Рішення

від 04.07.2014 по справі 644/7968/13-ц

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Суддя Маслов М. І.

Справа № 644/7968/13-ц

Провадження № 2/644/293/14

04.07.2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2014 року м.Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Маслова М.І.

при секретарі - Плотніковій І.Ю.

за участю представника позивача - Дугіної Д.О.

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Харківської крайової міжгалузевої кредитної спілки «Народна каса» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, суд -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року Харківська крайова міжгалузева кредитна спілка «Народна каса» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у сумі 230987,61 грн., а також додаткові судові витрати: сплачені держмито у сумі 1700,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 250,00 грн. та витрати пов'язані з публікацією в газеті «Слобідський край» оголошення у сумі 322,00 грн..

01 березня 2011 року заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.

10 квітня 2013 року ухвалою Апеляційного суду Харківської області, апеляційну скаргу представника відповідача було відхилено та залишено без змін рішення суду першої інстанції.

10 липня 2013 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, касаційну скаргу відповідача задоволено частково та ухвалено - заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова та ухвалу апеляційного суду Харківської області скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що суд не з'ясував питання про те, яким чином сталося так, що у день погашення ОСОБА_2 31.12.2008 р. кредиту у сумі 39 700 грн. та 14 950 грн., Харківською крайовою міжгалузевою кредитною спілкою «Народна каса» було оформлено видаткові ордери про отримання ним цих сум та чи охоплюються ці суми зазначеними кредитними договорами, чи поширюється на них дія умов кредитних договорів для застосування штрафних санкції. Також звернуто увагу, що суд не перевірив доводів відповідача щодо правомірності нарахування штрафних санкцій та не враховано, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) відповідно до вимог ст. 258 ЦК України застосовується позовна давність в один рік.

Враховуючи вказівки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в судовому засіданні встановлено, що 20.06.2008р. та 05.09.2008р. між ХКМКС «Народна каса» та ОСОБА_2 було укладено договір №106-30 від 20.06.2008 про надання кредиту та договір № 174-30 від 05.09.2008р. про надання кредиту на ремонт та реконструкцію житла, згідно з якими відповідачу були надані кредити в сумі: за договором № 106-30 від 20.06.2008 - 40 000,00 грн. двома виплатами 25 000,00 грн. та 15 000,00 грн., за договором № 174-30 від 05.09.2008 р. - 15 000,00 грн, що підтверджується документально. Вказані грошові кошти було надано відповідачу строком: за договором № 106-30 до 19.06.2010р., за договором № 174-30 від 05.09.2008р. до 04.09.2009р., зі сплатою відсотків за використання кредитом: за договором № 106-30 від 20.06.2008р. - 30,00% річних, за договором № 174-30 від 05.09.2008р. - 30,00% річних. Відповідно до умов кредитних договорів відповідач зобов'язався прийняти, належним чином використовувати та повернути ХКМКС «Народна каса» кредитні кошти (кредит) в сумі, що встановлена кредитним договором та сплатити відсотки за користування кредитом у порядку і на умовах, визначених договором. Відповідач зобов'язався повернути суми кредитів та сплачувати відсотки у відповідності до встановлених графіків розрахунків, що є невід'ємною частиною кредитних договорів.

В зв'язку з тим, що відповідач неналежно виконував умови кредитних договорів за обома договорами створилась заборгованість.

19 листопада 2013 року позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог та надано в додатках до неї нові розрахунки заборгованостей за кредитними договорами, з яких було виключено нарахування штрафних санкцій у вигляді 1% від суми залишку кредиту за кожен день прострочення після спливу терміну дії договору, а відсотки за користування кредитними коштами були нараховані на дату подання зазначеної заяви , тобто станом на 19.11.2013 року, що не протирічить фактичним обставинам справи та діючому законодавству.

На підставі вказаних розрахунків, у заяві позивача від 19.11.2013 про зменшення розміру позовних вимог, позивачем зазначено, що станом на 19.11.2013 року загальний розмір заборгованості становить 208246,85грн., з якої:

за кредитним договором № 106-30 від 20 червня 2008 року у сумі 151538,91 грн., що складається з:

39744,22 грн. - сума кредиту що належить поверненню;

57372,33 грн. - відсотки за користування кредитом;

54422,36 грн. - відсотки за підвищеною ставкою, що діє з 28 квітня 2009 року, коли кредит на підставі п.3.7, 3.8, 3.9 договору кредитної лінії було визнано кредитом з підвищеним ризиком до 19 листопада 2013 р. загалом за 1667 днів.

за кредитним договором № 174-30 від 05 вересня 2008 року у сумі 56707,94 грн., що складається з:

15000,00 грн. - сума кредиту що належить поверненню;

21168,21 грн. - відсотки за користування кредитом;

20539,73 грн - відсотки за підвищеною ставкою, що діє з 28 квітня 2009 року, коли кредит на підставі п.3.7, 3.8, 3.9 договору кредитної лінії було визнано кредитом з підвищеним ризиком до 19 листопада 2013 р. загалом за 1667 днів. В заяві про зменшення позовних вимог позивач підтримує раніше заявлені вимоги про стягнення з відповідача витрат на сплату судового збору, витрат на інформаційно-технічне забезпечення та витрат на публікацію оголошення.

В судовому засіданні представник позивача, Дугіна Д.О., позов підтримала та просила задовольнити з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечував та стверджував, що 31.12.2008 р. вважав, що повністю погасив заборгованість за обома кредитними договорами та посилався на квитанції від прибуткових касових ордерів від 31.12.2008р. за № 3913 на суму 39 700,00грн. та № 3914 на суму 14 950,00грн. та наявність на цих корінцях штампу «погашено». При цьому відповідач заперечував, що додатково отримував по двох договорах грошові кошти у сумах 39 700,00грн. та 14 950,00грн. але не заперечував що підписував якісь документи та стверджував, що є фінансово необізнаним.

Зазначені пояснення відповідача спростовуються матеріалами цивільної справи, в якій знаходяться належно завірені копії заяв про надання кредитів за кредитними лініями від 31.12.2008р. на суми 39 700,00грн. та 14 950,00грн., графіками розрахунків, які підписані сторонами, видатковими касовими ордерами за № 1323 та № 1324 на вищезазначені суми, які містять особистий підпис відповідача та вказані суми зазначені від руки, а також розрахунками заборгованостей, відповідно до яких вбачається, що ОСОБА_2 27.03.2009р. та 30.03.2009р. сплачував відсотки за кредитними договорами (прибуткові касові ордери № 968 та 969 від 27.03.2009р. на суми 600,00грн. та 500,00грн. та прибуткові касові ордери № 1002 та 1003 від 30.03.2009р. на суми 400,00грн. та 500,00грн.).

До матеріалів справи позивачем 20 листопада 2013 були залучений розрахунок ціни позову згідно заяви про зменшення позовних вимог, яким підтверджується правильність визначення позивачем суми заборгованості за кредитними договорами, що станом на 19.11.2013 року загальний розмір заборгованості становить 208246,85 грн., з якої:

за кредитним договором № 106-30 від 20 червня 2008 року у сумі 151538,91 грн., що складається з:

39744,22 грн. - сума кредиту що належить поверненню;

57372,33 грн. - відсотки за користування кредитом;

54422,36 грн. - відсотки за підвищеною ставкою, що діє з 28 квітня 2009 року, коли кредит на підставі п.3.7, 3.8, 3.9 договору кредитної лінії було визнано кредитом з підвищеним ризиком до 19 листопада 2013 р. загалом за 1667 днів.

за кредитним договором № 174-30 від 05 вересня 2008 року у сумі 56707,94 грн., що складається з:

15000,00 грн. - сума кредиту що належить поверненню;

21168,21 грн. - відсотки за користування кредитом;

20539,73 грн - відсотки за підвищеною ставкою, що діє з 28 квітня 2009 року, коли кредит на підставі п.3.7, 3.8, 3.9 договору кредитної лінії було визнано кредитом з підвищеним ризиком до 19 листопада 2013 р. загалом за 1667 днів. В заяві про зменшення позовних вимог позивач підтримує раніше заявлені вимоги про стягнення з відповідача витрат на сплату судового збору, витрат на інформаційно-технічне забезпечення та витрат на публікацію оголошення.

Розрахунок ціни позову не протирічить чинному законодавству, та ґрунтується на умовах кредитних договорів та вимогах закону з огляду на наступне.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України . Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України ).

Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також в ч. 1 ст. 611, ч. 2-4 ст. 612, ч. 1, 2 ст. 220 ГК України , які передбачають відповідальність боржника.

Відповідно до п. 6.4 кредитних договорів у разі невиконання або неналежного виконання Сторонами власних зобов'язань згідно Договору, винна сторона відшкодовує іншій Стороні завдані цим збитки, включаючи упущену вигоду.

Як зазначив Верховний Суд України в Рішенні від 6 листопада 2013 року у справі

6-116цс13 про стягнення заборгованості за кредитним договором «Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.»

В заяві про зменшення позовних вимог від стягнення пені, що нараховувалась згідно п. 6.4 Договору та додаткового договору до нього.

Перевіряючи обґрунтованість вимог позивача в частині застосування норм закону щодо позовної давності, суд приходить до їх обґрунтованості, виходячи із такого.

Сторони встановили як строк дії договору - до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 9.2), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 19 червня 2010 року (за Кредитним договором № 106-30 від 20.06.2008) та до 4 вересня 2010 року (за Кредитним договором № 174-30 від 05.09.2008).

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями (кожного 24 числа місяця).

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та сплати процентів з березня 2009 року.

Згідно п. 3.7 кредитного договору у разі ненадходження планового платежу по сплаті відсотків за користування кредитом повністю або частково протягом 3 банківських днів, цей кредит може визнаватися кредитом з підвищеним ризиком.

Згідно п.3.8 кредитного договору протягом строку визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком процентна ставка за ним встановлюється у розмірі 60% річних.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України ).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України ).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України ).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України ).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору (положення ст.3) позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту та сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 30 % річних, а також встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним, визначені підстави встановлення відсотків у розмірі 60 % річних за умови визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком.

Оскільки умовами договору (графіком розрахунків) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами кожного 24 числа місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

З позовом до суду позивач звернувся 25 листопада 2010 року.

У зв'язку з наведеним щодо позовних вимог позивача встановлено, що ним не був пропущений строк позовної давності за грошовими зобов'язаннями, стягнення коштів за якими є предметом даного судового розгляду.

За таких обставин, суд приходить до висновку про належним чином обґрунтований позивачем розрахунок ціни позову, заявлений в межах строку позовної давності.

Щодо заяви відповідача про те, що він не знав про існування кредитної заборгованості до того часу, коли кредитна спілка звернулась з позовом до суду, суд приходить до висновку, що дане твердження спростовується наявними в матеріалах справи копіями претензій за № 31 та № 32 від 31.03.2009р., в яких міститься інформація щодо існування заборгованості стосовно обох кредитних договорів із зазначенням відповідних сум, як за кредитами так і за відсотками, а самі претензії містять на собі власноручно зроблений відповідачем напис про отримання екземплярів цих претензій із зазначенням дати - 01.04.2009р. та прізвища.

До заяви відповідача, що він не звернув на ці претензії уваги, суд ставиться критично, оскільки власноруч розписався в їх одержанні.

Оригінали доказів були оглянуті судом та учасниками процесу у судовому засіданні і не викликали сумнівів.

Посилання відповідача щодо недійсності кредитних договорів, через відсутність у позивача належним чином засвідченого права на здійснення фінансової діяльності з кредитування, також є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про кредитні спілки» кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Відповідно до ст. 24 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин між сторонами (Редакція від 14.01.2006 , Редакція від 02.10.2008 - відповідно до заяв про надання кредиту від 20.06.2008, 05.09.2008, 31.12.2008), обов'язковість ліцензування встановлювалася для наступних видів діяльності фінансових установ: п. 3 надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів.

У п. 1 Ліцензійних умов провадження діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів кредитними установами від 18.10.2005 № 4802 надавалося роз'яснення, що «залучені кошти - кошти, прямо або опосередковано отримані на зворотній основі від фізичних осіб та/або юридичних осіб, отримані залишки фінансових активів, які виникли в результаті здійснення звичайної господарської діяльності в інтересах цих осіб.

До залучених коштів не належать кошти, отримані у вигляді внесків до капіталу кредитної установи, у тому числі субординований капітал, отримані від кредитних установ за кредитними договорами, а також кошти, отримані з місцевих та державних бюджетів фінансовими установами - юридичними особами публічного права».

Оскільки відповідно до ЗУ «Про кредитні спілки» (ст. 1) кредитування кредитними спілками здійснюється за рахунок саме об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки (не за рахунок залучених коштів), до кредитної спілки не можуть застосовуватися норми Закону, що підлягають застосуванню до фінансових установ, які здійснюють надання фінансових кредитів, саме за рахунок залучених коштів.

Відповідно до ст. 203 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В процесі розгляду даної справи, докази на підтвердження того, що недійсність правочину була встановлена судом, не надавались, відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України , що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Беручи до уваги положення ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, доводи відповідача про нікчемність договорів кредитування не можуть бути враховані.

Даних про те, що питання про недійсність цих договорів ставилося та вирішувалося судовим порядком, у справі немає. Тож саме по собі голослівне, не підтверджене доказами посилання відповідача на недійсніть договору не є достатнім для встановлення факту такої недійсності, а у випадку наявності відповідного спору, що випливає з позицій сторін, такий спір вирішується судом.

Для з'ясування обставин, яким чином сталося так, що у день внесення коштів до каси кредитної спілки такі ж суми були одержані відповідачем знов та для перевірки тверджень відповідача, що кредитний комітет не приймав рішення щодо надання йому кредиту та, що його члени знаходилися за межами України на відпочинку та має місце фальсифікація, суд за заявою відповідача зробив запит до Державної Прикордонної Служби України з вимогою про надання інформації щодо перебування на території України посадових осіб ХКМКС «Народна каса» - членів кредитного комітету, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, та ухвалив допитати їх в якості свідків.

З відповіді Державної Прикордонної Служби України, що надійшла до суду, було з'ясовано, що зазначені особи, на дату прийняття рішення, знаходились на території України. (а.с. 99-100)

ОСОБА_7 при допиті в якості свідка дав пояснення, що кредитна спілка діє на підставі Законів України, що регулюють діяльність кредитних спілок, детально розповів яким чином здійснюється кредитування, вказав, що працівниками кредитної спілки виконуються всі вимоги щодо ведення касових операцій. Указав, що якихось особливостей щодо кредитування ОСОБА_2 не пам'ятає тому, що вже пройшло більше 5 років, але зазначив, що сплата грошових коштів та отримання нових траншей за договорами кредитних ліній ні в якому разі не порушує законодавство, а є звичайною практикою банків та кредитних спілок і має на меті мінімізацію ризиків щодо неповернення кредитів.

У судовому засіданні також були допитані в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які дали аналогічні пояснення.

ОСОБА_5 та ОСОБА_8 неодноразово викликалися до судового засідання за вказаними адресами, але всі виклики повертались до суду з відміткою про сплив терміну зберігання. Місце їх мешкання суду не відоме, у зв`язку з чим суд не мав можливості допитати їх в якості свідків.

Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитор зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути повернено позичальником кредитору у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою відсотків за його використання.

На підставі ст.31 ЦПК України позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Стосовно доводів відповідача щодо фактичного неотримання ним коштів за підписаними видатковими ордерами, суд вважає їх недоведеними виходячи з наступного.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Зважаючи на викладене, посилання відповідача про те, що кредитні кошти він не отримував, відповідно до ст. 10 ЦПК України суду не доведені, та документально спростовуються доказами залучені до матеріалів справи, яким суд дає належну оцінку. Посилання відповідача про те, що він не ознайомлювався з підписуваними документами не спричиняє недійсності документів та не звільняє його від відповідальності.

На підставі ст. 59 ЦПК України, надані позивачем заяви про видачу кредиту, графіки розрахунків, що є невід'ємною частиною кредитних договорів та видаткові касові ордери мають всі необхідні реквізити для визнання їх належними та допустимими доказами по справі. В заявах про надання кредиту від 31.12.2008 року містяться підпис відповідача у віконці, щодо визначення цільового призначення кредиту, та внизу під текстом заяви (а.с. 23, 51).

У графіках розрахунках за кредитами від 31.12.2008 року також міститься підпис відповідача, крім того є підпис про ознайомлення з Графіками та отримання Примірнику Графіку (а.с. 24, 52).

Видаткові касові ордери від 31.12.2008 року містять підписи відповідача та власноручно зазначені відповідачем суми, які відповідно до ордерів він одержав (а.с. 25, 53).

Дії відповідача щодо сплати 27.03.2009р. та 30.03.2009р. відсотків за користування кредитними коштами за обома кредитними договорами, суд розцінює як визнання ним свого боргу.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги ХКМКС «Народна каса» підлягають задоволенню, шляхом стягнення з ОСОБА_2 боргу за кредитними договорами у сумі 208246,85 грн.

Крім того, стягненню підлягають сплачені позивачем додаткові витрати: при зверненні до суду сума судового збору в розмірі 1700,00 грн., сплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу у розмірі 250,00 грн. та витрати на публікацію в газеті оголошення у розмірі 322,00 грн.

В силу ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею та документально підтвердженні судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 6, 9, 10, 11, 15, 30, 31, 60, 88, 109, 110, 119, 169, 209, 212-215, 294, 295 ЦПК України та керуючись ст.ст. 526 ч.1, 530, 1054, 1055 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Харківської крайової міжгалузевої кредитної спілки «Народна каса» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Харкова, ідентифікаційний код НОМЕР_1, що мешкає за адресою, АДРЕСА_1, на користь ХКМКС «Народна каса» (61002, м. Харків, вулиця Гіршмана 3-б, кв. 5, код ЄДРПОУ 25618059, р/р 26508000010 в ХОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Харкова, МФО 350589) заборгованість за кредитними договорами у сумі 208246,85 грн. (двісті вісім тисяч двісті сорок шість грн. 85 коп.);

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Харкова, ідентифікаційний код НОМЕР_1, що мешкає за адресою, АДРЕСА_1, на користь ХКМКС «Народна каса» (61002, м. Харків, вулиця Гіршмана 3-б, кв. 5, код ЄДРПОУ 25618059, р/р 26508000010 в ХОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Харкова, МФО 350589) судовий збір у сумі 1700,00 грн. (одна тисяча сімсот грн. 00 коп.);

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Харкова, ідентифікаційний код НОМЕР_1, що мешкає за адресою, АДРЕСА_1, на користь ХКМКС «Народна каса» (61002, м. Харків, вулиця Гіршмана 3-б, кв. 5, код ЄДРПОУ 25618059, р/р 26508000010 в ХОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Харкова, МФО 350589) витрати на інформаційне - технічне забезпечення у сумі 250,00 грн. (двісті п'ятдесят грн. 00 коп.);

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Харкова, ідентифікаційний код НОМЕР_1, що мешкає за адресою, АДРЕСА_1, на користь ХКМКС «Народна каса» (61002, м. Харків, вулиця Гіршмана 3-б, кв. 5, код ЄДРПОУ 25618059, р/р 26508000010 в ХОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Харкова, МФО 350589) витрати на публікацію в газеті «Слобідський край» оголошення у сумі 322,00 грн. (триста двадцять дві грн. 00 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяті днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Маслов М.І.