Ухвала

від 09.07.2014 по справі 6-5237св14

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

іменем україни

9 липня 2014 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Колодійчука В.М.,

суддів: Коротуна В.М., Кафідової О.В.,

Попович О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора м. Ірпеня до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», територіальний підрозділ Держземагентства в м. Ірпені, про визнання недійсним рішення, державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до прокурора м. Ірпеня Київської області, треті особи: Коцюбинська селищна рада Київської області, ОСОБА_3, Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», про визнання права власності на земельну ділянку, за касаційною скаргою заступника прокурора Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 жовтня 2013 року та рішення апеляційного суду Київської області від 24 грудня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2013 року прокурор м. Ірпеня звернувся до суду з позовом до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення, державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку, обґрунтовуючи вимоги тим, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 1987/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1» ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,09 га для вказаних цілей. На підставі даного рішення видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 905550 (кадастровий номер 3210946200:01:041:0012) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за вищевказаною адресою.

У подальшому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02 квітня 2009 року № 266 земельну ділянку, площею 0,09 га за зазначеною адресою придбала ОСОБА_4 про що на державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 905550 на ім'я ОСОБА_3, зроблено відмітку про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_4

Вказуючи, що рішення прийнято, а державний акт видано з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки земельна ділянка знаходиться за межами смт. Коцюбинське, земельну ділянку передано за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні Святошинського лісопаркового господарства, позивач просив визнати недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 25 грудня 2008 року № 1987/25-5, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 905550, виданий на ім'я ОСОБА_3 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_4 та скасувати його державну реєстрацію, визнати право власності держави на зазначену земельну ділянку.

ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що між нею та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки і що вона є добросовісним набувачем, але її право на дану земельну ділянку оспорюється та не визнається позивачем, просила визнати за нею право власності на земельну ділянку.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 29 жовтня 2013 року позов прокурора м. Ірпеня задоволено частково. Визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 25 грудня 2008 року № 1987/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1».

Визнано недійсним державний акт серії ЯЖ № 905550, виданий на ім'я ОСОБА_3, на земельну ділянку площею 0,09 га, по АДРЕСА_1, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_4 та скасовано державну реєстрацію даного державного акту. В іншій частині позову було відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 24 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним державного акту серії ЯЖ № 905550 на право власності на земельну ділянку за вказаною адресою, виданого на ім'я ОСОБА_3 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_4 змінено, виключено з резолютивної частини рішення посилання «з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_4». Рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку, площею 0,09 га по АДРЕСА_1. В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі заступник прокурора Київської області просить змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції та скасувати рішення апеляційного суду в частині задоволення зустрічного позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в іншій частині рішення залишити без змін.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги і визнаючи недійсними рішення селищної ради та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 905550, суд першої інстанції виходив з того, що на момент прийняття Коцюбинською селищною радою рішення від 25 грудня 2008 року щодо передачі у власність ОСОБА_3, а в подальшому ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 0,09 га межі смт. Коцюбинське у встановленому законом порядку визначені не були, генеральний план населеного пункту був відсутній. Отже, селищною радою не було з'ясовано, чи знаходиться виділена земельна ділянка в межах селища, а відтак розпоряджатися цією земельною ділянкою рада не мала права, що, у свою чергу, відповідно до ст. 152 ЗК України є підставою для визнання недійсними оспорюваного рішення і державного акту.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що після переходу права власності на земельну ділянку до ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу (який судом не визнаний недійсним) цей державний акт посвідчує її право власності на земельну ділянку.

Задовольняючи зустрічний позов, суд апеляційної інстанції виходив з наявності підстав для задоволення зустрічного позову та визнання за ОСОБА_4 права власності на спірну земельну ділянку.

Проте погодитися з висновком апеляційного суду в частині задоволення зустрічного позову не можна.

Судами встановлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 1987/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1» ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,09 га для вказаних цілей.

На підставі даного рішення ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 905550 (кадастровий номер 3210946200:01:041:0012) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 02 квітня 2009 року № 266 земельну ділянку, площею 0,09 га за зазначеною адресою придбала ОСОБА_4

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 173 ЗК України визначено, що межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно із частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як передбачено частиною першою статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до статті 21 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-XII «Про основи містобудування» визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації місцевих правил забудови з урахуванням планів земельно-господарського устрою.

Згідно з частиною другою статті 12 Закону України від 20 квітня 2000 року № 1699-III «Про планування і забудову територій» сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, відповідно до генеральних планів населених пунктів, у тому числі, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок.

Відповідно до пункту 12 розділу X «Перехідні положення» ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Частиною першою статті 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, установивши факт відсутності на час прийняття селищною радою рішення про надання ОСОБА_3 земельної ділянки будь-якої містобудівної чи іншої, передбаченої законом, документації, яка б встановлювала межі смт Коцюбинське Київської області, суд апеляційної інстанції на підставі статей 116, 122, частини першої статті 155 ЗК України, пункту 12 розділу X «Перехідні положення» ЗК України дійшов обґрунтованого висновку про перевищення селищною радою повноважень щодо розпорядження землями, які знаходяться за межами населеного пункту, та недійсність такого рішення селищної ради.

Відповідно до частини першої статті 125, частини першої статті 126 ЗК України (у редакції від 16 вересня 2008 року, яка була чинною на момент прийняття селищною радою рішення) право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку виникло з моменту отримання ним державного акта та його державної реєстрації.

Таким чином, оскільки зазначені норми встановлювали нерозривний зв'язок між виникненням права власності на земельну ділянку з обов'язковим одержанням її власником державного акта, який посвідчував його право власності, то суди на підставі зазначених норм дійшли обґрунтованого висновку про визнання недійсним і державного акта, виданого ОСОБА_3 на підставі недійсного рішення селищної ради.

Відповідно до статті 125, частини другої статті 126 ЗК України (у редакції від 5 березня 2009 року, яка була чинною на час укладення договору купівлі-продажу) право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав та у випадках набуття права власності на земельну ділянку за цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки й посвідчується не державним актом, а відповідною цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції від 5 березня 2009 року, яка була чинною на час укладення договору купівлі-продажу) підставою для державної реєстрації права власності на земельну ділянку є саме нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна, а не державний акт (частина друга статті 126 ЗК України).

Вчинення в такому разі на державному акті (визнаного судом недійсним) відмітки про відчуження земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу (частина шоста статті 126 ЗК України) не змінює суті такого державного акта, як недійсного.

Проте, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення зустрічного позову та визнання за ОСОБА_4 права власності на спірну земельну ділянку.

В свою чергу, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 жовтня 2013 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до прокурора м. Ірпеня Київської області, треті особи: Коцюбинська селищна рада Київської області, ОСОБА_3, Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», про визнання права власності на земельну ділянку, є обґрунтованим, суд першої інстанції правильно дав оцінку обставинам справи в цій частині, вірно визначив характер правовідносин між сторонами та вірно застосував норми матеріального права.

За таких обставин судове рішення апеляційного суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 не може вважатися законним й обґрунтованим та відповідно до положень ст. 339 ЦПК України в цій частині підлягає скасуванню із залишенням в цій частині в силі судового рішення суду першої інстанції.

В іншій частині рішення апеляційного суду Київської області від 24 грудня 2013 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 336, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 24 грудня 2013 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 та визнання за нею права власності на земельну ділянку, площею 0,09 га по АДРЕСА_1 скасувати та залишити в цій частині в силі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 жовтня 2013 року.

В іншій частині рішення апеляційного суду Київської області від 24 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.М. Колодійчук

Судді: В.М. Коротун

О.В. Кафідова

О.В. Попович

І.М. Фаловська