Рішення
від 08.07.2014 по справі 910/9363/14
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9363/14 08.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт-ТК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мєра Макс»

про стягнення 14 431,58 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Калістратов С.Є. (представник за довіреністю №1 від 12.06.2014р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Граніт-ТК» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мєра Макс» (надалі також - відповідач) 12 485,76 грн. основного боргу, 744,26 грн. пені, 265,14 грн. 3% річних та 936,42 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за Договором в повному обсязі не виконав, повну вартість поставленого товару не оплатив.

Відповідач відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, участь свого представника в судових засіданнях не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, відповідно до відомостей витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підпріємців серії АГ №901626, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2014р., в справі було порушено провадження суддею Морозовим С.М., справі присвоєно №910/93630/14, розгляд було призначено на 17.06.2014р.

В судовому засіданні 17.06.2014р. розгляд справи було відкладено до 08.07.2014р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

В судове засідання 08.07.2014р. представник від відповідача не з'явився повторно, заяв та клопотань до суду не надіслав, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 08 липня 2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2013 року між позивачем (постачальник за Договором) та відповідачем (покупець за Договором) було укладено Договір поставки №39-13Я (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого сторони домовились про те, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, позивач зобов'язується передавати у власність (поставляти), а відповідач приймати та оплачувати певний товар (мінеральний порошок неактивований), загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у заявках, які є додатками до цього Договору і становлять його невід'ємну частину (надалі - товар).

Ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару визначаються сторонами в заявках до даного Договору, які є його невід'ємною частиною. (п. 2.1. Договору).

Загальна вартість Договору не обмежена і визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма заявками до даного Договору. (п. 2.3. Договору).

Відповідно до п. 5.6. Договору право власності на товар та ризики виникають у відповідача (у тому числі при поставці залізничним транспортом) в момент передачі товару відповідачу (вантажоодержувачу), що фіксується накладною про прийняття товару або актом приймання-передачі товару.

Розрахунки за кожну партію товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат позивача (у разі поставки товару транспортом позивача) здійснюються в безготівковому порядку протягом 3-х банківських днів з дати фактичного отримання відповідачем товару на підставі відповідної двосторонньо погодженої заявки, якщо інше не передбачено заявками до даного Договору. (п. 3.1. Договору).

Оплата здійснюється шляхом переказу відповідачем грошових коштів на поточний рахунок позивача, що визначений у цьому Договорі або окремо вказаний позивачем у відповідному рахунку. (п. 3.2. Договору).

Розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється відповідачем на підставі належним чином оформлених актів приймання-передачі товару та/або товарно-транспортних накладних (залежно від умов поставки товару) та рахунків позивача. (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 8.1. Договору, він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленням печатками сторін і діє до 31 грудня 2013 року, а якщо жодна зі сторін не підтвердила письмово припинення дії цього Договору до дати такого припинення - він вважається кожного разу продовженим на наступний календарний рік та на тих самих умовах.

Позивачем згідно умов Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 46 485,76 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних:

- №116 від 10.07.2013р. на суму 7 065,20 грн.;

- №117 від 12.07.2013р. на суму 6 980,20 грн.;

- №119 від 15.07.2013р. на суму 7 095,80 грн.;

- №127 від 18.07.2013р. на суму 13 179,04 грн.;

- №139 від 31.07.2013р. на суму 5 884,32 грн.;

- №146 від 02.08.2013р. на суму 6 281,20 грн.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується також наявністю підписів представників відповідача та відбитками печатки на зазначених видаткових накладних.

Як встановлюється матеріалами справи, відповідачем було проведено часткову оплату вартості отриманого за Договором товару, а саме на суму 34 000,00 грн. Зазначений платіж було проведено 29.08.2013р., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банку по рахунку позивача за вказану дату.

Повну оплату вартості поставленого позивачем товару в розмірі 12 485,76 грн. (вартість поставки в розмірі 46 485,76 грн. - вартість оплаченого відповідачем товару в розмірі 34 000,00 грн.) на рахунок останнього проведено не було.

У зв'язку з непроведенням відповідачем розрахунку за отриманий згідно Договору товар, позивач був вимушений звернутись до суду з даним позовом.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Станом на час розгляду справи, відповідачем повної оплати вартості товару на рахунок позивача в сумі 12 485,76 грн. проведено не було.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням п. 3.1. Договору обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару (протягом 3 банківських днів з дати фактичного отримання відповідачем товару) сплив, а саме:

- за видатковою накладною №116 від 10.07.2013р. на суму 7 065,20 грн. оплата відповідачем вартості товару повинна була бути здійснена у строк до 15.07.2013р. включно;

- за видатковою накладною №117 від 12.07.2013р. на суму 6 980,20 грн. оплата відповідачем вартості товару повинна була бути здійснена у строк до 17.07.2013р. включно.;

- за видатковою накладною №119 від 15.07.2013р. на суму 7 095,80 грн. оплата відповідачем вартості товару повинна була бути здійснена у строк до 18.07.2013р. включно;

- за видатковою накладною №127 від 18.07.2013р. на суму 13 179,04 грн. оплата відповідачем вартості товару повинна була бути здійснена у строк до 23.07.2013р. включно;

- за видатковою накладною №139 від 31.07.2013р. на суму 5 884,32 грн. оплата відповідачем вартості товару повинна була бути здійснена у строк до 05.08.2013р. включно;

- за видатковою накладною №146 від 02.08.2013р. на суму 6 281,20 грн. оплата відповідачем вартості товару повинна була бути здійснена у строк до 07.08.2013р. включно.

Отже, з урахуванням викладеного, обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару настав та відповідачем не виконаний.

Оскільки, як підтверджено матеріалами справи, свої зобов'язання відповідач за Договором щодо повної оплати вартості товару в строк визначений умовами Договору не виконав, то заборгованість останнього по оплаті вартості продукції складає 12 485,76 грн.

Таким чином, з огляду на викладене, позовні вимоги в справі №910/9363/14 про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 12 485,76 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 744,26 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.3. Договору сторони встановили, що у випадку прострочення оплати за поставлену партію товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії товару за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє відповідача від виконання зобов'язань по оплаті.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Перевіривши наведений позивачем в позовній заяві розрахунок суми пені, судом визнано його обґрунтованим, а тому позовна вимога в справі №910/9363/14 про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 744,26 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних в розмірі 265,14 грн. та інфляційних втрат в розмірі 936,42 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведені позивачем в позовних матеріалах розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, судом визнаного їх обґрунтованими, а тому, позовні вимоги в справі №910/9363/14 про стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 265,14 грн. та суми інфляційних втрат в розмірі 936,42 грн., підлягають задоволенню.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/9363/14 позовні підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 12 485,76 грн., суми пені в розмірі 744,26 грн., суми 3% річних в розмірі 265,14 грн. та інфляційних втрат в розмірі 936,42 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мєра Макс» (код ЄДРПОУ 38343638, адреса: 02660, м. Київ, вулиця Магнітогорська, 1, офіс 519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт-ТК» (код ЄДРПОУ 38287207, адреса: 79021, Львівська область, м. Львів, вулиця Кульпарківська, 93, офіс 201) основний борг в розмірі 12 485,76 грн. (дванадцять тисяч чотириста вісімдесят п'ять гривень 76 копійок), пеню в розмірі 744,26 грн. (сімсот сорок чотири гривни 26 копійок), 3% річних в розмірі 265,14 грн. (двісті шістдесят п'ять гривень 14 копійок), інфляційні втрати в розмірі 936,42 грн. (дев'ятсот тридцять шість гривень 42 копійки) та судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.07.2014р.

Суддя С.М. Морозов

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення08.07.2014
Оприлюднено16.07.2014
Номер документу39767830
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/9363/14

Рішення від 08.07.2014

Господарське

Господарський суд міста Києва

Морозов С.М.

Ухвала від 19.05.2014

Господарське

Господарський суд міста Києва

Морозов С.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні