Рішення

від 09.07.2014 по справі 904/3903/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.07.14р. Справа № 904/3903/14 За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпрокомунтранс", м.Дніпропетровськ

до Обслуговуючого кооперативу житлово-експлуатаційної компанії "Тополь", м.Дніпропетровськ

про стягнення 6 421,69 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача : Яковишен І.В., представник за довіреністю № 612 від 12.05.14р.

від відповідача: Казанцев С.В., представник за довіреністю № б/н від 02.01.14р.

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду від 04.06.14р. порушено провадження у справі № 904/3903/14 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпрокомунтранс" (далі - позивач) до Обслуговуючого кооперативу житлово-експлуатаційної компанії "Тополь" (далі - відповідач) про стягнення 6 421,69 грн. Справу призначено до розгляду в засіданні на 24.06.14р.

Ухвалою господарського суду від 24.06.14р. відкладено розгляд справи на 15.07.14р.

03.07.14р. до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 6 407,37 грн. Крім того, позивач надає письмові пояснення та розрахунок 3% річних.

15.07.14р. у судовому засіданні повноважний представник позивача зазначив про те, що після звернення позивача з позовом до суду відповідачем була сплачена сума основного боргу у повному обсязі, у зв'язку з чим повноважний представник позивача просив суд стягнути з відповідача заявлену суму пені, інфляційних витрат та 3% річних. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи додаткові докази в підтвердження заявлених позовних вимог.

В свою чергу, повноважний представник відповідача відзив на позов не надав але зазначив про те, що суму основного боргу погашено у повному обсязі.

У судовому засіданні 15.07.14р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.11р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1316 про надання послуг з вивезення та видалення твердих побутових відходів (далі-Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого, позивач зобов'язується надати послуги з вивезення та видалення твердих побутових відходів, надалі ТПВ, відповідно до адреси об'єктів і періодичності вивозу, заявлених в довідці про дислокацію, яка є невід'ємною часткою цього договору, а відповідач зобов'язується прийняти ці послуги та оплачувати їх на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору відповідач зобов'язується оплатити позивачу послуги з вивезення та видалення ТПВ згідно довідки про дислокацію, у порядку і терміни, що зазначені в ст. 4 даного Договору.

Оплата послуг здійснюється відповідачем шляхом попереднього перерахування коштів на поточний рахунок позивача в розмірі 1/12 частини від загальної вартості робіт, вказаної у п. 4.5. даного Договору не менш ніж за 5 банківських днів до початку робіт або наступного місяця (п. 4.1. Договору).

Даний Договір вважається укладеним з моменту його підписання і дійсним з 01.01.12р. до 31.12.12р. (п. 7.1. Договору).

Як зазначає позивач, відповідно до умов вищезазначеного Договору позивач надав, а відповідач отримав послуги з вивезення та видалення твердих побутових відходів, що підтверджується Актами про фактичне виконання робіт та актами звірки взаєморозрахунків.

Позивач звертає увагу суду, що станом на 20.05.14р. у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 4 987,64 грн.

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем умов Договору, позивачем на підставі п. 5.3.2. Договору була нарахована пеня у розмірі 847,92 грн.

Крім того, відповідно до п. 5.3.1. Договору були нараховані інфляційні витрати у розмірі 375,07грн. та 3% річних у розмірі 196,74 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги у розмірі 4 987,64 грн., пеню у розмірі 847,92 грн., інфляційні витрати у розмірі 375,07 грн., 3% річних у розмірі 196,74 грн., всього 6 407,37 грн.

Але, 15.07.14р. у судовому засіданні повноважний представник позивача зазначив про те, що після звернення позивача з позовом до суду відповідачем була сплачена сума основного боргу у повному обсязі, що підтверджують надані копії платіжних доручень та акт звірки взаєморозрахунків, у зв'язку з чим повноважний представник позивача просив суд стягнути заявлену суму пені, інфляційних витрат та 3% річних.

В свою чергу, відповідач відзив на позов не надав але повноважний представник відповідача зазначив про те, що суму основного боргу відповідачем погашено у повному обсязі.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарювання відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Частиною1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору та встановлені судом обставини справи, господарський суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 4 987,64 грн. підлягають припиненню, оскільки зазначена сума була погашена відповідачем у повному обсязі, що підтверджує позивач.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

На підставі п. 5.3.2. Договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 847,92 грн., розрахунок якої судом перевірений та визнаний таким, що зроблений невірно, оскільки нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (пеня нараховується лише за 182 дня).

Після перерахунку проведеного господарським судом в "ЛІГА:ЗАКОН" відповідно до вимог чинного законодавства України, пеня складає 410,40 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 410,40 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.3.1. Договору були нараховані інфляційні витрати у розмірі 375,07грн. та 3% річних у розмірі 196,74 грн.

Розрахунок 3% річних судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо розрахунку інфляційний витрат, то він визнаний таким, що зроблений невірно.

Після перерахунку проведеного господарським судом в "ЛІГА:ЗАКОН" відповідно до вимог чинного законодавства України, інфляційні витрати складають 337,15 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 337,15 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу житлово-експлуатаційної компанії "Тополь" 949041, м.Дніпропетровськ, ж/м Тополя-3, буд. 22, кв. 37, код ЄДРПОУ 23367565) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпрокомунтранс" (49107, м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, буд. 26, код ЄДРПОУ 02128158) пеню у розмірі 410,40 грн. (чотириста десять грн. 40 коп.), інфляційні витрати у розмірі 337,15 грн. (триста тридцять сім грн. 15 коп.), 3% річних у розмірі 196,74 грн. (сто дев'яносто шість грн. 74 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 691,43 грн. (одна тисяча шістсот дев'яносто одну грн. 43 коп.).

В частині стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 4 987,64 грн. провадження у справі - припинити.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко

Повне рішення складено 15.07.14р.