Рішення

від 08.07.2014 по справі 910/24748/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24748/13 08.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект Інвестбуд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віжен Констракшн»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інрайс Девелопмент»

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Софора Юг»

про стягнення 442 209, 16 грн.

Головуючий суддя Ломака В.С.

Судді Любченко М.О.

Цюкало Ю.В.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Коваль М.С. за довіреністю б/н від 10.12.2013 р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аспект Інвестбуд» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віжен Констракшн» (далі - відповідач) про стягнення 442 209, 16 грн., в тому числі 434 908, 60 грн. основного боргу, 4 080, 67 грн. пені, 2 242, 45 грн. інфляційних втрат та 977, 44 грн. 3 % річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору субпідряду № 020813 від 02.08.2013 р. позивач у серпні - жовтні 2013 року було виконано роботи по облаштуванню промислових підлог за адресою: «Логістичний центр», Одеська область, Беляївський район, землі Нерубайської сільської ради, масив 2, ділянки № 11, 12, 13 на загальну суму 1 977 493, 60 грн., які були оплачені відповідачем лише частково на суму 1 542 585, 00 грн., у зв'язку з чим у нього утворився борг перед позивачем в сумі 434 908, 60 грн. Як зазначає позивач, він звертався до відповідача з вимогою про оплату боргу, однак відповідач проти неї заперечив, вказуючи на те, що позивач нібито не надав йому актів прихованих робіт, проте як згідно з твердженнями позивача, він такі акти неодноразово надсилав на підписання відповідачу та викликав представників останнього для участі в їх складанні. Оскільки відповідач відповідну частину робіт так і не оплатив, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів з даним позовом.

Разом з позовною заявою позивач також подав до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідно до якої просить суд накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах суми позову, які обліковуються на рахунку № 26001429707700, відкритому в ПАТ «Укрсиббанк», МФО 351005 та на будь-якому іншому рахунку, виявленому державним виконавцем під час виконання ухвали суду.

Вказана заява мотивована тим, що у позивача є всі підстави вважати, що рішення, прийняте у даній справі може бути не виконане, оскільки відповідач не має нерухомого майна, а кошти, що обліковуються на рахунках можуть бути списані або витрачені відповідачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.2013 р. порушено провадження у справі № 910/24748/13, розгляд справи призначено на 04.02.2014 р.

03.02.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказуючи на те, що позивачем не було виконано взятих на себе зобов'язань та не дотримано якості виконання робіт і строки їх виконання. Зокрема, відповідач звертає увагу на те, що позивачем не було надано виконавчої документації по виконаних роботах відповідно до Технологічної карти, не надано документації з поопераційного контролю виконання робіт на всіх технологічних етапах (операціях), не надано загального журналу виконання робіт та журналів виконання спеціальних робіт, не складено актів прихованих робіт та не запрошено представника відповідача для здачі прихованих робіт. При цьому, відповідач зазначає, що листом за № 099 від 08.11.2013 р. він направив на адресу позивача зауваження по виконаним роботам та відхилив підписання актів № № 7, 8, 9 за жовтень 2013 року, запропонувавши позивачу виправити недоліки, підтвердити відповідність виконаних робіт проектній документації, стандартам, будівельним нормам та правилам, технічним умовам, а також надати документацію згідно умов Договору.

Крім того, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване відрядженням юриста підприємства та інших посадових осіб для усунення недоліків та здачі робіт по договору, за яким розглядаються спірні питання.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 04.02.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. на лікарняному, справу № 910/24748/13 було передано для розгляду судді Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2014 р. суддею Любченко М.О. було прийнято до свого провадження справу № 910/24748/13 та призначено її до розгляду на 04.03.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 10.02.2014 р. справу № 910/24748/13 було передано для розгляду судді Ломаці В.С., у зв'язку з її виходом з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2014 р. суддею Ломакою В.С. було прийнято до свого провадження справу № 910/24748/13 та призначено її до розгляду на 04.03.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2014 р. розгляд справи було відкладено на 25.03.2014 р.

19.03.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі.

25.03.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 25.03.2014 р. від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду заяви, оформленої у вигляді клопотання, про вжиття заходів до забезпечення позову для його додаткового обґрунтування.

У судовому засіданні 25.03.2014 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 09.04.2014 р.

07.04.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких він вказує на те, що позивачу протягом всього часу виконання робіт надавались заперечення щодо якості виконаних робіт, терміну їх виконання та надання необхідної документації для здачі прийняття робіт, зокрема, відповідач просив позивача у своїх листах усунути виявлені недоліки, надати результати контрольних випробовувань, уточнену технологічну карту влаштування промислової підлоги. Крім того, відповідач пропонував позивачу надати графіки виробництва робіт на завершення невиконаних обсягів, проте позивач, згідно з його поясненнями, фактично відмовився від усунення недоліків та виконання невиконаних обсягів робіт, зупинив роботи і направив відповідачу Акти № 7, 8, 9 приймання виконаних будівельних робіт без виконавчої документації по виконаним роботам та без їх фактичної здачі на об'єкті. Такі роботи, як зазначає відповідач, не були затверджені представником Технагляду з причин їх незавершеності та неякісного виконання. Враховуючи зазначене, відповідач також пред'явив позивачу претензію № 172/12-13 від 27.12.2013 р. щодо порушення терміну виконання робіт на об'єкті.

08.04.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення у справі, відповідно до яких він вказує на те, що ним у відповідності до п. 6.4.14. Договору запрошувались представники проектної організації, генпідрядника для складання актів прихованих робіт з серпня по жовтень 2013 року, які були підписані представниками субпідрядної організації, частково технічного нагляду замовника, проектної організації та генпідрядної організації. При цьому, після отримання відповіді на претензію позивача № 31 від 04.11.2013 р. з посиланням на неможливість проведення плати за виконані роботи та підписання актів виконаних робіт з огляду на не складення позивачем та не представлення відповідачу актів прихованих робіт, позивачем було направлено на адресу відповідача підписані акти прихованих робіт. При цьому, позивач вказує на те, що відповідач в особі його представників з технагляду був ознайомлений з журналом виконання робіт, що підтверджується підписами останніх в такому журналі. Щодо вимог відповідача про надання проектної документації, позивач зазначає, що вони не могли бути виконані, оскільки така документація розроблялась відповідачем. Також, позивач звертає увагу на те, що оскільки відповідач у 5-тиденний строк з моменту отримання спірних актів приймання-передачі виконаних підрядних робіт не було заявлено про наявність недоліків у виконаних роботах, він позбавляється права посилатись на допущені позивачем у роботі відступи від договору та інші недоліки. Що стосується дефектного акту від 11.11.2013 р., складеного інженером технічного нагляду ТОВ «Інрайс Девелопмент» та погодженого представниками Генпідрядної організації ТОВ «Софора ЮГ» і підрядної організації ТОВ «Віжен Контракшн», - позивач зазначає про те, що для складання такого акту не викликались представники позивача та крім того, йому не пропонувалось усунути допущені недоліки в ході його роботи, як це передбачено умовами Договору. Також, позивач звертає увагу на те, що всупереч Інструкції по експлуатації промислової бетонної підлоги, яка є додатком № 5 до Договору субпідряду, працівниками відповідача допускались непотрібний рух по готовій підлозі до спливу 7-миденного строку, повні механічні навантаження на підлогу раніше, ніж через 28 діб, рух навантажувача із пробуксовками і різким гальмуванням, внаслідок яких на підлозі залишались сліди від гуми, що підтверджується листом № 15 від 20.09.2013 р. та доданими до нього фотографіями. Таким чином, згідно з поясненнями позивача, дефекти, зазначені в дефектному акті могли бути наслідком неналежного використання покриття підлоги. Щодо посилань відповідача на листи, якими він нібито повідомляв позивача про недоліки у виконаних роботах, позивач стверджує, що він не отримував листів № 039 від 22.08.2013 р., № 041 від 27.08.2013 р., 043 від 28.08.2013 р., № 045 від 29.08.2013 р., № 048 від 02.08.2013 р., № 049 від 02.09.2013 р., № 064 від 20.09.2013 р., № 065 від 20.09.2013 р., № 090 від 14.09.2013 р. Що ж до листів № 066 від 23.09.2013 р., № 068 від 27.09.2013 р., № 099 від 08.11.2013 р., позивач зазначає, що в них відповідач вимагав від позивача: надання уточненої технологічної карти, проте як такого документу не було передбачено Договором; закінчити роботи, проте як відповідач порушував фінансування таких робіт, не вчасно підписував акти приймання-передачі та крім того на об'єкт було доставлено неякісний бетон, внаслідок чого позивач не зміг відповідати за якість по облаштуванню бетонної плити в осях 5/3-7 та Ж-Е відповідно до умов гарантії. При цьому, позивач зазначає, що поставкою бетону на об'єкт він не займався, а тому також є необґрунтованою, на його думку, вимога відповідача щодо надання результатів випробувань контрольних бетонних кубиків по складу № 1 в термін до 30.09.2013 р.

У судовому засіданні 09.04.2014 р. від представників сторін надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.04.2014 р. на підставі клопотання представників сторін було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та в судовому засіданні оголошено перерву до 23.04.2014 р.

У судовому засіданні 23.04.2014 р. судом було оголошено перерву до 24.04.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2014 р. в порядку ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інрайс Девелопмент» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Софора Юг», а також призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 24.04.2014 р. справу № 910/24748/13 було вирішено передати для розгляду колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Літвінова М.Є., Цюкало Ю.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2014 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/24748/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 27.05.2014 р.

27.05.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від третьої особи-1 надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення у справі, відповідно до яких вона зазначає про те, що виступала замовником будівництва Логістичного центру за адресою: Одеська область, Біляївський район, землі Нерубайської селищної ради, масив 2, ділянки 11, 12, 13, у зв'язку з чим уклало з третьою особою-2 Договір генерального підряду № 2908/12 від 29.08.2012 р. У відповідності до Додаткової угоди № 69 від 29.07.2013 р. до вказаного Договору третя особа-2 зобов'язалась виконати окремий комплекс робіт з влаштування промислової підлоги складу № 1 на об'єкті. З метою виконання вказаних робіт третя особа-2 залучила відповідача, який в свою чергу залучив позивача. Відповідно до пояснень третьої особи-1, із загального обсягу робіт роботи на суму 1 486 442, 04 грн. не були виконані або виконані неналежним чином третьою особою-2 і як наслідок не прийняті третьою особою-1; серед неякісно виконаних робіт згідно з Додатковою угодою № 69 є роботи, оплата яких є предметом спору у даній справі.

Також, 27.05.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від третьої особи-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2014 р. розгляд справи було відкладено на 24.06.2014 р.

05.06.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від третьої особи-2 надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких вона просить розглядати справу без участі її представника, оскільки вона не має жодного відношення до взаєморозрахунків між сторонами даного спору.

24.06.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 24.06.2014 р., у зв'язку з великою завантаженістю судді Літвінової М.Є., справу № 910/24748/13 було передано на розгляд колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Любченко М.О., Цюкало Ю.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.06.2014 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/24748/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 24.06.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.06.2014 р. було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 08.07.2014 р. При цьому, сторін зобов'язано надати суду придатну для читання копію «Графіку виконання будівельно-монтажних робіт», позивачу - докази на підтвердження виконання п. 7.2. спірного Договору, зокрема, щодо передачі виконавчої документації разом з актами виконаних робіт, докази на підтвердження виклику повноважних представників відповідача для складання актів прихованих робіт; відповідачу - докази виклику представника позивача для участі у складанні Дефектного акту від 11.11.2013 р.; письмові пояснення щодо надання заперечень на акти приймання виконаних будівельних робіт № 7, № 8, № 9 за жовтень 2013 року з порушенням строку встановленого п. 7.3. спірного Договору; письмові пояснення щодо підстав неповної оплати Акту приймання виконаних будівельних робіт № 6 за жовтень 2013 р.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання 08.07.2014 р. не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 08.07.2014 р. судом було розглянуто клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову та вирішено в його задоволенні відмовити в силу необґрунтованості.

Так, відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Зокрема, як вбачається зі змісту заяви позивача, доказів того, що відповідачем вчиняються або готуються дії, спрямовані на погіршення стану належного йому майна (активів) чи зниження їх вартості разом із клопотанням про вжиття заходів до забезпечення позовну не надано.

У судовому засіданні 08.07.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.08.2013 р. між позивачем, як субпідрядником, та відповідачем, як замовником, було укладено Договір субпідряду № 020813, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручив, а субпідрядник зобов'язався на свій ризик, власними та залученими силами та засобами відповідно до умов даного Договору та норм чинного законодавства України виконати роботи по влаштуванню промислових підлог за наступною адресою: «Логістичний центр», Одеська область, Беляївський район, землі Нерубайської сільської ради, масив 2, ділянки № 11, 12, 13 (за межами населеного пункту), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 1.2. Договору види, склад та обсяги робіт, які передбачені умовами п. 1.1. даного Договору та які доручені до виконання субпідряднику, визначаються проектною документацією та можуть бути переглянуті сторонами у разі внесення змін до проектної документації.

Роботи, які не передбачені цим Договором, виконуються субпідрядником тільки у випадку їх письмового узгодження із замовником і як наслідок укладення договору про внесення змін до цього Договору в якому відображається характер, об'єми, вартість та строки виконання додаткових робіт (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору субпідрядник виконує роботи в строк і терміни, передбачені даним Договором і Календарним «Графіком виконання будівельно-монтажних робіт» (Додаток № 2 до Договору), який є невід'ємною частиною Договору.

Дата початку виконання робіт - 07.08.2013 р., за умови виконання п. 4.1.1. (п. 2.2. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору вартість будівельно-монтажних робіт складає 2 838 604, 27 грн.

Договірна ціна до даного Договору є твердою та визначена Додатком № 1 «Договірна ціна» (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору вартість робіт може бути змінена, у випадках передбачених чинним законодавством, а також якщо виникають обставини, які не можуть бути передбачені сторонами при укладенні цього Договору. Перегляд вартості робіт обґрунтовується розрахунками та оформляється сторонами шляхом укладання договору про внесення змін до даного Договору.

Відповідно до п. 3.4. Договору по узгодженню сторін, у випадку виконання робіт з матеріалів замовника, оплата за виконані роботи здійснюється відповідно до підписаного між сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт.

Пунктом 4.1. Договору сторони визначили, що оплата робіт здійснюється в наступному порядку: відповідно до «Графіка фінансування виконання будівельно-монтажних робіт» (Додаток № 3 до Договору); після завершення робіт, визначених умовами Договору і підписання актів приймання-передачі робіт у термін, передбачений умовами Договору, замовник виплачує субпідряднику повну вартість робіт протягом 15 банківських днів від дня підписання акту приймання-передачі робіт.

Згідно з п. 4.2. Договору розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі актів прийняття виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та Довідок про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються субпідрядником та передаються замовнику протягом 5 календарних днів після виконання робіт.

Відповідно до п. 7.2. Договору передача виконаних робіт субпідрядником і приймання їх замовником оформлюється Актом прийняття виконаних будівельних робіт та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат. Підписання сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) і Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) здійснюється, щомісячно, у строки, що забезпечують складання звітності, тобто не пізніше 30 числа поточного місяця, за умови їх отримання замовником, разом з виконавчою документацією по виконаних роботах, не пізніше 30 числа поточного місяця.

Згідно з п. 7.3. Договору замовник зобов'язаний протягом 5-ти днів з моменту отримання документів зазначених в п. 7.2. підписати Акт приймання виконаних робіт та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат або письмово надати субпідряднику обґрунтовані зауваження. Після повідомлення субпідрядника про усунення недоліків та при умові їх відсутності, замовник розглядає Акт приймання виконаних будівельних робіт та підписує його.

Приймання замовником всього об'єму виконаних робіт за Договором здійснюється в наступному порядку: після закінчення виконання всього об'єму робіт субпідрядник письмово повідомляє замовника про готовність виконаних робіт до передачі; замовник після отримання повідомлення субпідрядника зобов'язаний протягом 5 календарних днів направити свого повноваженого представника для здійснення приймання всього об'єму виконаних робіт. Якщо в процесі прийняття робіт виявляться допущені в роботі відступи від умов цього Договору та інші недоліки, замовник зобов'язаний заявити про них субпідрядникові. Після усунення субпідрядником всіх зауважень замовника, а також при їх відсутності, замовник приймає виконані роботи і підписує акт приймання виконаних будівельних робіт (п. 7.4. Договору).

При цьому, додатково до вказаної процедури пунктом 6.4.14. Договору на субпідрядника покладено обов'язок за три дні до дня здачі прихованих робіт, запросити для їх посвідчення уповноваженого представника замовника та замовника та вданий день здійснити всі дії, які передбачені нормами чинного законодавства України.

Відповідно до п. 4.5. Договору сторони визначили, що замовник має право відмовитись від прийняття робіт до оплати за умови, якщо вони не відповідають вимогам затвердженої проектної документації на будівництво об'єкта, договірної ціни та чинного законодавства (Державних будівельних норм, правил, стандартів тощо).

Також, пунктом 6.1.5. Договору сторони визначили, що замовник має право відмовитись від прийняття закінчених робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість їх використання відповідно до мети, зазначеної у даному Договорі, і не можуть бути усунуті субпідрядником, замовником або третьою особою.

Аналогічні приписи сторони навели в п. 7.6. Договору.

Відповідно до п. 13.1. Договору він набуває чинності в день його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.

Сторони підписали також до Договору додатки: Календарний графік виконання будівельно-монтажних робіт, Графік фінансування виконання будівельно-монтажних робіт, Технічні вимоги «Технологічна карта» влаштування промислової бетонної підлоги методом «Полірування поверхні бетону», Інструкцію по експлуатації промислової бетонної підлоги.

Як зазначає позивач, ним було виконано відповідні роботи, визначені умовами Договору та додатками до нього на загальну суму 1 977 493,60 грн., про що складено Акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в № 1 за серпень 2013 року від 30.08.2013 р. на суму 470 139, 86 грн., № 2 за жовтень 2013 року від 21.10.2013 р. на суму 396 211, 18 грн., № 3 за жовтень 2013 року від 21.10.2013 р. на суму 138 642, 46 грн., № 4 за жовтень 2013 року від 21.10.2013 р. на суму 163 119, 46 грн., № 5 за жовтень 2013 року від 21.10.2013 р. на суму 125 817, 70 грн., № 6 за жовтень 2013 року від 21.10.2013 р. на суму 274 997, 57 грн., № 7 за жовтень 2013 року від 17.10.2013 р. (не підписаний відповідачем) на суму 213 561, 72 грн., № 8 за жовтень 2013 року від 17.10.2013 р. (не підписаний відповідачем) на суму 103 235, 16 грн., № 9 за жовтень 2013 року від 28.10.2013 р. (не підписаний відповідачем) на суму 91 768, 49 грн.

За виконані позивачем роботи відповідач розрахувався частково, сплативши позивачу 1 542 585, 00 грн., а саме: 07.08.2013 р. - 550 000, 00 грн., 14.08.2013 р. - 100 000, 00 грн., 22.08.2013 р. - 42 585, 00 грн., 11.09.2013 р. - 350 000, 00 грн., 08.10.2013 р. - 250 000, 00 грн., 09.10.2013 р. - 150 000, 00 грн., 11.10.2013 р. - 100 000, 00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи виписками банку по поточному рахунку позивача.

Враховуючи частковий розрахунок, у відповідача утворився борг перед позивачем на суму 434 908, 60 грн. (1 977 493,60 грн. - 1 542 585, 00 грн.).

Зокрема, згідно з поясненнями позивача, не спростованими відповідачем, неоплаченим на суму 26 343, 23 грн. залишився Акт № 6 за жовтень 2013 року, а також Акти № № 7, 8, 9 за жовтень 2013 року, які відповідач в тому числі відмовився підписувати.

Так, кур'єрською відправкою позивач 17.10.2013 р. направив на адресу відповідача Акти № 8 на суму 103 235, 16 грн. та № 7 на суму 213 561, 72 грн., які було вручено відповідачу 18.10.2013 р., що підтверджується відривним талоном кур'єрського відправлення, наданим до матеріалів справи.

Також, 28.10.2013 р. позивач направив відповідачу Акт № 9 на суму 91 768, 49 грн. та Лист за № 21 від 25.10.2013 р., які було отримано відповідачем 29.10.2013 р.

Листом за № 099 від 08.11.2013 р. відповідач повідомив позивача про те, що отримані до підпису акти за номерами 7, 8, 9 за жовтень 2013 року не затверджені представником технагляду з причини недозавершеності виконаних робіт (неякісне заповнення герметиком деформаційних швів, неякісне полірування деяких поверхонь підлоги, тощо). До вказаного Листа відповідачем було надано фото виявлених недоліків та повідомлено, що до 15 листопада в присутності представника технагляду замовника будуть складені відповідні дефектні акти і тільки після усунення відповідних недоліків будуть підписані вказані акти. При цьому, відповідач виклав прохання до позивача надати спеціальні журнали, які відображають фактичне виконання проектних рішень, що велися протягом всього етапу будівництва на даному об'єкті та іншу технічну документацію.

Крім того, відповідач зазначає, що він у своїх листах, адресованих позивачу, неодноразово звертав увагу на допущені недоліки у роботах за Договором, просив їх виправити, а також представити документацію відносно проведених робіт.

У своїх поясненнях позивач проти вказаних доводів відповідача заперечує, вказуючи на те, що більшу частину листів, на які посилається відповідач, він не отримував, а ті що надійшли на його адресу, містили вимоги, які не узгоджувались з положеннями Договору, чинного законодавства та особливостями взаємовідносин між сторонами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором субпідряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Як зазначалось вище, пунктом 4.1. Договору сторони визначили, що оплата робіт здійснюється в наступному порядку: відповідно до «Графіка фінансування виконання будівельно-монтажних робіт» (Додаток № 3 до Договору); після завершення робіт, визначених умовами Договору і підписання актів приймання-передачі робіт у термін, передбачений умовами Договору, замовник виплачує субпідряднику повну вартість робіт протягом 15 банківських днів від дня підписання акту приймання-передачі робіт.

При цьому, згідно з п. 7.3. Договору сторони передбачили, що замовник зобов'язаний протягом 5-ти днів з моменту отримання документів зазначених в п. 7.2. підписати Акт приймання виконаних робіт та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат або письмово надати субпідряднику обґрунтовані зауваження. Після повідомлення субпідрядника про усунення недоліків та при умові їх відсутності, замовник розглядає Акт приймання виконаних будівельних робіт та підписує його.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач порушив визначені сторонами при укладанні спірного Договору строки прийняття робіт та не заявив про виявлені ним недоліки у встановлений п'ятиденний строк з моменту одержання Актів № 7, № 8, № 9 за жовтень 2013 року.

Відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

В даному випадку, враховуючи приписи вказаної норми, суд позбавлений права прийняти до уваги посилання відповідача на відповідні недоліки.

При цьому, суд відзначає, що характер виявлених відповідачем недоліків свідчить про те, що вони не є прихованими і могли бути встановлені при звичайному способі прийняття робіт.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність у відповідача обов'язку оплатити виконані позивачем роботи, визначені Актами № 7, № 8, № 9 за жовтень 2013 року, а також погасити борг за Актом № 6 за жовтень 2013 року.

Так, відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають до задоволення.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 4 080, 67 грн. пені, 2 242, 45 грн. інфляційних втрат та 977, 44 грн. 3 % річних, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

При цьому, відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Як зазначив Вищий господарський суд України у постанові № 910/2224/13 від 02.10.2013 р., положення ч. 6 ст. 232 ГК України щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин лише у разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Пунктом 10.10. Договору сторони визначили, що, якщо замовник прострочить строк оплати виконаних будівельних робіт, замовник сплачує субпідряднику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу 4 080, 67 грн. пені, 2 242, 45 грн. інфляційних втрат та 977, 44 грн. 3 % річних, розрахунок яких є невірним.

Так, що стосується нарахування пені та 3 % річних, то позивачем завищено їх розмір за рахунок невірного визначення дати початку виникнення зобов'язань з оплати в силу ігнорування приписів п. 4.1. Договору, згідно з яким відповідні Акти мали бути оплачені протягом 15 банківських днів від дня підписання. Акт № 6 було підписано сторонами 21.10.2013 р., а відповідно він мав бути оплачений до 11.11.2013 р. включно, Акти № 7, № 8 мали бути оплачені з урахуванням дати їх одержання відповідачем (18.10.2013 р.) та наданого строку на підписання в 5 днів - не пізніше 13.11.2013 р. включно, Акт № 9 мав бути оплачений з урахуванням дати його одержання відповідачем (29.10.2013 р.) та наданого строку на підписання в 5 днів - не пізніше 22.11.2013 р. включно.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Згідно з перерахунком, здійсненим судом з урахуванням вищевказаного пеня за має становити 3 864, 87 грн., 3 % річних - 927, 65 грн.

Що стосується інфляційних втрат, то позивачем при їх нарахуванні не враховано роз'яснень, наданих в Рекомендаціях Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, наведених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р.

Зокрема, оскільки зобов'язання з оплати спірних актів виникло після 15 числа жовтня місяця 2013 року, - при розрахунку інфляційних втрат індекс інфляції за жовтень не враховується.

Так, основною метою визначення інфляційних втрат є встановлення розміру компенсації, яку боржник зобов'язаний в порядку ст. 625 ЦК України сплатити кредитору для усунення наслідків знецінення грошових коштів, що не були вчасно повернуті внаслідок порушення грошового зобов'язання.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Так, відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що, як на тому наголошено в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України № 23/466 від 05.04.2011 р. та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» № 62-97р від 03.04.1997 р.).

Згідно з перерахунком, здійсненим судом з урахуванням вищевказаного інфляційні втрати мають становити 869, 82 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віжен Констракшн» (03142, місто Київ, проспект Палладіна, будинок 18/30, офіс 13-А; код ЄДРПОУ 38506689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект Інвестбуд» (79035, Львівська область, місто Львів, вулиця Зелена, будинок 115 Б, код ЄДРПОУ 37879327) 434 908 (чотириста тридцять чотири тисячі дев'ятсот вісім) грн. 60 коп. основного боргу, 3 864 (три тисячі вісімсот шістдесят чотири) грн. 87 коп. пені, 927 (дев'ятсот двадцять сім) грн. 65 коп. 3 % річних, 869 (вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 82 коп. інфляційних втрат та 8 734 (вісім тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 12 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.07.2014 р.

Головуючий суддя В.С. Ломака

Судді М.О. Любченко

Ю.В. Цюкало