Рішення

від 08.07.2014 по справі 918/843/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" липня 2014 р. Справа № 918/843/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.,

при секретарі судових засідань Морозу С.Ю.,

розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медік-О-Планет"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Фарма"

про стягнення в сумі 48 773 грн. 53 коп.

за участі представників:

від позивача: Бенца Р.В., довіреність №1 від 03.02.2014 року;

від відповідача: не з'явився.

Статті 20, 22, 91 Господарського процесуального кодексу України позивачу роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

Обставини справи: У червні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Медік-О-Планет" (далі ТОВ "Медік-О-Планет") звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Фарма" (далі ТОВ "Рівне-Фарма") про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки №87-2013П від 04.12.2013 року в сумі 46 474,27 грн., з яких: основний борг в сумі 42 040,00 грн., 279,88 грн. 3% річних, 1 770,72 грн. пені та 2 383,67 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 10.06.2014 року порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 24.06.2014 року.

У поданій позовній заяві позивач також просив у порядку забезпечення позовних вимог накласти арешт на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться в нього або в інших осіб. Суд не знайшов підстав для задоволення вказаного клопотання позивача про забезпечення позову, так як останній не надав жодних належних доказів на підтвердження та в обґрунтування припущень щодо наявності реальної небезпеки вчинення відповідачем дій, які можуть призвести до неможливості виконання рішення господарського суду.

08 липня 2014 року від позивача до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній просив стягнути з відповідача на його користь борг за договором поставки в сумі 42 040,00 грн., 425,01 грн. 3% річних, 2 688,88 грн. пені та 3 619,64 грн. штрафу, та додає новий розрахунок суми позову. Суд приймає вказану заяву до розгляду, відтак нова ціна позову становить 48 773,53 грн., в межах якої судом здійснюється розгляд справи.

Представник позивача в судовому засіданні 08 липня 2014 року підтримав позов з підстав зазначених в позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у жодне судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

На адресу суду повернулись конверти, у яких відповідачу за адресою вказаною в позовній заяві, а саме: 33028, місто Рівне, вулиця Симона Петлюри, 14, надсилались ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання" та "по даній адресі не значиться" (а.с. 16-18, 43-45).

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на зазначене, та оскільки судом вжито всіх можливих заходів стосовно повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд на підставі вимог статті 75 ГПК України дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними в ній матеріалами без участі представника останнього.

Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2013 року між ТОВ "Медік-О-Планет" (Постачальник) та ТОВ "Рівне-Фарма" (Покупець) було укладено договір поставки №87-2013П (далі Договір, а.с. 8-9), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець - прийняти вироби медичного призначення на умовах, за ціною та в кількості, вказаними у рахунках-фактурах або видаткових накладних, які складаються до кожної окремої партії товару (п. 1.1. Договору).

Договір скріплений підписами повноважних представників постачальника та покупця, а також скріплений відбитками печаток вказаних юридичних осіб.

Згідно з п. 4.1 Договору поставка товару здійснюється за власний рахунок постачальника на склад покупця на умовах DDP, Україна (згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року), з попереднім погодженням між сторонами.

Розділом 6 Договору сторони погодили порядок розрахунків, відповідно до якого оплата партії товару проводиться на умовах, вказаних у рахунках-фактурах або видаткових накладних згідно розділу 1 договору. Покупець проводить оплату товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Відтермінування в оплаті за поставлений товар для покупця за даним договором становить 14 календарних днів з моменту отримання товару покупцем та з максимальним лімітом товарного кредиту (максимальна сума вартості неоплаченого покупцем поставленого товару постачальником) який встановлюється в додатковій угоді (п. 6.1-6.3 Договору).

Відповідно до п. 9.1, 9.2 Договору він вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач поставив на адресу відповідача товар, а саме: система д/вливання інфузійних розчинів Medic-o-planet вартістю 47 040,00 грн., що підтверджується належним чином завіреною копією видаткової накладної №МП-0000202 від 18.02.2014 року (а.с. 11) скріпленої підписами повноважних осіб та відбитками печаток позивача та відповідача.

Правовідносини сторін є господарськими, що виникли з договору поставки.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що ТОВ "Рівне-Фарма" товар на загальну суму 47 040,00 грн. отримало без жодних застережень щодо якості, кількості чи ціни останнього, однак вартість його сплатило лише частково в сумі 5 000,00 грн. (виписка по рахунку, а.с. 52) , заборгувавши ТОВ "Медік-О-Планет" 42 040,00 грн.

Таким чином, наявність заборгованості у розмірі 42 040,00 грн. за поставлений позивачем товар, відповідачем не спростована та підтверджена матеріалами справи, а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Разом з тим, у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань відповідачем, відповідно до умов Договору, позивач нарахував 425,01 грн. 3% річних, 2 688,88 грн. пені та 3 619,64 грн. штрафу (розрахунки а.с. 51).

Відповідно до п. 7.5.1 Договору у випадку прострочення покупцем оплати згідно п.6.3 Договору покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу передбачених рахунками-фактурами на кожну окрему партію товару а також 3% річних від простроченої суми та інфляційну складову боргу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 4 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплатити неустойку.

Частинами 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Враховуючи, що згідно ст. 526, ст.530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору, у вигляді сплати пені.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд зазначає, що останнім вказано невірний період заборгованості, а саме початок її виникнення - 04.03.2014 року. Суд здійснив власний перерахунок, враховуючи п. 6.3 Договору, за період з 05.03.2014 року по 07.07.2014 року, за результатами якого до стягнення підлягає 2 452,14 грн. пені, а сума 3% річних підлягає до задоволення у заявленому позивачем розмірі.

Відтак вимоги позивача про стягнення 3 % річних у сумі 425,01 грн. підлягає до задоволення, а про стягнення 2 688,88 грн. пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 2 452,14 грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 619,64 грн. штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.5.3 Договору у разі прострочення покупцем оплати за отриманий товар на строк більше 15 календарних днів, постачальник крім пені додатково нараховує штраф у розмірі 0,07% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст.6, ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. ст. 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Таким чином, ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, в) підлягає стягненню однократно за окремо здійснене правопорушення та не носить характер тривалої санкції.

В свою чергу пеня як різновид неустойки характеризується такими ознаками: а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях; б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Втім, суд вважає, що сторонами у п. 7.5.3 Договору невірно визначено вид штрафної санкції -штраф, та натомість ними фактично погоджено застосування пені у випадку порушення зобов'язання, зважаючи на правову природу та ознаки пені як виду штрафних санкцій.

Враховуючи, що подвійне стягнення пені за одне і теж порушення чинним законодавством не допускається, суд відмовляє у вимозі про стягнення з відповідача 3 619,64 грн.

Таким чином, позов ТОВ "Медік-О-Планет" про стягнення з ТОВ "Рівне-Фарма" 42 040,00 грн. основного боргу, 425,01 грн. 3% річних підлягають до задоволення в повному обсязі, вимога про стягнення 2 688,88 грн. пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 2 452,14 грн., а у вимозі про стягнення 3 619,64 грн. штрафу слід відмовити.

Судовий збір, на підставі ч.1 ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Фарма" (33028, вулиця Симона Петлюри, будинок 14, місто Рівне, код ЄДРПОУ 38909184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медік-О-Планет" (03039, вулиця Голосіївська, будинок 7, корп.1, місто Київ, код ЄДРПОУ 36464071) 42 040 (сорок дві тисячі сорок) грн. 00 коп. основного боргу, 425 (чотириста двадцять п'ять) грн. 01 коп. 3% річних, 2 452 (дві тисячі чотириста п'ятдесят дві) грн. 14 коп. пені та 1 682 (одну тисячу шістсот вісімдесят дві) грн. 54 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В позові в частині стягнення 3 619 (три тисячі шістсот дев'ятнадцять) грн. 64 коп. штрафу та 236 (двісті тридцять шість) грн. 74 коп. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "11" липня 2014 року.

Суддя Пашкевич І.О.