Рішення

від 07.07.2014 по справі 911/1483/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2014 р. Справа № 911/1483/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська торгівельно-виробнича компанія «Деметра Вектор» 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа» про стягнення 67 955, 49 грн.

Представники:

від позивача:Вольницький С.С. від відповідача 1: від відповідача 2:не з'явилися не з'явилися суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості у розмірі 67 955, 49 грн., з яких: 62 538, 62 грн. - основного боргу, 3 603, 25 грн. - 3 % річних та 1 813, 62 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачами своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.04.2014 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 22.05.2014 р.

22.05.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист б/н б/д (вх. № 9559/14 від 22.05.2014 р.), до якого додано документи по справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.05.2014 р. розгляд справи відкладено на 12.06.2014 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників відповідачів та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

До господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення по справі б/н б/д (вх. № 11284/14 від 12.06.2014 р.).

Присутній у судовому засіданні 12.06.2014 р. представник відповідача 1 надав суду документи по справі (вх. № 11308/14 від 12.06.2014 р.) та подав клопотання про продовження строку розгляду спору, передбаченого ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України (вх. № 11307/14 від 12.06.2014 р.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.06.2014 р. продовжено строк розгляду спору у справі № 911/1483/14 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 07.07.2014 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача 2 та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

07.07.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшла заява б/н від 07.07.2014 р. (вх. № 13022/14 від 07.07.2014 р.), у якій останній просить суд перенести судове засідання, призначене на 07.07.2014 р., на інший день у зв'язку з неможливістю його представника з'явитися у судове засідання через хворобу.

Розглянувши вищезазначене клопотання відповідача 1, суд відмовляє у його задоволенні, оскільки будь-яких доказів неможливості його представника з'явитися у судове засідання не надано, відповідач 1 завчасно був повідомлений про розгляд справи, що не позбавляло його можливості своєчасно визначитись з представниками, разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська торгівельно-виробнича компанія «Деметра Вектор» є юридичною особою, яка не обмежена колом осіб, які можуть представляти його інтереси, в тому числі і у суді.

До господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення по справі б/н б/д (вх. № 13070/14 від 07.07.2014 р.) та заява б/н від 07.07.2014 р. (вх. № 13102/14 від 07.07.2014 р.), у якій останній, керуючись ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зменшує свої позовні вимоги на суму 5 416, 87 грн., що складають відсотки річних та індекс інфляції, і просить стягнути солідарно з відповідачів 62 538, 62 грн. суму основного боргу та судовий збір у розмірі 1 827, 00 грн.

Суд, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв вищезазначену заяву, яка за своєю суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог, до розгляду. Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів 62 538, 62 грн. заборгованості (основного боргу) з підстав заявлених у позові.

Присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідачі, належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися та відзив на позовну заяву не надіслали.

Враховуючи, що неявка відповідачів у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників відповідачів за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 07.07.2014 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач по видаткових накладних № АП-07-0293 від 21.05.2012 р. на суму 47 329, 72 грн. та № АП-07-0295 від 21.05.2012 р. на суму 47 174, 70 грн. поставив відповідачу 1 товару на загальну суму 94 504, 42 грн., а відповідач 1 вказаний товар отримав, що підтверджується підписами представників сторін та печатками підприємств на вказаних видаткових накладних. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Проте, в порушення своїх господарських зобов'язань, відповідач 1 за вищезазначений поставлений товар розрахувався частково на суму 31 965, 80 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками та банківською довідкою № КІЕ-52/624 від 19.05.2014 р., у зв'язку з чим за відповідачем 1 утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 62 538, 62 грн.

Разом з тим, 21.05.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акруа» (відповідач 2) укладено договір поруки № ПР-07-0613, за умовами якого відповідач 2 поручається перед позивачем за виконання обов'язків відповідачем 1 за зобов'язаннями щодо оплати товару, отриманого на підставі видаткової накладної № АП-07-0295 від 21.05.2012 р. та видаткової накладної № АП-07-0293 від 21.05.2013 р.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки у разі порушення відповідачем 1 зобов'язання відповідач 1 та відповідач 2 відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Згідно з п. 1.3 договору поруки відповідач 2 відповідає перед позивачем за виконання зобов'язання відповідачем 1 в повному обсязі. Відповідач 2 відповідає в тому ж обсязі, що й відповідач 1, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат позивача тощо.

Пунктом 4.1 договору поруки передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з тим, що відповідач 1 належним чином не виконав взяті на себе обов'язки по оплаті поставленого товару, здійснивши лише часткову оплату, позивач звернувся до відповідача 2 з вимогою б/н від 30.03.2014 р. про сплату суми основного боргу у розмірі 62 538, 62 грн. на протязі трьох днів з моменту отримання даної вимоги. Зазначена вимога була отримана 31.03.2014 р. директором відповідача 2, що підтверджується відміткою останнього, яка міститься у лівому нижньому куті вимоги.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач 1 у повному обсязі не виконав свого зобов'язання щодо здійснення оплати вартості отриманого товару за видатковою накладною № АП-07-0293 від 21.05.2012 р. та видатковою накладною № АП-07-0295 від 21.05.2012 р., а відповідач 2 не виконав свого зобов'язання за договором поруки № ПР-07-0613 від 21.05.2013 р., на вимогу не відповів, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в силу вимог ст. 181 Господарського кодексу України, між позивачем та відповідачем було укладено господарський договір у спрощений спосіб, іншого сторонами не підтверджено.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки у спрощений спосіб, за яким позивач зобов'язувався поставляти відповідачеві товар, а відповідач зобов'язувався його прийняти та оплатити відповідно до загальних вимог цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачі заявлених до них вимог щодо стягнення заборгованості за видатковою накладною № АП-07-0293 від 21.05.2012 р. та видатковою накладною № АП-07-0295 від 21.05.2012 р. не спростували, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ними зобов'язань за зазначеними видатковими накладними суду не надали.

Посилання відповідача 1 на форс-мажорні обставини, які встановлені у висновку Торгово-промислової палати України № 2070/05-4 від 05.09.2012 р., не є підставою для звільнення його від зобов'язання по оплаті за отриманий товар та не можуть бути підставою для звільнення відповідачів від відповідальності (сплати суми заборгованості) з огляду на наступне.

Вказаним висновком Торгово-промислової палати України підтверджені несприятливі погодні умови, що спричинили загибель сільськогосподарських культур на площах Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська торгівельно-виробнича компанія «Деметра Вектор» станом на 28 березня 2012 року, 27 квітня 2012 року, 26 червня 2012 року, 3 липня 2012 року, 10 липня 2012 року та 7 серпня 2012 року, тобто існування форс-мажорних обставин у 2012 році, проте докази повідомлення відповідачем 1 позивача про настання та припинення зазначених форс-мажорних обставин відсутні. Разом з тим, відповідач 1 продовжує свою господарську діяльність і в подальшому, тобто після припиненням форс-мажорних обставин, а доказів неможливості виконати взяті на себе зобов'язання по оплаті за отриманий товар на теперішній час ним не надано. Крім того, договором поруки № ПР-07-0613 від 21.05.2013 р. не передбачена залежність виконання зобов'язань від будь-яких умов, в тому числі форс-мажорних обставин.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що товар був отриманий відповідачем 1, строк оплати за отриманий товар настав, доказів повної оплати товару відповідачами не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений та його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів 62 538, 62 грн. основного боргу є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідачів.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» задовольнити повністю.

2.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська торгівельно-виробнича компанія «Деметра Вектор» (71643, Запорізька область, Василівський район, село Першотравневе, вулиця Жовтнева, будинок 52, ідентифікаційний код - 34856129) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа» (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Київська, будинок 290, ідентифікаційний код - 36432705) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, місто Київ, проспект Возз'єднання, будинок 15, ідентифікаційний код - 30262667) 62 538 (шістдесят дві тисячі п'ятсот тридцять вісім) коп. 62 грн. - основного боргу та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3.Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 11.07.2014 р.

Суддя Т.В. Лутак