Рішення

від 08.07.2014 по справі 910/9313/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9313/14 08.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест Західагро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Леас Трейд»

про стягнення 21 120,77 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник за довіреністю №15 від 23.04.2014р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гефест Західагро» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Леас Трейд» (надалі також - відповідач) суми основного боргу в розмірі 19 739,04 грн. та суми штрафу в розмірі 1 381,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за Договором в повному обсязі не виконав, повну вартість поставленого товару не оплатив.

Відповідач відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, участь свого представника в судових засіданнях не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, відповідно до відомостей вітягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підпріємців станом на 12.06.2014р., докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2014р., в справі було порушено провадження суддею Морозовим С.М., справі присвоєно №910/9313/14, розгляд було призначено на 17.06.2014р.

В судовому засіданні 17.06.2014р. розгляд справи було відкладено до 08.07.2014р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

В судове засідання 08.07.2014р. представник від відповідача не з'явився повторно, заяв та клопотань до суду не надіслав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 08 липня 2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22 серпня 2013 року між позивачем (продавець за Договором) та відповідачем (покупець за Договором) було укладено Договір поставки №23-Г (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору, він визначає умови купівлі м'яса свинини та яловичини, субпродуктів свинних та яловичих.

Предметом Договору є товар, який належить позивачу на момент укладання Договору. (п. 1.2. Договору).

Кількість, якість, ціна товару, що поставляється за даним Договором узгоджується сторонами окремо на кожну партію товару й зазначається в накладних на поставку товару. (п. 1.3. Договору).

Згідно з п. 1.4. Договору загальна сума Договору становить суму вартості товарів придбаних за період дії даного Договору.

Всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного Договору є його невід'ємною частиною. Підписання видаткових накладних, що написані в період дії даного Договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації. (п. 2.2., п. 2.3. Договору).

Відповідно до п. 3.2. Договору товар вважається переданим відповідачу з моменту підписання видаткових накладних.

Відповідач здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в п. 2.1. цього Договору відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору зазначені у додатках і визначені в національній валюті України. (п. 5.1. Договору).

Товар оплачується на розрахунковий рахунок позивача в національній валюті готівкою у повному обсязі протягом 7 календарних днів, з моменту одержання товару. При проведенні розрахунків за товар у безготівковому порядку, датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок позивача. (п. 5.2., п. 5.3. Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013р. (п. 9.1. Договору).

Позивачем згідно умов Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 144 349,04 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних:

- №08-0000064 від 22.08.2013р. на суму 23 610,00 грн.;

- №09-0000011 від 05.09.2013р. на суму 16 208,58 грн.;

- №09-0000032 від 13.09.2013р. на суму 22 575,00 грн.;

- №09-0000033 від 13.09.2013р. на суму 17 325,00 грн.;

- №09-0000047 від 18.09.2013р. на суму 16 072,50 грн.;

- №09-0000048 від 18.09.2013р. на суму 16 222,50 грн.;

- №09-0000049 від 18.09.2013р. на суму 16 207,50 грн.;

- №09-0000069 від 25.09.2013р. на суму 16 127,96 грн.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується наявністю підписів уповноважених представників відповідача та відбитками печатки на зазначених видаткових накладних. Повноваження осіб, яким надано відповідачем право на отримання товару від позивача підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями довіреностей №14 від 22.08.2013р., №15 від 05.09.2013р., №17 від 13.09.2013р., №20 від 18.09.2013р., №25 від 25.09.2013р.

Як встановлюється матеріалами справи, а саме виписками по рахунку позивача, відповідачем було проведено часткову оплату вартості отриманого за Договором товару на суму 124 610,00 грн.:

- 23 610,00 грн. сплачено на рахунок позивача 04.09.2013р.;

- 16 000,00 грн. сплачено на рахунок позивача 12.09.2013р.;

- 29 000,00 грн. сплачено на рахунок позивача 18.09.2013р.;

- 46 000,00 грн. сплачено на рахунок позивача 03.10.2013р.;

- 10 000,00 грн. сплачено на рахунок позивача 17.10.2013р.

Повну оплату вартості поставленого позивачем товару в розмірі 19 739,04 грн. (вартість поставки в розмірі 144 349,04 грн. - вартість оплаченого відповідачем товару в розмірі 124 610,00 грн.) на рахунок останнього проведено не було.

У зв'язку з непроведенням відповідачем розрахунку за отриманий згідно Договору товар, позивач був вимушений звернутись до суду з даним позовом.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Станом на час розгляду справи, відповідачем повної оплати вартості товару на рахунок позивача в сумі 19 739,04 грн. проведено не було.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням п. 5.2. Договору обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару (протягом 7 календарних днів з моменту одержання товару) сплив, а саме:

- за видатковою накладною №08-0000064 від 22.08.2013р. на суму 23 610,00 грн. оплата відповідачем вартості товару повинна була бути здійснена у строк до 29.08.2013р. включно;

- за видатковою накладною №09-0000011 від 05.09.2013р. на суму 16 208,58 грн. оплата відповідачем вартості товару повинна була бути здійснена у строк до 12.09.2013р. включно;

- за видатковою накладною №09-0000032 від 13.09.2013р. на суму 22 575,00 грн. оплата відповідачем вартості товару повинна була бути здійснена у строк до 20.09.2013р. включно;

- за видатковою накладною №09-0000033 від 13.09.2013р. на суму 17 325,00 грн. оплата відповідачем вартості товару повинна була бути здійснена у строк до 20.09.2013р. включно;

- за видатковою накладною №09-0000047 від 18.09.2013р. на суму 16 072,50 грн. оплата відповідачем вартості товару повинна була бути здійснена у строк до 25.09.2013р. включно;

- за видатковою накладною №09-0000048 від 18.09.2013р. на суму 16 222,50 грн. оплата відповідачем вартості товару повинна була бути здійснена у строк до 25.09.2013р. включно;

- за видатковою накладною №09-0000049 від 18.09.2013р. на суму 16 207,50 грн. оплата відповідачем вартості товару повинна була бути здійснена у строк до 25.09.2013р. включно;

- за видатковою накладною №09-0000069 від 25.09.2013р. на суму 16 127,96 грн. оплата відповідачем вартості товару повинна була бути здійснена у строк до 02.10.2013р. включно.

Отже, з урахуванням викладеного, обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару настав та відповідачем не виконаний.

Оскільки, як підтверджено матеріалами справи, свої зобов'язання відповідач за Договором щодо повної оплати вартості товару в строк визначений умовами Договору не виконав, то заборгованість останнього по оплаті вартості товару складає 19 739,04 грн.

Таким чином, з огляду на викладене, позовні вимоги в справі №910/9313/14 про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 19 739,04 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму штрафу в розмірі 1 381,73 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.3. Договору встановлено, що за однобічну необґрунтовану відмову від виконання свої зобов'язань за цим Договором винна сторона сплачує на користь іншої сторони штраф у розмірі 7% від суми прострочення зобов'язання.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Перевіривши наведений позивачем в позовній заяві розрахунок суми штрафу, судом встановлено він здійснений у відповідності до чинного законодавства, а тому, позовна вимога в справі №910/9313/14 про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 1 381,73 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/9313/14 позовні підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 19 739,04 грн. та суми штрафу в розмірі 1 381,73 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму витрат на послуги адвоката в розмірі 3 827,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Так, відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 16.01.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до п. 1 ст. 1 закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (ст. 6 закону).

Таким чином, задля стягнення суми судових витрат оплаті правової допомоги в розмірі 3 827,00 грн. необхідною умовою є надання до матеріалів справи документального підтвердження таких витрат.

Окрім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Також, згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, позивачем додано до позовних матеріалів копію Договору про надання юридичних послуг №14/2 від 24.04.2014р., копію квитанції від 25.04.2014р. на суму 3 827,00,00 грн., з яких вбачається що позивачем було укладено відповідний договір та проведено оплату послуг адвоката ОСОБА_1, копію свідоцтва про право н а зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 20.05.2010р. однак до матеріалів справи не додано належним чином засвідчених копій посвідчення адвоката (ст. 12 закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), витягу з Єдиного реєстру адвокатів України (ст. 17 закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), як і не надано доказів, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката (п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Леас Трейд» (код ЄДРПОУ 37469966, адреса: 03113, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Дегтярівська, 51) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест Західагро» (код ЄДРПОУ 37984449, адреса: 48642, Тернопільська область, Заліщицький район, с. Торське, вул. Складська, 2, корпус А) основний борг в розмірі 19 739,04 грн. (дев'ятнадцять тисяч сімсот тридцять дев'ять гривень 04 копійки), штраф в розмірі 1 381,73 грн. (одна тисяча триста вісімдесят одна гривня 73 копійки) та судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.07.2014р.

Суддя С.М. Морозов