розмірі 0,01 % від суми страхового відшкодування за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день виникнення прострочення .

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів визначених в страхового акті не виконав в повному обсязі (неналежне виконання), однак допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

При настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом, згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування".

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач при визначенні кінцевої дати періоду нарахування пені не вірно включає дату фактичної сплати страхового відшкодування, наприклад, період з 01.11.2013 по 28.11.2013, в той час, як 28.11.2013 відповідачем було сплачено 3 000,00 грн., тобто кінцевою датою цього періоду є 27.11.2013.

Аналогічного висновку суд дійшов і щодо періоду з 29.11.2013 по 02.12.2013. При перевірці розрахунку пені, зазначене було взято судом до уваги.

Суд також звернув увагу на початкову дату періоду нарахування неустойки (01.11.2013), що є помилковою, оскільки згідно п. 14.7 Договору, яким передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється не пізніше 10 робочих днів з дати прийняття рішення про виплату, тобто перший день виконання зобов'язання слід вважати 21.10.2013, враховуючи положення ст. 253 ЦК України, що встановлює, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події з якою пов'язаний її початок, тому в даному випадку рішення про виплату страхового відшкодування прийнято 18.10.2013, а останнім - 01.11.2013, тобто прострочення виконання зобов'язання відповідача починається з 02.11.2013.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

В порушення ч.6 ст. 232 ГК України, позивач нарахував неустойку за період, що перевищує шість місяців, що також судом прийнято до уваги.

Таким чином, за здійсненим перерахунком суду, пеня підлягає задоволенню у розмірі 1 915,08 грн.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині суми основного боргу у розмірі 90 699,44 грн. та неустойки у розмірі 1 915,08 грн.

У зв'язку із частковим задоволенням позову, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 6, код 35893575) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Українська лізингова група" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 29/31, код 37571961) страхове відшкодування у розмірі 90 699,44 грн. (дев'яносто тисяч шістсот дев'яносто дев'ять гривень 44 коп.), неустойку - 1 915,08 грн. (одна тисяча дев'ятсот п'ятнадцять гривень 08 коп.) та 1 852,29 грн. (одна тисяча вісімсот п'ятдесят дві гривні 29 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позову відмовити.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 14.07.2014.

Суддя М.Є. Літвінова

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення09.07.2014
Оприлюднено16.07.2014
Номер документу39756810
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/8626/14

Рішення від 09.07.2014

Господарське

Господарський суд міста Києва

Літвінова М.Є.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні