Рішення

від 08.07.2014 по справі 910/9520/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9520/14 08.07.14

За позовом Прокурора Попільнянського району Житомирської області в інтересах держави

в особі Попільнянської районної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санвей Трейд»

про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

від прокуратури: Волік О.Л. (службове посвідчення №015635 від 14.03.2013р.).

Обставини справи:

Прокурор Попільнянського району Житомирської області звернувся до суду в інтересах держави Попільнянської районної державної адміністрації (надалі також - позивач) з позовною заявою про розірвання Договору оренди землі №2 від 23.08.2009р., укладеного між Попільнянською районною державною адміністрацією і Товариством з обмеженою відповідальністю ««Санвей Трейд» (надалі також - відповідач) та про зобов'язання останнього повернути Попільнянській районній державній адміністрації земельну ділянку загальною площею 2,8 га, вартістю 518 000,00 грн., що розташована на території Котлярської сільської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з серпня по грудень 2013 року відповідачем не проводяться розрахунки за користування земельною ділянкою, а також у 2014 році до позивача не було подано податкову декларацію з плати за землю і гроші за оренду зазначеної земельної ділянки у 2014 році сплачено не було.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь своїх представників в судових засіданнях не забезпечив, про час та місце судових засідань повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2014р., в справі було порушено провадження суддею Морозовим С.М., справі присвоєно №910/9520/14, розгляд було призначено на 17.06.2014р.

В судове засідання 17.06.2014р. представник від відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, розгляд справи було відкладено до 08.07.2014р.

В судове засідання 08.07.2013р. представники відповідача та позивача не з'явились.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 08 липня 2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру» на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру» органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Частиною 3 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», підставою представництва прокурором в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, зокрема, звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями). (ч. 5 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»).

Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999р. у справі №3-рн/99 (далі рішення Конституційного суду) вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК), є підставою для порушення справи в арбітражному суді. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Наведене також узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» від 23.03.2012р. №7.

Судом встановлені наступні обставини.

23 серпня 2009 року між позивачем (орендодавець за Договором) та відповідачем (орендар за Договором) було укладено Договір №2 (надалі - Договір, оспорюваний Договір), відповідно до п. 1. якого на підставі розпорядження голови обласної Держадміністрації від 05.02.2009р. №30 позивач надає, а відповідач приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Котлярської сільської ради.

Відповідно до п. 2. Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,80 га, у тому числі земель сільськогосподарського призначення: 1,7373 га рілля та 1,0627 га відкриті землі без рослинного покриву.

Договір укладено на 17 років. (п. 8. Договору).

Відповідно до п. 9 Договору орендна плата вноситься відповідачем у формі та розмірі 25 900,00 грн.

Орендна плата вносить у такі строки - помісячно до 30 числа останнього за звітним місяця. (п. 11. Договору).

Цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 43. Договору).

Договір зареєстрований у Попільнянському центрі ДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 серпня 2009р. за №040921900003.

Актом про передачу та прийом земельної ділянки в натурі, підписаним сторонами, який міститься в матеріалах справи, підтверджується передача земельної ділянки відповідачу.

Звернувшись до господарського суду прокурор вказує, що з боку відповідача в період з серпня 2013 по грудень 2013 року не було вчинено дій щодо виконання умов Договору, а саме, не сплачено орендні платежі, та крім того, обов'язки поставлені відповідачу як невиконані, на день розгляду справи у суді, своїм виконанням не підтверджені.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. (стаття 759 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Судом встановлено, що пунктом 9 та 11 Договору на відповідача були покладені обов'язки щодо проведення оплати щомісячних орендних платежів.

На день розгляду справи у суді відповідач не надав жодного доказу виконання зобов'язань передбачених умовами Договору.

В свою чергу, прокурором надано до матеріалів справи відповідні листи, які свідчать про невиконання відповідачем своїх обов'язків, покладених на нього умовами Договору.

Відповідно до листа №728 від 06.05.2014р. Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області повідомляється, що підприємством ТОВ «Санвей Трейд» на 2014 рік не подано податкову декларацію з плати за землю та у 2014 році сплата орендної плати за земельну ділянку площею 2,8 га підприємством не здійснювалась. За неподання податкової звітності по плані за землю за 2104 рік складено Акт про результати камеральної перевірки за №000321/06-18/32494652, внесено податкове повідомлення-рішення №000575618 на суму 1 020,00 грн. та направлено рекомендованим листом з повідомленням на юридичну адресу платника.

Листом №716 від 28.04.2014р. Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області повідомляється, що за ТОВ «Санвей Трейд» рахується податковий борг на суму 11 700,31 грн.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотне порушення умов договору в даному випадку виражається, на думку позивача та прокурора в тому, що відповідачем порушено умови, встановлені Договором, щодо вчасного проведення сплат орендних платежів, що відповідно до вимог статті 611 та частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є підставою для розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Окрім того, ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України встановлено, що Підставами припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідачем вчинено будь-які дії щодо проведення сплат орендних платежів на рахунок позивача.

Отже, дослідивши характер зобов'язань сторін за Договором та обов'язок їх виконання, господарський суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги Прокурора Попільнянського району Житомирської області, який звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі позивача та розірвати укладений між Попільнянською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санвей Трейд» Договір оренди землі №2 від 23.08.2009р.

Частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Щодо заявленої прокурором вимоги про зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку загальною площею 2,8 га, вартістю 518 000,00 грн., що розташована на території Котлярської сільської ради, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 21. Договору сторонами передбачено, що після припинення дії договору відповідач повертає позивачеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, встановивши в даній справі, що спірний Договір підлягає розірванню за рішенням суду, у відповідності до ст. 34 Закону України «Про оренду землі» земельна ділянка загальною площею 2,80 га, у тому числі земель сільськогосподарського призначення: 1,7373 га рілля та 1,0627 га відкриті землі без рослинного покриву, що розташована на території Котлярської сільської ради має бути повернута позивачу.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора Попільнянського району Житомирської області, який звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Попільнянської районної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санвей Трейд» в справі №910/9520/14 є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, з огляду на те, що спір в справі №910/9520/14 виник в наслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань, покладених на нього умовами Договору, а також приймаючи до уваги, що відповідно до п. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» органи прокуратури при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді звільняться від сплати судового збору, то згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 11 578,00 грн. (з урахуванням того, що судом задоволено в даній справі дві позовні вимоги, які одночасно носять майновий та немайновий характери спору) покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 611, 651 Цивільного кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір оренди землі №2 від 23.08.2009р., укладений між Попільнянською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санвей Трейд».

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Санвей Трейд» (код ЄДРПОУ 32494652, адреса: 04107, м. Київ, Шевченківський район, вул. Якіра, 2/6) повернути Попільнянській районній державній адміністрації (код ЄДРПОУ 04053648, адреса: 13501, Житомирська область, смт. Попільня, вул. Б.Хмельницького, 7) земельну ділянку загальною площею 2,80 га, вартістю 518 00,00 грн., що розташована на території Котлярської сільської ради.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Санвей Трейд» (код ЄДРПОУ 32494652, адреса: 04107, м. Київ, Шевченківський район, вул. Якіра, 2/6 в доход Державного бюджету України (код ЄДРПОУ 37993783, р/р 31215206783001, одержувач Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, код платежу 22030001) 11 578,00 грн. (одинадцять тисяч п'ятсот сімдесят вісім гривень 00 копійок) витрат по сплаті судового збору.

5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.07.2014р.

Суддя С.М. Морозов