Ухвала

від 26.06.2014 по справі 2а-1215/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

26 червня 2014 року м. Київ В/800/2593/14

Вищий адміністративний суд України у склад колегії суддів:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Карася О.В., Островича С.Е., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.,

перевіривши заяву Західної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2014 року

у справі № 2а-1215/12/2070 (К/9991/62923/12)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Трейд»

до 1. Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби,

2. Управління Державної казначейської служби у Жовтневому районі міста Харкова

за участю Прокуратури Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В :

Західна об'єднана державна податкова інспекція міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області звернулась до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2014 року у справі № 2а-1215/12/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Трейд» до Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, Управління Державної казначейської служби у Жовтневому районі міста Харкова, за участю Прокуратури Харківської області, про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, якою постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року було залишено без змін.

Посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, Західною об'єднаною державною податковою інспекцією міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до заяви про перегляд судового рішення додані ухвала Вищого адміністративного суду України від 22 липня 2010 року у справі № 7/51-2007 (К-15851/07) та ухвала Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2011 року у справі № 2а-а11098/08 (К-20531/08).

Дослідивши заяву Західної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, а також додані неї матеріали, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України відсутні, з огляду на наступне.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2014 року, про перегляд якої подано заяву, переглядалося питання правомірності збільшення позивачу грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість, зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно оспорюваних податкових повідомлень рішень, а також наявності підстав для стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість і було підтверджено висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на те, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також факт сплати позивачем податку на додану вартість у складі вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей підтверджений належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 липня 2010 року у справі № 7/51-2007 (К-15851/07), на яку посилається податковий орган як на підставу для перегляду справи з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, вбачається, що у даній справі переглядалося питання правомірності зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, з огляду встановлений судами факт несплати його контрагентами податку на додану вартість до бюджету та, як наслідок, судом касаційної інстанції було підтверджено висновки судів попередніх інстанцій про правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з огляду на неправомірне формування ним податкового кредиту.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Колегія суддів відзначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм.

Таким чином, мова йде про застосування Закону України «Про податок на додану вартість» до різних за змістом правовідносин і не може розцінюватись як неоднакове застосування касаційною інстанцією норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту доданої до заяви про судового рішення копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2011 року у справі № 2-а-11098/08 (К-20531/08), на яку заявник також посилається як на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції скасував судові рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів відзначає, що направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції не розв'язує спір по-суті та свідчить про неповноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи для правильного вирішення спору та про не дослідження всіх доказів, належить до порушення процесуального права, що не є підставою для перегляду ухвали в порядку Глави 3 Розділу IV Кодексу адміністративного суду України.

Відсутність повно встановлених обставин у певній справі та ухвалення судового рішення в іншій справі, виходячи з конкретних встановлених обставин у справі, виключає висновок про ухвалення судових рішень у таких справах з неоднаковим застосуванням норм матеріального права саме у подібних правовідносинах.

В зв'язку з наведеним, підстави для допуску справи до перегляду Верховним Судом України відсутні.

Керуючись ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В :

Відмовити Західній об'єднаній державній податковій інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області в допуску справи до провадження по перегляду Верховним Судом України справи Харківського окружного адміністративного суду № 2а-1215/12/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Трейд» до Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, Управління Державної казначейської служби у Жовтневому районі міста Харкова, за участю Прокуратури Харківської області, про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

О.В. Карась

---

С.Е. Острович

---

М.О. Федоров

---

Т.М. Шипуліна